Постанова № 20363378, 14.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5019/2228/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. , судді Саврій В.А. при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Дубенко О.І

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача Публічного акціонерного товариства "Івано-Долинський спецкар'єр" на рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.11 р. у справі № 5019/2228/11

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до Відкритого акціонерного товариства "Івано-Долинський спецкар'єр"

про стягнення в сумі 19 725 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.11.2011р. у справі №5019/2228/11 (суддя Павлюк І.Ю.) задоволено позов Державного територіального обєднання «Львівська залізниця»в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» до Відкритого акціонерного товариства «Івано-Долинський спецкарєр» про стягнення в сумі 19725 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 01.10.11р. у справі №5019/2228/11 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 01.11.2011р., а також відмовити Державному територіальному обєднанню «Львівська залізниця»в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» в задоволені позову та стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Івано-Долинський спецкарєр»738,75 грн. сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ПАТ "Івано-Долинський спецкар'єр" посилається на ту обставину, шо комерційний акт від 17.04.2011 року АА№063021/35 оформлений неналежним чином, а відтак не може бути прийнятий судом як належний доказ на підтвердження факту порушення вантажовідправником правил перевезення вантажів залізницею. Зокрема, скаржник вказує на відсутність у розділі Є акту відмітки станції, а також зазначає про відсутність нового комерційного акту, що не відповідає п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 року №334.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. у даній справі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Івано-Долинський спецкар'єр" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господар-ського суду від 14.12.2011р. у справі №5019/2228/11 змінено склад колегії, окрім заміни голову-ючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Саврій В.А.

Представник позивача в судове засідання з'явився та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а також надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції.

В судове засідання апеляційної інстанції, 14.12.2011 р. представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5019/2228/11 від 22.11.2011р. явка представників сторін не визнавалась обовязковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2011р. згідно залізничної накладної № 35574300 відправником - ВАТ “Івано-Долинський спецкарєр” зі станції Костопіль Львівської залізниці на станцію Основа Південної залізниці на адресу АОЗТ “Харківський коксовий завод” у вагоні № 67877886 було відправлено вантаж: щебінь базальтовий, маса нетто 67 000 кг., маса брутто 88 800 кг., тара 21 800 кг.

Матеріали справи свідчать також, що 17.04.2011р. на станції Здолбунів Львівської залізниці на підставі показників тензометричної ваги встановлено перевищення навантаження понад норму, що у відповідності до Правил технічної експлуатації вагонів розділ 15 п. 15.27 є загрозою безпеці руху залізничного транспорту. Вагон було відчеплено для комісійного зважування на статичній вазі, що підтверджується актом загальної форми № 816 від 17.04.2011р.

Результати комісійного зважування було зафіксовано у комерційному акті АА № 063021/35 від 18.04.2011р. (а.с. 13), де зазначено, що працівниками станції Здолбунів Львівської залізниці проведено комісійне зважування маси вантажу на 150- тонних залізничних вагах клеймо 2010, зазначено, що у вагоні № 67877886 згідно перевізних документів маса нетто 67 000 кг., маса брутто 88 800 кг., тара 21 800 кг, в дійсності виявлено: маса нетто 71 200 маса брутто 93 000., тара 21 800, більше проти документа 4 200 кг.

У відповідності до п. 27 Правил видачі вантажів (затверджених наказом Мінтрансу України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за № 862\5083) граничний надлишок маси вантажу становить 67 000/100%* 0,2 = 134 кг.

Розпискою за № 377 від 18.04.2011р. (а.с. 18) та листом за № 376 від 18.04.2011р. було підтверджено, що представник відповідача згідно довіреності №375 від 18.04.2011 р. ОСОБА_1 отримала надлишки щебеню базальтового фр.70-120 мм в кількості 4200кг, який був відпралений піввагоном №67877886 із станції Здолбунів Львівської залізниці.

За правилами ст. 122 Статуту залізниць України - за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у 5-ти кратному розмірі провізної плати за кожен вагон згідно із статтею 118 Статуту. Відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України відповідачу нараховано штраф у розмірі 19 725 грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 8)

Стаття 129 Статуту залізниць України містить норму, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї ж статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у транспортних документах. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.

Відповідно до статті 53 Статуту залізниць, у разі, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, про що складено комерційний акт, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

Згідно п. 12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.

При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

За приписами статті 12 Закону України “Про транспорт”, підприємства транспорту мають право вимагати від відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статут залізниць України згідно зі статтею 3 Закону України “Про залізничний транспорт”, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457, з подальшими змінами та доповненнями. Статтею 2 цього Статуту передбачено, що цим Статутом визначено обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

За правилами статті 6 цього Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею, накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У відповідно до п. 1.1 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00р. № 644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну.

Відповідно абз. 2 п. 1.3 “Правил оформлення перевізних документів”, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00р. № 644, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобовязаний заповнити новий перевізний документ.

Статтею 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

У відповідності до статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником, з відображенням способу визначення у накладній.

Частиною 1 статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” унормовано, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

За правилами статті 122 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній, зокрема, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню у пятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до вище зазначених норм, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником вказаного порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитків. При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей, зокрема щодо маси, є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниці України.

Доводи апеляційної скарги відповідача суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та віхиляє, з огляду на викладене вище.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Івано-Долинський карєр» на рішення господарського суду Рівненського області від 01.11.2011р. у справі №5019/2228/11 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Справу №5019/2228/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Саврій В.А.

01-12/16895/11 16895/11