Рішення № 20356393, 21.12.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 грудня 2011 р. Справа 2/154/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз Лізинг" 01015, м.Київ, вул.Івана Мазепи, 11-б

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське виробниче підприємство "Транселектромаш" 21000, м.Вінниця, вул.Карла Маркса, буд.50

про стягнення заборгованості в розмірі 54308,40 грн. за договором від 23.03.2011 р. оперативного лізингу

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, ОСОБА_1 - за довіреністю;

відповідача, не зявився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровське виробниче підприємство Транселектромаш" про стягнення 54308,40 грн. заборгованості в тому рахунку: 50 400,00 грн. - основного боргу, 3 274,60 грн. - пені, 633,80 грн. - 3% річних посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за договором №09/11 ОЛЮОАВ оперативного лізингу від 23.03.11 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2011 року (суддя Коваленко О.О.) порушено провадження у справі №6/5005/13223/2011 та призначено справу до розгляду на 25.10.2011 року.

Ухвалою суду від 25.10.2011 року розгляд справи відкладено до 15.11.2011 року.

Ухвалою суду від 15.11.2011 року справу №6/5005/13223/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КрАЗ Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровське виробниче підприємство "Транселектромаш" про стягнення 54 308,40 грн. заборгованості за договором №09/11 ОЛЮОАВ оперативного лізингу від 23.03.11 року передано за підсудністю до господарського суду Вінницької області.

Після надходження справи до господарського суду Вінницької області згідно автоматизованої системи документообігу суду останню було розподілено судді Мельнику П.А.

28.11.11 р. господарським судом Вінницької області за вказаним вище позовом порушено провадження у справі №2/154/2011/5003 та призначено її до розгляду на 21.12.11 р.

21.12.11 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо уточнення найменування та адреси відповідача (вх. № канцелярії суду 08-46/17106 від 21.12.11 р.), в яких, зокрема, зазначено, що позивачем при підготовці позовної заяви була допущена помилка при написанні найменування відповідача, а саме: в позовній заяві зазначено найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпрпетровьке виробниче підприємство Транселектромаш", в той час як дійсним найменуванням відповідача є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське виробниче підприємство "Транселектромаш", що знаходиться за адресою: 21000, м. Вінниця, вул.Карла Маркса, буд. 50, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.10.2011 року.

21.12.11 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 21.12.2011 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

Станом на день розгляду справи в суді направлений на адресу відповідача конверт з ухвалою суду від 28.11.11 року повернувся до суду з відміткою органу зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, ухвалу про порушення провадження у справі від 28 листопада 2011 року було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вул. Карла Маркса, 50, м. Вінниця, 21000.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п.11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

23.03.2011 року між ТОВ "Краз Лізинг" (Лізингодавець) та ТОВ Дніпрпетровьке виробниче підприємство "ТрансЕлектроМаш" (Лізингоодержувач) був укладений договір оперативного лізингу №09/11 ОЛЮОАВ відповідно до п.1.1 предметом якого є надання Лізингодавцем у платне користування (оперативний лізинг) Лізингоодержувачу Предмета лізингу, а саме Mercedes Benz Actros 4140 К державний номерний знак АА 5763 НВ 2007 року випуску, на визначений цим Договором строк, за встановлену Лізингодавцем плату (лізингові платежі).

Протягом строку дії цього Договору предмет лізингу є власністю Лізингодавця (п.1.2 Договору).

Строк на який Майно передається у оперативний лізинг, становить 60 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (п.2.1 Договору).

Згідно п. 3.1 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно щомісячно до 6 числа за поточний місяць.

При цьому сторони погодили, що загальна сума лізингових платежів складає 1 512 000,00 грн. (п.3.2 Договору).

Черговий місячний лізинговий платіж за календарний місяць складає: 25 200,00 грн. (п.3.3. договору).

Лізингоодержувач зобов'язується здійснювати погашення заборгованості перед Лізингодавцем в наступному порядку:

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення Лізингоодержувачем обов'язків за даним Договором;

- сплата суми заборгованості за простроченими лізинговими платежами;

- сплата поточних лізингових та інших платежів, передбачених цим Договором (п.3.6 Договору).

Лізингоодержувач не може вимагати від Лізингодавця несплати або зменшення суми платежів за Договором у випадку перерви в експлуатації предмету лізингу, незалежно від причин виникнення такої перерви. Лізингоодержувач не має права затримувати платежі за Договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження предмету лізингу (п.п.3.7, 3.8 Договору).

До Договору сторонами було підписано додаток Довідка про технічний стан предмету лізингу станом на "__" __ 201 __ р.".

07.04.2011 року між сторонами підписано акт приймання-передачі предмету лізингу№023/11 за яким Лізингоодержувач прийняв Предмет лізингу у користування.

06.06.2011 року між сторонами було підписано акт повернення предмету лізингу №044/11 за яким Лізингодавець повернув Предмет лізингу Лізингоодержувачу.

Позивачем надано суду довідку №800 від 15.12.2011 року за підписом директора та головного бухгалтера в якій зазначено що з 01.03.2011 року по 15.12.11 року від ТОВ ДВП "Транселектромаш" кошти за договором оперативного лізингу №09/11 ОЛЮОАВ від 23.03.2011 року не надходили.

Таким чином, відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті лізингових платежів у строки та розмірах, що визначені договором, належним чином не виконував в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів за період дії договору (з 23.03.2011 року по 06.06.2011 року) в розмірі 50 400,00 грн.

Крім суми основного боргу за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3274,60 грн. - пені, 633,80 грн. - 3% річних.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно п.14.1.97 Податкового кодексу України оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з наведеного вище, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по лізинговим платежам в розмірі 50 400,00 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3274,60 грн. - пені, 633,80 грн. - 3% річних.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В ст.11 Договору сторони регламентували відповідальність за порушення умов Договору.

Зокрема, згідно п.11.2.1 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю за порушення обовязку із своєчасної оплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунку 3 % річних, пені судом не виявлено помилок, в звязку з чим позовні вимоги про стягнення 3274,60 грн. пені за період з 06.04.2011 року по 20.09.2011 року та 633,80 грн. - 3% річних за період з 06.04.2011 року по 20.09.2011 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене вище позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись, ст.ст. 11, 509, 551, 525-527, 549, 610, 806 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське виробниче підприємство "Транселектромаш" (вул. Карла Маркса, 50, м. Вінниця, 21000, ЄДРПОУ - 24601721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краз Лізинг" (вул.Івана Мазепи, 11-Б, м.Київ, 01010, код ЄДРПОУ - 34979070) - 50 400,00 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 633,80 грн. - 3 % річних, 3274,60 грн. - пені, 543,08 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 грудня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 01015, м.Київ, вул. Івана Мазепи, 11-б, адреса для листування: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 33

3 - відповідачу 21000, м.Вінниця, вул.Карла Маркса, буд. 50