Рішення № 20368560, 08.11.2011, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 2-523/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шавиріної Л.П.

при секретарі - Олійник С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Красний Лиман Донецької області за участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.05.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спадкового майна, що складається з жилого будинку з господарськими спорудами, розташованого в сел.. Щурово м. Красний Лиман Донецької області по вул.. Карла Маркса,39, визнавши за ним право власності на весь жилий будинок в цілому, стягнувши з нього на користь відповідача ? частину вартості вказаного будинку.

24 червня 2011 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з аналогічним позовом до позивача ОСОБА_1, визнавши не за позивачем, а за ним право власності на весь спірний будинок в цілому, стягнувши з нього на користь позивача ? частину вартості вказаного будинку.

В судовому засіданні представник позивача адвоката ОСОБА_8, відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 повністю підтримали свої позовні вимоги, просили їх задовольнити, відмовивши в задоволенні зустрічних позовних вимог відповідача та позовних вимог позивача.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суду показали, що жилий будинок з господарськими спорудами, розташований в сел.. Щурово м. Красний Лиман Донецької області по вул.. Карла Маркса,39, належить на праві власності ОСОБА_9.

27.04.2004 року ОСОБА_9 помер. Як на момент його смерті так і до моменту власної смерті – 25.05.2009 року, в спірному жилому будинку постійно та безвиїзно проживав і ним користувався його син - ОСОБА_10. Після його смерті і до теперішнього часу в жилому будинку ніхто не проживає та ним не користується.

Дослідивши зібрані по справі докази судом встановлено, що ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори 19.01.1962 року по реєстру № 4464 і зареєстрованого 19.01.1962 року в КП БТІ по реєстру № 4027 належить ? частина жилого будинку з господарськими спорудами, розташованого по вул.. Карла Маркса,39 в с. Щурово м. Красний лиман Донецької області. А на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 23.02.1962 року державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори по реєстру № 413, зареєстрованого 23.02.1962 року в КП БТІ по реєстру № 4027 належить інша ? частина спірного жилого будинку з господарськими спорудами(а.с.13-15 т.1).

27.04.2004 року в с. Щурово м. Красний Лиман Донецької області помер ОСОБА_9Г.(а.с.12 т.1).

Єдиними спадкоємцями після його смерті на спадкове майно, що складається із спірного жилого будинку являються відповідач ОСОБА_3 та батько позивача – ОСОБА_10 (а.с.6-7,9-10,32 т.1).

Але 25.05.2009 року ОСОБА_10 – бать позивача – помер і єдиним спадкоємцем після його смерті на спадкове майно, що відповідно складається з ? частини спірного жилого будинку з господарськими спорудами, являється позивач ОСОБА_1Г.(а.с.32 т.1).

Приписами ч.1 ст.. 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними і на підставі ч.3 вказаної норми спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось з них.

Але сторони не домовилися між собою про розмір таких часток тому в порядку ст.. 392 ЦК України звернулися до суду з позовами один до одного.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 10.10.2011 року вартість спірного будинку складає 124600,0 грн. і поділу на 2 частини в натурі він не підлягає(а.с.35-59 т.2).

Тому позивач ОСОБА_1 на підставі ст.. 365 ЦК України просить припинити право власності відповідача ОСОБА_3 на ? частину спірного жилого будинку з господарськими спорудами з виплатою позивачем її вартості, посилаючись на те, що будинок не підлягає поділу, відповідач ОСОБА_3 забезпечений житлом і не бажає користуватися спірним жилим будинком, для чого 21.10.2011 року позивачем внесено на депозитний рахунок суду ? частину вартості спірного будинку(а.с.62 т.2).

Але відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнає, посилаючись на те, що власного житла не має на отримання грошової компенсації не згоден бо також бажає користуватися спірним жилим будинком.

Судом також встановлено, що спірний будинок не підлягає поділу, все ж частки співвласників-сторін у спірному будинку являються значними, неможливість спірного проживання та користування вказаним майном сторонами не доведена, нерухоме майно на праві власності за відповідачем ОСОБА_3 не зареєстровано(а.с.63), тому вважає, що припинення права на частку у спірному майні завдасть істотної шкоди інтересам співвласників - сторін по справі.

В зв»язку з чим відповідно до ст.364 ЦК України суд приходить до висновку про те, що виділити частку із майна будь-кому із стороні неможливо, бо ні позивач ні відповідач не згоді на отримання грошової компенсації вартості його частки. А тому спірне майно підлягає залишенню за сторонами у спільній частковій власності. Тобто позовні вимоги сторін підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні позову відповідача в частині відшкодування ? судових витрат, понесених ним по оплаті експертних досліджень в сумі 1500,0 грн.(а.с.34-35 т.2), суд знаходить їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать

1)          витрати на інформаційно-технічне забезпечення ;

2)          витрати на правову допомогу ;

3)          витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду ;

4)          витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз ;

5)          витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Але при розгляді справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення як позовних вимог позивача так і зустрічних позовних вимог відповідача, задовольнивши фактично в рівній мірі позовні вимоги кожної із сторін.

Тому, враховуючи те, що судові витрати сторін практично рівні за виключенням витрат відповідача по оплаті експертних досліджень, суд вважає зустрічні позовні вимоги відповідача в цій частині такими, що підлягають задоволенню, шляхом стягнення з позивача на його користь ? частини таких витрат в сумі 750,0 грн.

21 жовтня 2011 року позивачем на депозитний рахунок Державної судової адміністрації в Донецькій області з метою забезпечення позову було внесено грошову компенсацію ? частини спірного будинку в сумі 62300,0 грн. Однак враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог позивача в частині припинення права власності відповідача на ? частину спірного майна було відмовлено, вказані кошти підлягають поверненню позивачу повністю.

Керуючись ст..ст.364,365,392,1267 ЦК України, ст..ст.10,11, 60,79,88,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності на жилий будинок з господарськими спорудами, розташований в с. Щурово м. Красний Лиман Донецької області по вул.. Карла Маркса,39 по ? частині за кожним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи 750,0(сімсот п»ятдесят) грн.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовити.

Повернути ОСОБА_1 внесену ним 21.10.2011 року по квитанції № ПН107657 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Донецькій області № 10026000001090(код отримувача 26288796) МФО 834016 в ГУДКУ в Донецькій області грошову компенсацію в сумі 62300,0(шістдесят дві тисячі триста) грн..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя -