Ухвала суду № 20364311, 09.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2011 р. м. КиївК-4923/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 28 березня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року

у справі № 33/613

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Партнер-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

за участю прокуратури міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Партнер-Трейд»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 000110/2308/0/ від 27 серпня 2004 року про зменшення ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2100280,00 грн. за травень 2004 року.

Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.

Постановою Господарського суду міста Києва від 28 березня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 000110/2308/0/ від 27 серпня 2004 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»судові витрати у розмірі 203,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року постанову Господарського суду міста Києва від 28 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 28 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела позапланову документальну перевірку ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»з питань достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за травень 2004 року, за результатами якої було складено акт № 120/23-8/32250721 від 25 серпня 2004 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого сума податку на додану вартість, заявлена ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»до бюджетного відшкодування за травень 2004 року, була зменшена на 2100280,00 грн.

27 серпня 2004 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000110/2308/0/, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «ТД «Партнер-Трейд» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 року на 2100280,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що операція з придбання позивачем товару у ВАТ «Меридіан»ім. ОСОБА_1 на загальну суму 12601680,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість) підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, а факт вивезення цього товару за межі митної території України підтверджується вантажно-митною декларацією з від відміткою митного органу на цій вантажно-митній декларації про вивезення товару за межі митної території України, у звязку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту травня 2004 року суму податку на додану вартість 2100280,00 грн. за цією операцією та, відповідно, правомірно включив зазначену суму податку на додану вартість до суми бюджетного відшкодування за травень 2004 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2004 року на 2100280,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивачем неправомірно включена зазначена сума податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки відсутнє фактичне придбання товару (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2004 року між ВАТ «Меридіан»ім. ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»(покупець) було укладено договір № 2/29, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставини і передати у власність покупця пристрій контролю і регулювання автоматизований УКР01.0.11А (товар), відповідно до специфікацій, а покупець зобовязується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до специфікації № 1 від 15 травня 2004 року, яка є додатком № 1 до договору № 2/29, постачальник поставив покупцю товар у двох варіантах у загальній кількості 84 шт. вартістю 12601680,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 2100280,00 грн.

Згідно акту прийому передачі № 1 від 21 травня 2004 року до договору № 2/29 від 15 травня 2004 року постачальник передав, а покупець прийняв пристрій контролю і регулювання автоматизований УКР01.0.11А у кількості 84 шт.(т.1 арк. справи 16).

На виконання умов вказаного договору ВАТ «Меридіан»ім. ОСОБА_1 виписало ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»податкову накладну № 5189 від 21 травня 2004 року на загальну суму 12601680,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 2100280,00 грн. (т.1 арк. справи 17).

В свою чергу, ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»повністю розрахувалося з ВАТ «Меридіан»ім. ОСОБА_1 за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 14 червня 2004 року, № 2 від 14 червня 2004 року та № 3 від 16 червня 2004 року (т.1 арк. справи 18-20).

У подальшому, товар, придбаний ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»у ВАТ «Меридіан»ім. ОСОБА_1, був експортований позивачем Компанії «Cоnnecta Systems LLC», США згідно договору комісії № 15/3, укладеного 15 травня 2004 року між позивачем (комітент) та ТОВ «Українська промислова експортна компанія»(комісіонер) та специфікації до нього на загальну суму 10504200,00 грн., та на підставі контракту № 4, укладеного 25 травня 2004 року між ТОВ «Українська промислова експортна компанія»(продавець) та Компанією «Cоnnecta Systems LLC», США (покупець).

Факт вивезення товару за межі митної території України зазначеного товару підтверджується пятим основним аркушем вантажної митної декларації форми МД-2 №100120000/4/742055 від 25 травня 2004 року (т.1 арк. справи 34), на якому митним органом здійснено запис про фактичний вивіз експортованої продукції за межі митної території України, засвідчений підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митного органу, про що також було зазначено в акті перевірки (т.1 арк. справи 119).

Вказані докази підтверджують висновки судів попередніх інстанцій про реальність операцій та їх фактичне виконання.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2004 року (т.3 арк. справи 33-34), ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»включило до складу доходів від продажу товарів (робіт, послуг) суму 10525,0 тис. грн.. (рядок 01), тоді як до валових витрат суму 10508,0 тис. грн. (рядок 04).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що операція з продажу (експорту) придбаного позивачем у ВАТ «Меридіан»ім. ОСОБА_1 товару є прибутковою з огляду на положення пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), а також з урахуванням права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за операцією з придбання придбаного позивачем у ВАТ «Меридіан»ім. ОСОБА_1 товару у відповідності до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»у відповідності до положень підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правомірно включило до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати по оплаті вартості придбаного товару та суму податку на додану вартість відповідно за операцією з придбання пристрою контролю і регулювання автоматизований УКР01.0.11А у ВАТ «Меридіан»ім. ОСОБА_1.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем виконані всі вимоги статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлено порядок обчислення і сплати податку, у звязку з чим ТОВ «ТД «Партнер-Трейд»правомірно включило до складу податкового кредиту травня 2004 року та до суми бюджетного відшкодування за вказаний податковий період суму податку на додану вартість у розмірі 2100280,00 грн.

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що контрагентами позивача, зокрема, НВПП «Метал-Холдінг»не було сплачено податок на додану вартість до бюджету, оскільки рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2055 року у справі № 25/371, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2006 року, були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість НВПП «Метал-Холдінг», відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, оскільки визнання недійсним установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, що на момент виконання господарських операцій вказане підприємство було належним чином зареєстрованою юридичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від 28 березня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 28 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева