КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а-1051/08 Головуючий у І інстанції – Морозов С.М.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бараненка І.І. та Маслія В.І.,
при секретарі: Ярошик С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 18.04.2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОТРАНЗИТ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
ТОВ «ПРОМАГРОТРАНЗИТ» звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 311 від 15.12.2005 року та зобов’язання надати у п’ятиденний термін після поновлення суми на КОР ТОВ «ПРОМАГРОТРАНЗИТ» до Головного управління Державного казначейства України у місті Києві висновок про відшкодування ПДВ в розмірі 410146 грн. на користь позивача.
Постановою Господарського суду м. Києва від 18 квітня 2007 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що Господарським судом м. Києва допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 05.05.2000 р. по 31.12.2001 р. (акт № 302/23-15 від 20.05.2002 р.). позивачу були донараховані податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2000 року в сумі 19183, 00 грн.
За результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.08.2000р. по 01.01.2001р. (акт № 44/126/26-1/10/30859262 від 13.08.2003 року видане податкове повідомлення-рішення № 282/26-062/0 від 15.08.2003 р. на суму податкового зобов'язання з ПДВ за серпень-грудень 2000 року в розмірі 381265,00 грн.
Вище згадане повідомлення-рішення постановою Господарського суду м. Києва від 12.10.2004 року по справі № 28/245, визнане недійсним. Київським апеляційним господарським судом дане рішення залишено без змін, а Верховний суд України відмовив у порушенні касаційного провадження.
Відповідно до довідки № 16445/10/19-811 від 16.06.2005 року, вказана сума ПДВ була поновлена в обліку за особовим рахунком позивача в податковому органі на підставі рішення Господарського суду № 28/245 від 21.12.2004р. Сума переплати позивача в бюджет з податку на додану вартість станом на 15.06.2005 року становить 410146,00 грн., що складається з поновленої в обліку суми в розмірі 381265,00 грн. та невідшкодованої суми ПДВ, що утворилась на 01.06.2004р. в розмірі 28881,00 грн. Згідно виписки з Реєстру інвентаризації платників № 454 від 23.09.2004 року, сума ПДВ 28 000, 00 грн. підлягала погашенню облігаціями внутрішньої державної позики, але облігації не були отримані позивачем, крім того, не відбувалося погашення цієї суми іншим шляхом.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням чинного законодавства із грубим порушенням процедури проведення перевірки та її оформлення, а тому підлягає визнанню нечинним, при цьому колегія суддів також виходить з наступного.
Відповідно до положень п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої таким чином, ця сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, коли виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення вказана сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Заявою позивача від 19.07.2004 року на адресу ДШ у Печерському районі м. Києва було змінено форму відшкодування ПДВ з «в рахунок майбутніх платежів» на «відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок». ТОВ «ПРОМАГРОТРАНЗИТ» також надсилалися на адресу податкової інспекції лист № 2 від 11.01.2005р. та заява № 7 від 11.04.2005 року, в яких позивач вимагав від відповідача відшкодувати суму ПДВ в розмірі 410145,00 грн.
Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Застосовуючи норми чинного законодавства до даного епізоду, можна зробити висновок, що такі заяви позивачем були подані.
Крім того, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону).
Апеляційна інстанція також погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на бюджетне відшкодування виникло у позивача відповідно до поданих декларацій у 2001-2002 роках, визначати правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість податковий орган зобов'язаний був в межах 1095 днів з дня граничного строку подання декларацій за березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року, лютий, червень, липень 2002 року. Таким чином, в порушення вимог ст.15 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган не мав підстав для визначення суми податкового зобов'язання платника податків за періодпонад 1095 днів за днем граничного строку подання податкової декларації.
Відповідачем також був порушений порядок підписання акту перевірки від14.12.2005 р. № 221/23-11/30859262. Згідно з п.4.2 Наказу, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірки складається у двох примірниках та підписується протягом 5 робочих днів від дня закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб’єктів малого підприємництва – протягом 3-х робочих днів, а для суб’єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акту перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.
У разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби. Акт відмови від допуску до перевірки та акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби підписується не менш як трьома службовими особами.
Не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів перевірок та один його примірник (з відповідними додатками) надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка. У разі невручення поштою рекомендованого листа з одним примірником акта перевірки (у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за вказаним місцезнаходженням) податкове повідомлення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається протягом трьох робочих днів від дня повернення листа до органу державної податкової служби.
Крім того, порушення вимог п.4.9 Наказу, письмові запрошення посадових осіб підприємства для підписання акту перевірки у матеріалах справи відсутні, акт щодо неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби не складався.
В порушення вище згаданого пункту, акт позапланової перевірки від 14.12.05 № 221/23-11/30859262 також не направлявся поштою до суб'єкта господарювання.
Таким чином, правомірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №311 від 15.12.2005р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача у розмірі 793 954, 00 грн., не має правових підстав та прийняте з порушення чинного законодавства із грубим порушенням процедури проведення перевірки та її оформлення, а тому підлягає визнанню нечинним.
З огляду на неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування позивача у розмірі 793 954, 00 грн. податкова інспекція зобов'язана поновити відповідну суму за обліковою карткою підприємства в податковому органі у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов'язання ДПІ у Печерському районі міста Києва надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми 410 146 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Виходячи з положень п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягомтакого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону).
Згідно п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган приймає відповідне рішення, про що надсилає платнику повідомлення.
У разі, коли за результатами перевірки, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню (п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону.
Враховуючи ту обставину, що відповідна перевірка була проведена, є рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2004р. по справі №28/245, що набуло чинності, податкова інспекція зобов'язана була у п'ятиденний термін після набрання чинностірішенням суду надати органу Державного казначейства висновок із за відшкодування у розмірі 410 146 грн. Відповідні дії не були вчинені, а томуапеляційна інстанція вважає, щоправа позивача щодо отримання бюджетного відшкодування були порушені.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, згідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем зроблено не було.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідач не довів правомірності податкового рішення-повідомлення, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається. Тому, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 18.04.2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАГРОТРАНЗИТ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити певні дії, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Керуючись ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія
У Х В А Л И Л А:
В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва – відмовити.
Постанову Господарського суду міста Києва від 18.04.2007 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Судове рішення № 2040130, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 04.06.2008. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 22а-1051/08. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: