Постанова № 20361978, 20.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011 року Справа № 5005/4982/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.

при секретарі: Шевченко Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність №б/н від 04.01.11, представник;

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце засідання суду відповідач повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Новомосковський завод мінводи", с. Знаменівка на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.11р. у справі № 5005/4982/2011

за позовом приватного акціонерного товариства "Хімексі", м. Київ

до акціонерного товариства закритого типу "Новомосковський завод мінводи", с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення 258159грн.71 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.11 (суддя Суховаров А.В.) з приватного акціонерного товариства "Новомосковський завод мінводи" стягнуто 232172грн. 80коп. основного боргу, 8980 грн. 43 коп. пені, 3867грн. 11 коп. річних, 12065грн. 04 коп. інфляційних втрат, 2570 грн. 85 коп. держмита та 235грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, приватне акціонерне товариство "Новомосковський завод мінводи" просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "Хімексі" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2010 року між закритим акціонерним товариством "Хімексі" (постачальник) та акціонерним товариством закритого типу "Новомосковський завод мінводи" (покупець) укладено договір поставки № 04-04/10, за яким постачальник зобов'язався здійснити поставку покупцю товару, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах цього договору.

На виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства". закрите акціонерне товариство "Хімексі" змінило своє найменування та здійснило державну реєстрацію цих змін.

З 10.03.2011 року товариство має наступне найменування: приватне акціонерне товариство "Хімексі", що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію, копією Статуту та випискою з Єдиного державного реєстру.

Пунктом 1.4. Статуту передбачено, що приватне акціонерне товариство "Хімексі" є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства "Хімексі".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.11 у справі № 35/5005/8593/2011 приватному акціонерному товариству "Новомосковський завод мінводи" відмовлено у позові про визнання недійсним договору поставки від 22.04.10 № 04-04/10, укладеному з приватним акціонерним товариством "Хімексі".

Згадане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.11 (а.с.132-133).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент (сортамент, номенклатура), кількість та ціна кожної партії зазначаються у специфікації чи/або у видатковій товарній накладній, складеній на підставі письмової заявки покупця.

У відповідності з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 2.4 договору постачальник зобовязаний здійснити поставку товару на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації, а у разі відсутності специфікації - з моменту направлення покупцем постачальнику заявки на поставку товару. Пунктом 2.2 договору передбачено, що заявку на поставку товару покупець зобов'язаний направити постачальнику поштою, факсимільним зв'язком, телефонограмою, телеграмою чи вручити під розписку уповноваженій особі постачальника. Позивач стверджує, що на протязі дії договору заявки від покупця надходили за телефоном.

Пунктом 2.3. договору встановлено обов'язок постачальника поставити продукцію на склад покупця власним транспортом та за власний рахунок за вказаною в цьому пункті адресою на умовах DDP у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації торгових термінів "Інкотермс 2000".

Покупець зобов'язаний оплатити поставлену продукцію на протязі 21 (двадцяти одного) банківських днів від дати поставки на підставі виставленого рахунку на кожну конкретну партію товару (п. 3.1 договору).

На момент подання позову відповідач заборгував позивачу 232172грн. 80 коп.

Вказана сума боргу утворилась за поставлену, але неоплачену продукцію за наступними поставками:

- 22.07.2010 р. згідно видаткової накладної № 1190, ТТН від 22.07.2010р. №147, довіреності ААВ від 20 07.2010р. № 262841 на ім'я ОСОБА_2, рахунку-фактури від 21.06.2010р. № 934 на суму 114854грн. 40коп., з яких 74854грн.40 коп. були оплачені 02.09.2010р. платіжним дорученням №1434, що підтверджується копією реєстру платіжних документів за період з 01.04.2010 р. по 28.03.2011р. Несплачений залишок в сумі 40 000грн. (114854грн. 40коп. - 74854грн.40 коп.) є боргом відповідача, строк оплати якого сплинув 20.08.2010 р. - 05.08.2010 р. згідно видаткової накладної № 1278, ТТН від 05.08.10 p. № 160, довіреності ААВ від 02.08.2010 р. № 262860 на ім'я ОСОБА_2, рахунку-фактури № 1197 на суму 95827грн. 20 коп. Строк оплати сплинув 06.09.2010 р.

- 09.09.2010 р. згідно видаткової накладної № 1496, ТТН від 09.09.10 p. № 182, довіреності № ААВ від 08.09.10р. № 262912 на ім'я ОСОБА_2, рахунку-фактури № 1406 на суму 96345грн. 60 коп. Строк оплати сплинув 08.10.2010 р.

У відповідності з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 548, 549 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п.7.1 договору у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем також нараховані втрати від інфляції та річні.

Період нарахування пені і річних та їх суми визначені господарським судом правильно.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на неукладеність договору поставки від 22.04.2010 p. № 04-04/10, який став підставою для подання даного позову до суду.

Відповідач вважає, що договір №04-04/10 є неукладеним у зв'язку з тим, що: 1) сторонами не складались специфікації, як невід'ємні частини договору, в яких відповідно п. 2.1 договору повинні зазначатись найменування, асортимент (сортамент, номенклатура), кількість та ціна кожної партії товару;

2) зміст видаткових накладних, які виконували функцію специфікацій до договору, не відповідає вимогам ч.2.ст.207 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що підписані матеріально відповідальними особами, підприємств і, зокрема, від імені відповідача особою, якій видано довіреність на отримання матеріальних цінностей, а не керівниками підприємства, які уповноважені установчими документами на вчинення правочинів із скріпленням їх підписів печатками.

Наведені доводи є хибними і апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Щодо специфікацій.

У пункті 2.1. договору вказано, що товар поставляється партіями. Найменування асортимент (сортамент, номенклатура), кількість та ціна кожної партії товару вказується у специфікації та/або видатковій товарній накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

Сторони вибрали більш вдалим (зручним, надійним, часто вживаним і т.д.) видаткову накладну, якою оформлялись усі відвантажені партії товару позивачем та приймались відповідачем без заперечень щодо форми документу.

Отже, твердження відповідача про те, що умова договору про обовязкову наявність специфікації є суттєвою умовою договору, безпідставні.

Щодо змісту видаткових накладних.

Діючим законодавством України не передбачено порядку оформлення видаткових накладних. Законодавчо не затверджена і форма цього документу. Тому суб'єкти господарювання використовують в своїй діяльності довільну форму видаткової накладної.

Разом з тим, оскільки видаткові накладні є первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському та податковому обліках і які є підтвердженням відвантаження та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, при їх оформленні суб'єкти господарювання повинні дотримуватись вимог, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положенням «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 p. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. № 168/704.

Відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»первинні облікові документи (в т.ч. видаткова накладна) повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткові накладні, копії яких містяться у матеріалах справи, за своїм оформленням повністю відповідають наведеним нормам законодавства.

Наведені норми законодавства не містять вимог про підписання первинних облікових документів особами, уповноваженими установчими документами підприємства на вчинення правочинів, та скріплення їх підписів печатками. Навпаки, мова йде саме про підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Додатковим документом, яким разом з видатковою накладною оформляється відпуск товару, є довіреність, на якій відтиск печатки та підпис керівника є обов'язковими згідно Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96р. № 99 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318. Такі довіреності, копії яких містяться у матеріалах справи, були належним чином оформлені відповідачем, передані позивачу і стали підставою для відвантаження товару.

Таким чином, видаткова накладна не є правочином, а є первинною бухгалтерською документацією.

Права та обов'язки сторін виникають, у конкретному випадку, з договору, а не з видаткової накладної. На підставі договору одна сторона зобов'язана передати іншій у власність певну річ, а інша оплатити її.

Накладна лише підтверджує виконання зобов'язань, які виникли за договором. Твердження відповідача про те, зміст видаткових накладних повинен відповідати вимогам, які ставляться до правочинів (ч.2.ст207 Цивільного кодексу України) є невірним.

Щодо розстрочки виконання рішення суду.

В силу ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається з вимог ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо); в даному випадку відсутні виняткові випадки, які мали б своїм наслідком розстрочення виконання судового рішення.

В розумінні наведеної норми розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, що виникло внаслідок сезонності бізнесу відповідача, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось обєктивних, незалежних від відповідача обставин.

Крім того, відповідачем не надано доказів вжиття заходів до погашення боргу.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідач не довів наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу у наданні розстрочки виконання судового рішення.

Зважаючи на викладене колегія судді не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відповідачем змінено назву на приватне акціонерне товариство "Новомосковський завод мінводи", яке, відповідно Статуту, є правонаступником майнових і немайнових прав та зобовязань акціонерного товариства закритого типу "Новомосковський завод мінводи".

Керуючись ст.ст.25, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провести заміну відповідача з акціонерного товариства закритого типу "Новомосковський завод мінводи" на приватне акціонерне товариство "Новомосковський завод мінводи".

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 року у справі № 5005/4982/2011 залишити без змін, а скаргу приватного акціонерного товариства "Новомосковський завод мінводи" без задоволення.

Головуючий А.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських

Суддя А.Є.Прокопенко

повний текст постанови виготовлений 23.12.11р.