Рішення № 20360193, 19.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2011 р.Справа № 20/17-4339-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Логістік»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс»

про стягнення заборгованості у сумі 19630,76 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № Л-100 від 23.11.2011 року,

Фронченко О.І. керівник;

від відповідача: ОСОБА_2 довір. б/н від 04.04.2011р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК Логістік»звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс», в якій просить стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 16900 грн., штраф за прострочення платежу у сумі 1690,00грн., 3 % річних у сумі 168,77 грн., пеню у сумі 871,99 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 27.05.2009р. між сторонами був укладений договір організації міжнародних і внутрішніх вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційного обслуговування №0598, згідно з яким позивач зобовязався від свого імені за дорученням та за рахунок відповідача здійснювати організацію міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень вантажів замовника.

Позивач виконав свої зобовязання за договором та організував доставку довіреного йому замовником вантажу до пункту призначення та передав його вантажоодержувачу відповідно до договору та замовлень. Відповідач прийняв послуги позивача у повному обсязі без жодних зауважень, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт, а також іншими супровідними документами на кожне окреме перевезення.

Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобовязань за договором, за виконані послуги позивачем, не розрахувався у повному обсязі, у звязку з чим за ним виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16900,00 грн.

Крім того, як зазначав позивач, відповідач визнав наявність заборгованості у гарантійному листі від 22.07.2011р. № 489, згідно якого повідомляв, що у строк до 17.09.2011р. заборгованість ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс», яка станом на 22.07.2011 р. складала 55 024,16 грн. буде погашена у повному обсязі.

19.08.2011 р. на поточний рахунок відповідача надійшло не 5 000,00 грн. (як мало бути за графіком у гарантійному листі), а лише 3 000,00 грн., після цього загальну суму заборгованості було скорочено до 16 900,00 гривень.

Про стягнення вказаної заборгованості, з урахуванням пені, 3% річних та штрафу за прострочення платежу й звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК Логістік»із вказаним позовом до суду.

Одночасно у позовній заяві позивачем було заявлене клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс».

Ухвалою суду від 27.10.2011р. було порушено провадження у справі №20/17-4339-2011 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2011р.

В судовому засіданні 23.11.2011р. представник позивача надав суду клопотання про збільшення позовних вимог (а.с.45) в частині пені та 3% річних.

23.11.2011р., приймаючи до уваги незявлення у судове засідання представника відповідача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 19.12.2011р.

У судовому засіданні 19.12.2011р. представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог.

Оцінивши вказане клопотання, суд доходить висновку, що вказане клопотання по своєї суті є заявою про збільшення позовних вимог, поданою відповідно до ст.22 ГПК України.

Відповідно до ч.2 п.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Враховуючи, що позивачем не сплачено судовий збір по заяві про збільшення позовних вимог, суд розглядає позовні вимоги в первинній редакції.

Крім того, в судовому засіданні 19.12.2011р. судом була розглянута заява, яку було подано позивачем одночасно з позовною заявою про забезпечення позову.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд відмовив у її задоволенні, оскільки заява про забезпечення позову жодним чином не обґрунтована. Крім того, в порушення ст. 33 ГПК України, до неї не додано належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення у подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Представник відповідача у судове засідання 19.12.2011р. з'явився, але просив відкласти розгляд справи, вказуючи, що, по-перше, позивачем були збільшені позовні вимоги, а, по-друге, „основний” представник по цій справі знаходиться у відрядженні.

Вказане клопотання було відхилено судом як необґрунтоване, оскільки, по-перше, з урахуванням вищевикладеного, суд розглядає позовні вимоги в первинній редакції, по-друге, враховуючи наявність у матеріалах справи довіреності представника від 4.04.2011р. (а.с.41), а також факт його ознайомлення з матеріалами справи 17.11.2011р., доводи про необхідність участі у справі іншого представника судом до уваги не приймаються.

Представник письмового відзиву в порядку ст. 59 ГПК України та витребуваних судом документів не надав, проти задоволення позову усно заперечував.

Приймаючи до уваги, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2009р. між ТОВ «ОК Логістик» та ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс» в порядку ст.181 ГК України було укладено договір організації міжнародних і внутрішніх вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційного обслуговування №0598, відповідно до умов якого ТОВ «ОК Логістік» (експедитор) зобовязався від свого імені за дорученням ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс» (замовник) та за його рахунок, за обумовлену плату виконати в інтересах замовника комплекс дій, повязаних з організацією міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень вантажів замовника.

Звітом експедитора, відповідно до п.3.2 договору, є акт прийоми-здачі виконаних робіт.

У відповідності з п.3.3 договору, замовник зобов'язаний перерахувати належну суму на рахунок Експедитора у строк не пізніше 7 (семи) банківських днів після доставки вантажу отримувачу, по пред'явленню Експедитором (по факсу) СМR або ТТН з печаткою (штампом) отримувача, якщо інше не вказано у заявці.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ОК Логістік»з 1.06.2011р. по 21.06.2011р. виконало роботи по організації перевезення вантажу належним чином на суму 19900 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с.18,22,26,30) та товарно-транспортними накладними (а.с.19,23,27,31).

Як вбачається із заявок відповідача на перевезення вантажу (а.с.20,24,28,32) умовами оплати (п.12 вказаних заявок) є її проведення протягом пяти днів після вивантаження.

Згідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору відповідач розрахувався за надані послуги лише частково у сумі 3000 грн. Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність решти заборгованості у сумі 16900 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Крім того, в матеріалах справи є гарантійний лист ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс»від 22.07.2011р. №489, в якому відповідач повідомляє позивача про те, що заборгованість, яка виникла за договором, буде погашена згідно графіку, наведеному у гарантійному листі (а.с.33).

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекс»за надані послуги, яка виникла за договором про організації міжнародних і внутрішніх вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційного обслуговування №0598 у розмірі 16900,00грн., підтверджується наявними матеріалами справи та доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не надано, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ОК Логістик»про стягнення з відповідача вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ «Спільне підприємство «Аквавінтекст»пені за неналежне виконання зобовязань за договором в розмірі 871,99грн., суд зазначає наступне:

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до п.3.4 договору від 27.05.2009р., у випадку несплати за послуги у строк, встановлений у п.3.3 Договору, Замовник зобовязується сплатити експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.34), здійснений з урахуванням строку сплати за послуги, вказаного у заявках, суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені у сумі 871,99 грн. підлягають задоволенню.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

На підставі ч.3 ст.82, ст.111-28 ГПК України, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056, суд вказує, що згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обовязків. Відповідно до приписів ч.3 ст. 3, ст. 6 і ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода договору). При цьому, згідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.4. Договору сторони передбачили, що, зокрема, у разі прострочки платежу більше ніж на 10 днів, Замовник сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості організації перевезення. Вказана умова включена до договору за погодженням обох сторін.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд доходить висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим вимоги про стягнення штрафу, нарахованого позивачем з урахуванням вимог договору у сумі 1690,00 грн., також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.35), суд погоджується із розміром нарахованої суми у розмірі 168,77 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення судом позову, судові витрати, у відповідності зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс»(67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, код 25040503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Логістік»(65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144, код 34994831) суму основного боргу в розмірі 16 900 /шістнадцять тисяч девятсот/ грн., пеню у розмірі 871/вісімсот сімдесят одна/ грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 168 /сто шістдесят вісім/ грн. 77 коп., штраф у розмірі 1690/одна тисяча шістсот девяносто/ грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 196 /сто девяносто шість/ грн. 31 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 /двісті тридцять шість/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 26.12.2011р.