Рішення № 20360663, 26.12.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.11 Справа № 5021/2635/2011. Господарський суд Сумської області у складі:

судді Лущик М.С.

за участю секретаря судового засідання Душиної М.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства “АВІС”,

м. Вінниця,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

м. Суми,

про стягнення 33098 грн. 66 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 10.05.2011 року,

від відповідача: не зявився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача: 33098,66 грн., з яких 27053,56 грн. сума основного боргу за договором дистрибуції № ВН/21 від 04.01.2011р., 2811,94 грн. пеня, 2688,85 грн. інфляційне збільшення, 544,31 грн. 3% річних, та судові витрати.

Відповідач відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції не подав, в судове засідання не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив. Ухвалу про порушення провадження у справі від 01.11.2011 року, яка направлялась відповідачу за адресою: 40024, АДРЕСА_1 ним було отримано, про що свідчить повернуте до господарського суду повідомлення про вручення поштового відправлення. Поштове повідомлення про вручення ухвали від 15.12.2011 року про відкладення розгляду справи до суду повернуто не було.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Відповідно до п. 1.1 договору дистрибуції в регіоні № ВН/21 від 04.01.2011 року позивач поставляє на умовах, передбачених цим договором, відповідачу продукти харчування (далі «товар») у відповідності із накладними в асортименті та цінами, що є невід'ємною частиною даного договору. Відповідач зобовязується отримати товар, сплатити його вартість позивачу та забезпечити реалізацію товару третім особам від свого імені за свій рахунок на умовах даного договору.

Згідно п. 2.1 зазначеного договору ціна за одиницю товару, його асортимент і кількість, загальна вартість кожної партії товару, що поставляється позивачем,, зазначається окремо по кожній поставці у видатковій накладній, що є невідємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару на адресу відповідача, що підтверджується видатковими накладними, доданими до позовної заяви: № AV-0046056 від 22.12.2010 р. на суму 21793 грн. 56 коп., № AV-0046057 від 22.12.2010 р. на суму 27105 грн. 32 коп., № AV-0001695 від 17.01.2011 р. на суму 67392 грн. 89 коп., № AV-0003935 від 02.02.2011 р. на суму 82233 грн. 16 коп., № AV-0010180 від 19.03.2011 р. на суму 41453 грн. 57 коп. Всього на суму 239978 грн. 50 коп.

Пункт 2.2 договору передбачає обов'язок відповідача провести повний розрахунок за кожну отриману партію товару відповідно до накладної протягом 14 календарних днів, рахуючи з дати отримання товару.

Відповідно до п. 4.6 договору, в разі поставки товару із застосуванням зворотної тари, остання підлягає поверненню протягом 3 (трьох) місяців, рахуючи з дня отримання товару.

Кінцевий термін сплати за товар, отриманий за накладними: № AV-0046056 від 22.12.2010 р. на суму 21793 грн. 56 коп. 06.01.2011 р., № AV-0046057 від 22.12.2010 р. на суму 27105 грн. 32 коп. - 06.01.2011 р., № AV-0001695 від 17.01.2011 р. на суму 67392 грн. 89 коп. 01.02.2011 р., № AV-0003935 від 02.02.2011 р. на суму 82233 грн. 16 коп. 17.02.2011 р., № AV-0010180 від 19.03.2011 р. на суму 41453 грн. 57 коп. 05.04.2011 р.

Як зазначає позивач у позовній заяві, договором передбачена відстрочка платежу, проте відповідач з власної ініціативи здійснив передплату за товар на загальну суму 212924 грн. 94 коп., що підтверджується виписками з банку, доданих до позовної заяви.

Таким чином, що станом на день звернення до суду, враховуючи часткову оплату товару відповідачем, його заборгованість перед позивачем складає 27053 грн. 56 коп.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем на суму 239978 грн. 50 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № AV-0046056 від 22.12.2010 р., № AV-0046057 від 22.12.2010 р., № AV-0001695 від 17.01.2011 р., № AV-0003935 від 02.02.2011 р., № AV-0010180 від 19.03.2011 р., проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, відповідач не повністю розрахувався за поставлений позивачем товар, у звязку з чим, на момент подання позовної заяви до суду його заборгованість перед позивачем, з урахуванням сплачених 212924 грн. 94 коп., що підтверджується наявними в матеріалах позовної заяви виписками з банку, складає 27053 грн. 56 коп.

При цьому слід врахувати наступне: п. 4.6 договору встановлено, що в разі поставки товару із застосуванням зворотної тари, остання підлягає поверненню протягом 3 (трьох) місяців, рахуючи з дня отримання товару. У видаткових накладних № AV-0001695 від 17.01.2011 р., № AV-0003935 від 02.02.2011 р. та AV-0010180 від 19.03.2011 р. зазначено, що європіддони є поворотна тара та підлягають поверненню на протязі 12 календарних місяців. Проте, відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Судом встановлено, що зміни до договору дистрибуції в регіоні № ВН/21 від 04.01.2011 року, в тому числі до п. 4.6, в установленому законом порядку сторонами не вносились, договір підписаний та скріплений печатками сторін діє в укладеній сторонами редакції від 04.01.2011 року. Тому оскільки відповідач не виконав умови п. 4.6 договору, врахування позивачем вартості неповерненої тари (європіддонів) в ціну позову є правомірним та відповідає умовам укладеного договору.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 27053 грн. 56 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення термінів оплати товару позивач, згідно п. 8.2 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення оплати суми боргу, що складає 2811 грн. 94 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та з урахуванням часткової оплати за товар, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2811 грн. 94 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України, ст. 232 Господарського Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору позивач просить стягнути з відповідача 544 грн. 31 коп. 3% річних та 2688 грн. 85 коп. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Розрахунки інфляційних збитків та 3% річних складено відповідно до ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги стосовно стягнення 544 грн. 31 коп. 3% річних та 2688 грн. 85 коп. інфляційних збитків є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (40024, АДРЕСА_1 ід. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство “АВІС” (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, б. 150, код 13304871) 27053 грн. 56 коп. основного боргу, 2811 грн. 94 коп. пені, 544 грн. 31 коп. 3% річних, 2688 грн. 85 коп. інфляційних збитків, 330 грн. 99 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ М.С. ЛУЩИК

Повне рішення складено та підписано 28.12.2011 року.