Рішення № 20361740, 20.12.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року Справа № 11/5026/2617/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Довганя К.І., при секретарі Бойко Т.В., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 зо довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Порив" про стягнення 216269,85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 216269,85 грн. заборгованості по наданій позиці відповідно до укладеного сторонами договору № 2 від 19.12.2006р., з яких 130000 грн. основного боргу та 86269,85 грн. пені. В ході розгляду справи позивач зменшив суму позову в частині пені до 45420,68 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 19 грудня 2006 року між Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Порив" укладено договір № 2 про надання останньому позики в сумі 500000 грн. терміном на три роки до 19 грудня 2009 року. Позивач частину зобовязання щодо надання позики в сумі 500000 грн. виконав в повному обсязі, відповідач порушив умови укладеного сторонами договору та графік погашення позики, вчасно не повернув кошти, в результаті чого за ним утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у позову та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні визнав позов частково в сумі основного боргу в розмірі 130000, 00 грн., в частині позову про стягнення пені в сумі 45420,68 грн. відповідач просить відмовити, мотивуючи свої заперечення застосуванням строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне:

19 грудня 2006 року між Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Порив" укладено договір № 2 про надання останньому позики в сумі 500000 грн. терміном на три роки до 19 грудня 2009 року

Відповідно до п. 2.1 Договору Позичальник зобов'язаний забезпечити повернення позики в сумі 500000 грн. не пізніше 19 грудня 2009 року.

Строк, визначений у п.2.1 цього Договору, може бути продовжений за домовленістю сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.4.3).

Відповідно до п. 3.1 Договору в разі несвоєчасного повернення позики Позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

На виконання умов договору платіжним дорученням № 519 від 21 грудня 2006 року позивач перерахував відповідачу 500000,00 грн. позики.

07 грудня 2009 року позивач направив відповідачу лист №2697/06-4, у якому повідомив, що 19 грудня 2009 року закінчується строк повернення позики та просив вжити заходи з метою повернення коштів позики. На звернення позивача , відповідач надав гарантійні листи , якими брав на себе зобовязання погасити позику. Однак відповідач повернув позивачу лише 370000 грн.

30 червня 2011 року позивач направив відповідачу претензію №1285/06-4 з вимогою негайно погасити існуючу заборгованість. Однак відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не погасив.

Відповідно до акту звірки заборгованості підписаного сторонами 26.10.2010 року сума боргу Відповідача перед Позивачем складала 130000, 00 грн.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193, 224 ГК України, ст.ст. 525, 530, 610, 1046, 1049 ЦК України містять такі положення:

„Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати:

-з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобовязання між сторонами виникли на підставі укладеного договору від 19 грудня 2006 року. Відповідач в порушення приписів названого вище законодавства та укладеного сторонами Договору свої зобовязання не виконав, а саме не повернув позивачу позику у встановлений строк, тобто до 19 грудня 2009 року у повному розмірі.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача вимагати від відповідача стягнення заборгованості в сумі 130 000,00 грн..

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 45420,68 грн., нараховану за період з 20.12.2009р. по 20.06.2010р.

Однак вказана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність строком в один рік, яка застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 4 ст. 267 ГК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право на стягнення пені у позивача виникло з моменту, коли він був зобовязаний повернути позику, а саме з 20.06.2009 року. Пеня позивачем нарахована за період з 20.12.2009р. по 20.06.2010р. До суду з позовом позивач звернувся 15.11.2011 р.

Таким чином позивачем безпідставно пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені.

Згідно ст. 49 ГПК України на користь бюджету необхідно стягнути з відповідача судовий збір пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Порив" ( проспект Хіміків, буд. 1, м. Черкаси, 18008) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (проспект Хіміків, буд. 50, м. Черкаси, 18000) 130000,00 грн. основного боргу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Порив" ( проспект Хіміків, буд. 1, м. Черкаси, 18008) в доход державного бюджету на рахунок 31218206700002, банк ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код бюджетної класифікації 22030001, отримувач УДК м. Черкаси, код 22809222, через ДПІ у м. Черкаси судовий збір в сумі 2600, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя К.І.Довгань