Постанова № 20370094, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/7506/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Вікторія-Центр»(далі Підприємство)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі № 2а-5788/09/0670

за позовом Підприємства

до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі Бердичівська ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача Слободянюка Б.А.,

відповідача Пилипака В.В., Черниша О.П., Савицької І.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2009 №0000362301/0, № 0000372301/0, № 000311702/0, від 29.05.2009 №0000372301/1, №0000311702/1, № 0000362301/2, від 05.08.2009 №0000311702/2, №0000362301/2 та №0000372301/2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, у позові відмовлено. У прийнятті цих судових рішень попередні інстанції виходили з:

відсутності факту реального виконання господарської операції з поставки позивачеві металобрухту, що виключає правомірність відображення позивачем у складі валових витрат вартості придбаної продукції;

невключення позивачем до бази оподаткування ПДВ товарно-транспортних витрат, компенсованих Підприємству покупцем згідно із залізничним тарифом за перевезення брухту чорних металів;

заниження Підприємством податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб внаслідок неутримання та неперерахування до бюджету відповідної суми податку з додаткового блага, наданого звільненому працівникові у вигляді плати за навчання.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що:

відсутність товарно-транспортної накладної не є свідченням фіктивності операції з поставки металобрухту за умови наявності у матеріалах справи необхідних первинних документів, складенням яких опосередковувалося виконання цих операцій;

податковим органом було нараховано зобовязання з ПДВ на суму компенсації залізничного тарифу, який вже включав ПДВ;

фактично кошти на навчання працівника Підприємства ОСОБА_1 у сумі 6520 грн. було надано за договором безвідсоткової цільової позики; вказані кошти було частково повернуто за прибутковими касовими ордерами.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що Бердичівською ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, оформлену актом від 13.03.2009 №591/23-01/20422172. В ході цієї перевірки було виявлено, зокрема:

віднесення позивачем до валових витрат Підприємства витрат на придбання металобрухту у приватного підприємства «Висотпромбуд»на підставі податкових та видаткових накладних без наявності товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення цієї продукції від постачальника засобами позивача. Розцінюючи обставини щодо банкрутства названого постачальника, визнання недійсною його ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів за протоколом від 29.01.2008 №261 та наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності приватного підприємства «Висотпромбуд»як докази фіктивності операції з поставки металобрухту позивачеві, податковим органом було донараховано Підприємству податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1738807грн. (у тому числі 1007346 грн. за основним платежем та 731461грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 24.03.2009 №0000362301/0;

неоподаткування позивачем податком на додану вартість за ставкою 20% залізничного тарифу за перевезення брухту чорних металів, компенсованого Підприємству покупцем (приватним підприємством «Вторметсплав»); наведена обставина стала підставою для донарахування позивачеві податкового зобовязання з ПДВ у сумі 45879грн. (у тому числі 30586 грн. за основним платежем та 15293 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.03.2009 №0000372301/0;

неутримання та неперерахування позивачем до бюджету відповідної суми податку з доходів фізичних осіб з додаткового блага, наданого працівникові ОСОБА_1 у вигляді плати за навчання у Бердичівській філії Міжрегіональної Академії управління персоналом за умови припинення трудових правовідносин з названим працівником до закінчення навчання; на підставі цього позивачеві було визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3024 грн. (у тому числі 1008 грн. за основним платежем та 2016 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 24.03.2009 №0000311702/0.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Висновок судів про безтоварний характер операцій з поставки позивачеві металобрухту (за якими податкова інспекція визнала необґрунтованим формування Підприємством валових витрат) ґрунтується на тому, що у Підприємства відсутні товарно-транспортні накладні на підтвердження факту перевезення товару.

При цьому суди встановили, що транспортування спірного товару (металобрухту) на адресу позивача здійснювалося постачальником приватним підприємством «Висотпромбуд».

А відтак усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо постачальника, а не щодо покупця товару, у звязку з чим сама по собі відсутність у Підприємства згаданих накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій з приватним підприємством «Висотпромбуд».

Водночас у вирішенні цього спору суди не надали будь-якої правової оцінки доказам (як-от наявним у справі квитанціям про приймання вантажу, накладним, договору поставки товару тощо), що можуть свідчити про подальший продаж позивачем придбаного металобрухту третім особам та, відповідно, підтверджувати власне реальність придбання Підприємством спірного металобрухту.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, то відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувані рішення в частині відмови у позові щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2009 №0000362301/0 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині.

Висновок судів про необхідність оподаткування податком на додану вартість залізничного тарифу за перевезення металобрухту, компенсованого позивачеві покупцем, не відповідає нормам матеріального права.

Адже відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Наведена норма Закону дає підстави для висновку про те, що в даному разі перевезення металобрухту в рамках виконання позивачем поставки цього товару покупцеві є складовою такої поставки та не може розглядатися окремо як поставка послуг. Тобто залізничний тариф на перевезення металобрухту фактично підлягає врахуванню під час формування ціни товару, що поставляється (металобрухту), та, відповідно, включається до бази оподаткування поставки цього товару.

У звязку з цим донарахування Бердичівською ОДПІ позивачеві податкового зобовязання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 24.03.2009 №0000372301/0 слід визнати незаконним, що тягне необхідність скасування цього рішення.

Водночас з огляду на приписи абзацу другого підпункту 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»суди, встановивши факт припинення трудових правовідносин між Підприємством та найманою особою ОСОБА_1 до закінчення навчання останньої, правильно кваліфікували сплачені позивачем кошти за таке навчання як додаткове благо, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб в установленому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 227, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства «Вікторія-Центр»задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 у справі № 2а-5788/09/0670 скасувати в частині відмови у позові щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2009 №0000362301/0, №0000372301/0, від 29.05.2009 №0000372301/1, № 0000362301/2, від 05.08.2009 №0000362301/2 та №0000372301/2.

3. В частині позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2009 №0000362301/0, від 29.05.2009 № 0000362301/1, від 05.08.2009 №0000362301/2 справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2009 №0000372301/0, від 29.05.2009 №0000372301/1, від 05.08.2009 №0000372301/2 задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 24.03.2009 №0000372301/0, від 29.05.2009 №0000372301/1, від 05.08.2009 №0000372301/2.

5. В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 у справі № 2а-5788/09/0670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко