Рішення № 20391095, 15.12.2011, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 2-611/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          15 грудня 2011 р. Червоноградський міський суд Львівської області

          в складі: головуючого - судді Мелешко С. І.

при секретарі Янкевич Л.В

з участю адвоката гуменюк О.Р.

.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Червонограді Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з залученням третьої особи Нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 , Органу опіки і піклування виконкому Червоноградської міської ради звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири та позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 , нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та третьої особи Органу опіки і піклування виконкому Червоноградської міської ради про визнання договору іпотеки недійсним .

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_7 акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_5, ОСОБА_8 –ОСОБА_9 з залученням третьої особи без самостійних вимог нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, Органу опіки та піклування виконкому Червоноградської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири, покликаючись на те, що 04.07.2005р. між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № CGVPGK00000001 про надання кредиту, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 31860,00 доларів США з сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.07.2025р., згідно графіку погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 04.07.2005р. між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № CGVPN1/1, згідно якого було надано в іпотеку нерухоме майно, а саме – квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі –продажу квартири від 25.06.2005р.

В порушення норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_2 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав. Оскільки ним не виконуються зобов’язання, просить в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу та виселити відповідачів та осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в обґрунтування яких покликався на обставини, викладені у позовній заяві та уточненнях до позовної заяви від 29.09.2011р., просить позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове не з'явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 в судовому засіданні позов визнав частково, зазначивши, що відповідачем ОСОБА_2 визнається сума заборгованості за кредитним договором № CGVPGK00000001 від 04.07.2005р. в уточненій сумі 344866 грн., що становить 43270,60 доларів США, яка і підлягає до стягнення. Вказав, що позовна вимога банку про погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і його наступного продажу та виселення відповідачів та осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області не підлягає до задоволення з тих підстав, що ОСОБА_2 визнано позовні вимоги його дружини ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки № CGVPN1/1 від 04.07.2005р. недійсним, викладені нею в позовній заяві від 01.09.2011р. Він погоджується з тим, що сторонами договору було порушено права його неповнолітніх дітей, а саме не отримано згоду Органу опіки та піклування виконкому Червоноградської міської ради на укладення такого договору, порушено вимоги ст. 177 СК України та процедуру звернення стягнення на майно, а тому такий підлягає визнанню недійсним.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, направила суду письмові заперечення відносно пред’явленого позову, згідно яких позовні вимоги банку нею не визнаються з підстав недотримання сторонами договору іпотеки та нотаріусом, що посвідчував договір, вимог чинного законодавства, чим порушено права та інтереси ї малолітніх дітей. Просить в задоволенні позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Третя особа державний нотаріус Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 направив суду заяву від 11.10.2011р. про розгляд справи за його відсутності.

Позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_8 –ОСОБА_9 з позовом до відповідачів ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2, нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 та третьої особи Органу опіки та піклування виконкому Червоноградської міської ради про визнання договору іпотеки недійсним, покликаючись на те, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 у них народився син –ОСОБА_5, 20.11.2001р. народження та дочка –ОСОБА_6- М.Я., 10.01.2009р. народження. З моменту укладення шлюбу вони проживали у її батьків в с. Перемисловичі, Сокальського р-ну, Львівської обл. В лютому 2005р. за обопільною згодою вони зареєстрували сина ОСОБА_5 для постійного проживання як члена сім'ї власника у квартиру АДРЕСА_1, яка належала матері ОСОБА_2 –ОСОБА_12. 25.06.2005р. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі –продажу придбав у матері ОСОБА_12 вищеназвану квартиру, яка була у встановленому порядку зареєстрована за ним та стала їх спільною сумісною власністю.

Вказала, що з часу проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру, відповідно до чинного житлового законодавства у нього та членів його сім`ї –її, як дружини та їхньої дитини –ОСОБА_5 виникло право користування вказаною квартирою.

Позивачка також зазначила, що 04.07.2005р. ОСОБА_2 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк»кредитний договір № CGVPGK00000001, за яким отримав кредит в розмірі 31860,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення –03.07.2025р. При цьому банк надав кредит за умови передачі чоловіком в іпотеку нерухомого майна, яке належить йому на праві власності. В день підписання кредитного договору в забезпечення виконання зобов’язань за ним 04.07.2005р. між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 було укладено на вимогу банку договір іпотеки № CGVPN1/1, згідно якого було надано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 Цей договір було посвідчено нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_4

Вважає, що вказаний іпотечний договір підлягає визнанню недійсним, так як при його укладенні сторонами було недотримані норми цивільного, житлового та сімейного законодавства, Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»та Закону України «Про іпотеку». Зокрема, зазначає, що договір іпотеки був посвідчений без дозволу органу опіки та піклування; порушено права її дитини на користування житлом та процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказала, що позивачка та її діти не мають іншого житла, а рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 07.06.2011р. № 75 та рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 29.06.2011р. вбачається, що виселення малолітніх дітей –ОСОБА_5 та ОСОБА_6-М.Я. з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є недоцільним. Тому просить визнати договір іпотеки № CGVPN1/1від 04.07.2005р. недійсним.

Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, направила суду письмову заяву від 07.12.2011р. про розгляд справи за її відсутності та за наявними у справі доказами, поясненнями та матеріалами (в тому числі письмовими доповненнями до позовної заяви від 09.12.2011р.).

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»позову не визнав, вказавши, що згідно чинного на момент укладення договору іпотеки № CGVPN1/1від 04.07.2005р. законодавства для посвідчення договору іпотеки не вимагалося отримання попередньої згоди органу опіки та піклування на укладення батьками такого договору; позивачка надала письмову згоду другому з подружжя на вчинення правочину та нею пропущено строки звернення до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 в судове не з'явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений.05.10.2011р. направив суду письмову заяву про визнання позову і не заперечував проти ухвалення судом рішення про задоволення її позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_11 позов визнав.

Відповідач нотаріус Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 позову не визнав та пояснив, що на момент укладення договору іпотеки № CGVPN1/1від 04.07.2005р. чинне законодавство для посвідчення договору іпотеки не вимагало отримання попередньої згоди органу опіки та піклування на укладення батьками такого договору; інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій визначено перелік документів, що додаються до такого виду договору, серед таких висновку орану опіки і піклування не передбачалося, тому ним і було посвідчено договір іпотеки. Вважає позов безпідставним.

Представник органу опіки і піклування Червоноградської міської ради при вирішенні даного позову поклалася на суд, вказавши при цьому, що в 2005р. до органу опіки і піклування ОСОБА_2 не звертався за наданням висновку про можливість укладення батьками малолітнього сина ОСОБА_5 договору іпотеки, тому дане питання в 2005р. цим органом не розглядалося. Під час розгляду даної справи та на вимогу суду рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 07.06.2011р. № 75, затвердженого рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 29.06.2011р. визначено, що виселення малолітніх дітей –ОСОБА_5 та ОСОБА_6-М.Я. з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є недоцільним.

Ухвалою суду від 29.09.2011р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з залученням третьої особи нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, Органу опіки та піклування виконкому Червоноградської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири об’єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_8 –ОСОБА_9 до ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2, нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 та третьої особи Органу опіки та піклування виконкому Червоноградської міської ради про визнання договору іпотеки недійсним.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з залученням третьої особи нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, Органу опіки та піклування виконкому Червоноградської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири підлягає до часткового задоволення, а позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_8 –ОСОБА_9 до ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2, нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 та третьої особи Органу опіки та піклування виконкому Червоноградської міської ради про визнання договору іпотеки недійсним до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.07.2005р. ОСОБА_2 уклав з ЗАТ КБ «Приватбанк»(правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») кредитний договір № CGVPGK00000001, за яким отримав кредит в розмірі 31860,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення –03.07.2025р., що стверджується копією цього договору.

Згідно ст., ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Всупереч умов договору від 04.07.2005р. № CGVPGK00000001 ОСОБА_2 не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та відсотків, чим порушує прийняті на себе зобов’язання.

Станом на 15.12.2011р. сума заборгованості за кредитним договором становить 344866,68 грн., що становить 43270,60 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом, заборгованості по відсотках за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, про що свідчить заява про збільшення суми позовних вимог від 29.09.2011р., подана представником банку та долучена судом до матеріалів справи.

Зазначена сума боргу ніким не оспорюється. Тому суд приходить до висновку про її стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Судом також встановлено, що у забезпечення виконання зобов’язань у той же день 04.07.2005р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки за № CGVPN1/1 і предметом іпотеки стала квартира АДРЕСА_1, що стверджується копією цього договору.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. А відповідно до ст., ст. 33, 39 ЗУ «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів та їх неповнолітніх дітей з квартири АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку у цій квартирі не підлягають до задоволення з таких підстав.

Зокрема, як вбачається з ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Ч.1 ст. 35 цього Закону передбачено, що у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом цього встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотеко держатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права на іпотекодержателя звернутись у будь –який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як вбачається з п. 21 договору іпотеки від 04.07.2005р. (розділ «Звернення стягнення і реалізація предмету іпотеки») «звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п., п. 15.7.1.,15.7.2., 19.9. відповідно до розділу V ЗУ «Про іпотеку»на підставі рішення суду…»

Однак позивач на порушення ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку»та п.,п. 15.7.1., 15.7.2., 19.9. договору іпотеки від 04.07.2005р. не направив відповідачу письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту.

Враховуючи положення норм Закону та договору, суд приходить до висновку про те, що позивачем ПАТ КБ «Приватбанк»не дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже у нього відсутні підстави для звернення до суду, так як письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту та бажання звернути стягнення на предмет застави відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не направляв.

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку»звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймача та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення на передані в іпотеку житловий будинок або житлове приміщення всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок або житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють ж/будинок або ж/приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні положення закріплені у ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Проте в матеріалах справи відсутні докази виконання ПАТ КБ «Приватбанк»імперативно –диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку»та ч. 3 ст. 109 ЖК України щодо примусового виселення за рішенням суду із квартири, на яку здійснюється звернення як на предмет іпотеки, а тому позовні вимоги про виселення та зняття з реєстрації на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на час постановлення рішення відсутні порушення прав та свобод іпотеко держателя щодо звільнення цього приміщення у розумінні ст. 3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Оскільки позивачем не дотримано встановленого даними нормами закону порядку вирішення спору, то подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідачів та їх неповнолітніх дітей з квартири АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку у цій квартирі є передчасним, а задоволення позову буде суперечити загальним засадам цивільного законодавства і зобов’язань, а саме засадам справедливості, добросовісності та розумності, а тому суд вважає, що ця позовна вимога не підлягає до задоволення.

Судом також встановлено, що 04.07.2005р. ОСОБА_2 уклав з ЗАТ КБ «Приватбанк»(правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») договір іпотеки № № CGVPN1/1, за яким було надано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 Цей договір було посвідчено нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, що стверджується копією цього договору.

На момент його укладення позивач ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, що стверджується копією свідоцтва про одруження. Від даного шлюбу у них народилися діти - син ОСОБА_5, 20.11.2001р. народження та дочка ОСОБА_6- М.Я., 10.01.2009р. народження, що стверджується копіями свідоцтв про народження.

В 22.02.2005р. подружжя за обопільною згодою зареєструвало сина ОСОБА_5 для постійного проживання як члена сім'ї власника у квартиру АДРЕСА_1, яка належала матері відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_12, що стверджується довідкою КП «Комінтех» від 18.05.2011р. № 106079.

25.06.2005р., перебуваючи у шлюбі, відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі –продажу придбав у матері ОСОБА_12 вищеназвану квартиру, яка була у встановленому порядку зареєстрована за ним та відповідно до ст. 60 СК України являється спільною сумісною власністю подружжя (довідка від 18.05.2011р. № 106079).

Таким чином, судом встановлено, що з часу проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру, відповідно до ст., ст. 150, 155, 156 ЖК України, ст. 383 ЦК України у нього та членів його сім`ї –позивачки та їх дитини –ОСОБА_5 виникло право користування вказаною квартирою.

Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. Ч. 3 ст. 17 цього ж закону передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Ч.2 ст.18 вказаного закону передбачає, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», яка передбачає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Сімейного Кодексу України в редакції закону від 02.06.2005р. № 2620 –IV (вступив в законну силу 25.06.2005р.), чинної на момент укладення договору іпотеки від 04.07.2005р., згідно якої «батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та або державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;видавати письмові зобов’язання від імені дитини;відмовлятися від майнових прав дитини.»

Аналізуючи приписи даної статті, суд приходить до висновку про те, що в липні 2005р. при укладенні договору іпотеки, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний був отримати дозвіл органу опіки і піклування на укладення такого договору, а відповідач нотаріус Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 –зобов’язаний був врахувати вимоги ст. 177 СК України та не посвідчувати його без такого висновку.

Як вбачається із пояснень представника органу опіки і піклування Червоноградської міської ради в 2005р. до органу опіки і піклування ОСОБА_2 не звертався за наданням висновку про можливість укладення батьками малолітнього сина ОСОБА_5 договору іпотеки. Такий висновок був наданий під час розгляду даної справи на вимогу суду.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 07.06.2011р. № 75, яке затверджено рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 29.06.2011р. визначено, що виселення малолітніх дітей –ОСОБА_5 та ОСОБА_6-М.Я. з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є недоцільним.

При цьому суд не бере до уваги доводи представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»та нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори про те, що на момент укладення оспорюваного правочину закон не вимагав попереднього погодження з Органом опіки та піклування укладення договорів іпотеки, які спростовуються вищенаведеними нормами закону (ч. 2 ст. 177 СК України) та матеріалами справи.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно із п., п. 2, 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, можутьбути:визнанняправочинунедійснимтаприпинення правовідношення.

Припинення правовідношення застосовується, як правило,уразі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов'язків і до них відносяться позови про розірвання цивільно-правових договорів, про визнання угоди такою, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для його чинності, ч.1 вказаної статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх дітей.

Ст. 215 ч.1 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Ч. 3 цієї ж статті встановлює, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Аналізуючи в сукупності наведене суд приходить до висновку, що договір іпотеки від 04.07.2005р. був укладений з порушенням чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60,88,169,209,212,214,215ЦПК України,ст..ст.11,16,203,216,236,261,334,369,525, 526, 527 , 553,554,578,589,590,625, 1050, 1054 ЦК України ,ст..ст.12,39,40 Закону України «Про іпотеку», ст..109 ЖК України, ст..7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні «, ст..ст.18,60,177 Сімейного Кодексу України , ст..8 ЗУ»Про охорону дитинства», ст..12 ЗУ «про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ЗУ «Про заставу»,суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства КБ «Приват Банк»задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 акціонерного товариства КБ»ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CGVPGK00000001 від 04.07.2005 року в розмірі 344866 ( триста сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят шість ) грн.. 68 коп. , що становить 43270,60 доларів США .

Відмовити в позові ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з залученням третьої особи Нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та Органу опіки і піклування виконкому Червоноградської міської ради звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири у Львівській області в АДРЕСА_3 .

Позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 , Нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та третьої особи Органу опіки і піклування виконкому Червоноградської міської ради про визнання договору іпотеки недійсним . задовольнити .

Визнати іпотечний договір від 04.07.2005 року № CGVPN I /1 , укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений нотаріусом Червоноградської державної

нотаріальної контори ОСОБА_4 –недійсним .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Приват Банк»1738 (одну тисячу сімсот тридцять вісім ) грн.50 коп. сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з часу оголошення даного рішення .

Суддя:                                                             С. І. Мелешко