Рішення № 20360771, 19.12.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.11 Справа № 5021/2621/2011. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальність «Нафта-Регіон», м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 8 054 грн. 88 коп.

СУДДЯ Котельницька В.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 037/11 від 14.10.2011р.

від відповідача: не зявився

При секретарі судового засідання Лаврик О.В.

Суть спору: позивач згідно поданого позову просить суд стягнути з відповідача 8 054 грн. 88 коп., в тому числі 4797 грн., 17 коп. заборгованості згідно договору суборенди нежилого приміщення № 09/08006 від 28.08.2009р., 2379 грн. 20 коп. інфляційних збитків, 3% річних в сумі 878 грн. 51 коп., а також стягнути з відповідача на свою користь 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання його представник не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала про порушення провадження у справі направлена судом на адресу відповідача, зазначену позивачем у позові, повернута поштовим відділенням звязку з відміткою «по закінченню терміну зберігання».

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого позивачем у даному судовому засіданні щодо місцезнаходження відповідача, адреса відповідача зазначена позивачем у позові співпадає із зазначеною у даному витягу.

Тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом звязку з позначкою «по закінченню терміну зберігання»? вважається судом належним доказом виконання обовязку суду щодо повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

Згідно із вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 09/08/006, відповідно до пп. 1.1 п. 1 якого, позивач зобовязувався передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування (суборенду) частину нежитлового приміщення площею 64,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, 6-й поверх, (кім. № 7, 8, 9, 10, 11, 12), для використання під офіс студії звукозапису та офіс (кім. № 14).

Факт передачі позивачем відповідачеві даного приміщення за вищевказаним договором підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.10.2009р., який підписано представниками сторін у справі та скріплено їх печатками.

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 договору суборенди нежитлового приміщення №09/08/006 від 28.08.2009р. орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обєкту суборенди та до дня повернення обєкту суборенди, а пп. 3.2 п. 3 даного договору визначає, що орендна плата складає на місяць 6480 грн.

Згідно із 5.2 п. 5 укладеного між сторонами договору, відповідач зобовязувався здійснювати оплату за договором у передбачені пп. 3.4 п. 3 вищевказаного договору строки, зокрема з 20-го до 31-го числа місяця попереднього місяцю надання послуг оренди (передоплата) відповідач зобовязаний перераховувати позивачеві орендну плату в розмірі 100 %.

18.08.2010р. між сторонами у справі укладено угоду про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення № 09/08/006 від 28.08.2009р. та акт прийому-передачі приміщення, відповідно до п. 1 якого, відповідач передав, а позивач прийняв приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, 6-й поверх, площею 64,8 кв.м.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що орендна плата за укладеним між сторонами договором суборенди нараховувалась з 01.10.2009р. до 18.08.2010р., загалом у період дії вищевказаного договору відповідачу нараховано 68634 грн. 74 коп. орендної плати, але відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив розрахунок по орендній платі, і станом на 20.10.2011р. має заборгованість перед позивачем в розмірі 4 797 грн. 17 коп.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визнано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 вищевказаного Кодексу, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки відповідач в супереч діючого законодавства та умов укладеного між сторонами договору, зобовязання щодо перерахування орендної плати в повному обсязі не виконав, в засідання суду не зявився, обґрунтованих заперечень щодо позовних вимог не надав, доказів сплати суми заборгованості по орендній платі не подав, факт заборгованості відповідача по сплаті орендної плати в розмірі 4 797 грн. 17 коп. підтверджується матеріалами справи, тому вимоги позивача в цій частині суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобовязань позивач просить стягнути з відповідача 2 379 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 878 грн. 51 коп. 3% річних.

Проте дані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до пп. 7.1 п. 7 договору суборенди нежитлового приміщення №09/08/006 від 28.08.2009р., за неналежне виконання зобовязання по договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України з урахуванням умов договору, укладеного між сторонами у справі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

В даному випадку, відповідно до наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків та 3 % річних та за вказані позивачем періоди судом здійснено власний розрахунок інфляційних та річних, оскільки наведений позивачем розрахунок було здійснено не вірно.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків та річних, підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання на користь позивача інфляційних збитків в розмірі 1 665 грн. 40 коп. та 3 % в розмірі 459 грн. 61 коп.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем не подано обґрунтованого відзиву на позов та не подано доказів сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу та 3 % річних від простроченої суми, а вимоги позивача підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку щодо визнання правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в розмірі 4797 грн. 17 коп. основного боргу, 1 665 грн. 40 коп. інфляційних збитків та 459 грн. 61 коп. - 3 % річних. В іншій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40007, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Нафта-Регіон» (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 67 (літера А), код ЄДРПОУ 20071686) 4 797 грн. 17 коп. основного боргу, 1 665 грн. 40 коп. інфляційних збитків, 459 грн. 61 коп. - 3 % річних, 87 грн. 66 коп. державного мита та 202 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ (підпис) КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.

Повний текст рішення складено 26.12.2011р.