Рішення № 20358917, 20.12.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 5016/4024/2011(8/199)

За позовом Концерну “Техвоєнсервіс”,

04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24,

до відповідача Державного підприємства “Миколаївський ремонтно-механічний завод”,

54017, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120,

про стягнення коштів у сумі 401871 грн. 04 коп. -

Суддя Гриньова Новицька Т.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, дов. від 24.10.2011р. № 225/К/.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Концерн “Техвоєнсервіс” (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Миколаївський ремонтно-механічний завод” (далі - відповідач) коштів у сумі 401871 грн. 04 коп., з яких: 323200 грн. заборгованість по сплаті відрахувань на утримання концерну "Техвоєнсервіс"; 78671 грн. 04 коп. інфляційні втрати, а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі, які складаються із суми судового збору у розмірі 8037 грн. 42 коп.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлені у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України) порядку, шляхом надсилання на їхні адреси ухвали від 30.11.2011р. про порушення провадження у справі.

Проте відповідач відзив на позовну заяву не подав, позов не заперечив і не спростував. При цьому звернувся до суду з чотирма клопотаннями: про залучення до справи військового прокурора, про залучення до участі у справі третьої особи Міністерства оборони України; про витребування доказів; про відкладення розгляду справи.

Заслухавши думку представника позивача, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем клопотань, при цьому суд виходить з такого:

-клопотання відповідача яким останній просить “Долучити військового прокурора Миколаївського гарнізону до участі в даній справі” суперечить приписам ст. 29 ГПК України, відповідно до положень якої прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Отже, виходячи з приписів наведеної статті ГПК України, у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, прокурор може вступити виключно за своєю ініціативою, і ніяк інакше;

- клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи Міністерства оборони України є безпідставним, оскільки відповідно до приписів ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. Суд вважає, що рішення з даного господарського спору ніяким чином не може вплинути на права або обовязки Міністерства оборони України щодо однієї з сторін;

- клопотання відповідача про витребування від позивача доказів, зокрема, оригіналів фінансових планів, затверджених уповноваженими особами позивача за 2007-2009 роки, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 38 ГПК України: так за приписами названої статті у клопотанні про витребування доказів господарським судом, повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У поданому клопотанні відповідач не зазначає обставини, які можуть підтвердити такі докази, як оригінали фінансових планів, затверджені уповноваженими особами позивача за 2007-2009 роки;

- клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи яке, відповідач посилається на неможливість його представника взяти участь у судовому засіданні через перебування у терміновому службовому відрядженні, відхиляється судом, оскільки відповідач є юридичною особою, і як юридична особа не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому процесі іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не повязаних з ним трудовими відносинами. Крім цього, відповідач не був позбавлений права надати відзив на позовну заяву, в якому викласти свої заперечення і підтвердити їх належними доказами. Також, суд не зобовязував представників сторін явкою в судове засідання.

Неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті, тому, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

Позивач - концерн “Техвоєнсервіс" - є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності. Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України. До складу концерну входило державне підприємство “Миколаївський ремонтно-механічний завод", наказом Міністерства оборони України № 542 від 02.11.2009р. державне підприємство “Миколаївський ремонтно-механічний завод" було виведено із складу державного господарського обєднання Концерн “Техвоєнсервіс”. Концерн функціонує як єдина господарська організація, є юридичною особою, має самостійний і зведений баланси, поточний та інші рахунки в установах банків, круглу гербову печатку і кутовий штамп зі своїм найменуванням та найменуванням органу управління майном, інші атрибути юридичної особи. Джерелами формування майна концерну, в тому числі, є внески учасників.

Згідно зі ст. ст. 118, 120, 123 Господарського кодексу України (далі ГК України) об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших і організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, і передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Пунктом 10 рішення правління концерну “Техвоєнсервіс” № 7 від 25 жовтня 2007 року зобов'язано всіх учасників концерну забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2 % від чистого доходу за звітний період. Вказане рішення підписано керівниками учасників, в тому числі і директором ДП “Миколаївський ремонтно-механічний завод", без будь-яких зауважень чи заперечень.

Заборгованість відповідача по сплаті внесків за період з ІІІ кварталу 2008 року по ІІ квартал 2009 року становить 323200 грн. (розгорнутий розрахунок наведений позивачем на а.с. 11).

Після закінчення другого кварталу 2009 року відповідач ні в липні 2009 року, ні на день розгляду справи наявний борг в сумі 323200 грн. не сплатив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Несплатою 323200 грн. внесків на утримання відрахувань на утримання концерну "Техвоєнсервіс відповідач порушує права позивача та вимоги ст. 193 ГК України, а також ст. 526 ЦК України. За вказаними законами зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі наведеної норми Закону, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 78671 грн. 04 коп. інфляційних втрат (розгорнутий, обґрунтований розрахунок вказаної суми наведений позивачем на а.с. 12).

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 11, 509, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 118, 120, 123, 173, 174, 193 ГК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 821, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Миколаївський ремонтно-механічний завод” (54017, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120; ідентифікаційний код 07856371) на користь Концерну “Техвоєнсервіс” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24; ідентифікаційний код 33689867) 323200 (триста двадцять три тисячі двісті) грн. заборгованість по сплаті відрахувань на утримання концерну "Техвоєнсервіс"; 78671 (сімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 04 коп. інфляційні втрати; 8037 (вісім тисяч тридцять сім) грн. 42 коп. судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено “26” грудня 2011 року

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька