Рішення № 20356347, 20.12.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 грудня 2011 р. Справа 13/186/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Ульяненкова Т.В.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" (код ЄДРПОУ 30221264, 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 30)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, 24400, АДРЕСА_1)

про стягнення 28333,32 грн. у виді суми нестачі вартості вантажу

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_2 - за дорученням

від відповідача : ОСОБА_3, - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" 24.11.2011 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 28333,32 грн. у виді суми нестачі вартості вантажу.

Позов обґрунтовано наступним. 09.11.2010 року між ТОВ "Орлан-Транс-Груп" та ФОП ОСОБА_1 укладено разовий договір-заявку № 8065-10ОТГ на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до якого відповідач зобов'язався та надав послуги по перевезенню вантажів автомобілем на підставі товарно-транспортної накладної та акту здачі-приймання робіт. Однак під час виконання вказаного договору, вантажоодержувачем в ході розвантаження вантажу було виявлено нестачу продукції про що складено відповідний акт. Згідно видаткової накладної вартість нестачі вантажу становить 28333,32 грн.. Відповідно до отриманої претензії власника вантажу - ДП УКГ "Nemiroff", позивачем були оплачені кошти від вартості нестачі товару. В свою чергу, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою відшкодувати вартість нестачі товару, яка була сплачена власнику вантажу, однак відповідач вказані кошти не оплатив. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 25.11.2011 р. порушено провадження у справі № 13/186/2011/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2011 року.

07.12.2011 року за вх. № 08-46/16307/11 від ФОП ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволені позову з наступних підстав. Між позивачем та відповідачем було укладено укладено разовий договір-заявку № 8065-10ОТГ від 09.11.2010 року на перевезення горілчаних виробів, який виконано відповідачем з додержанням договірних умов та термінів. Після здійснення перевезення вантажу згідно вказаного договору, від позивача до 24.10.2011 року жодних претензій не надходило. 24.11.2011 року від позивача надійшла претензія від 19.10.2010 року з копією акту № 1 від 11.11.2010 року в якому вказано про нестачу горілчаних виробів. 25.10.2010 року була надана відповідь на вказану претензію з проханням до позивача надати документи, необхідні для прийняття рішення по претензії. Однак в подальшому від позивача надійшла позовна заява. Також відповідач вказує, що у договорі-заявці не визначався порядок приймання вантажу вантажоотримувачем, в зв'язку з чим приймання вантажу повинно здійснюватись згідно п.1 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по кількості", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 із змінами. Разовий договір не передбачав порядку отримання вантажу отримувачем, в зв'язку з чим у даному випадку повинні застосовуватись положення вказаної інструкції. Посилання позивача на водія, як представника є неправомірним, оскільки водій не мав і не міг мати повноважень представника відповідача, оскільки було відсутнє належним чином оформлене доручення (довіреність), згідно вимог ст. ст. 237, 238, 244 ЦК України. Окрім того, всупереч п.п.18, 20 згаданої Інструкції, акт №1 від 11.11.2010 року складався і підписувався "кладовщиком", тобто матеріально відповідальною особою та їх підлеглими, без представника інших підприємств чи представників громадськості. Тому зазначені докази не можуть являтися доказами відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України та ч.2 ст. 34 ГПК України. Відповідач також звертає увагу на те, що згідно ч.3 ст. 925 ЦК України, до вимог що випливають із договору перевезення застосовується позовна давність в один рік, в зв'язку з чим строк позовної давності у цьому випадку закінчився 11.11.2011 року.

В зв'язку з неявкою представника позивача та неподанням сторонами витребуваних доказів, ухвалою суду від 07.12.2011 р. судове засідання було відкладено на 20.12.2011 року.

На визначену дату з'явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові. Представник відповідача позов не визнав з підстав вказаних у відзиві на позов, одночасно надавши клопотання про долучення копій документів до справи, а саме : рахунок-фактуру № СФ-0090 від 11.11.2010 року; податкову накладну від 11.112010 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № пп-00495 від 11.11.2010 року. Вказане клопотання за результатами розгляду, судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

09.11.2010 року між ТОВ "Орлан-Транс-Груп" (експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено разовий договір-заявку № 8065-10ОТГ на транспортно-експедиційні послуги автомобілем МАЗ, державний № НОМЕР_2/напівпричіп НОМЕР_3. Договором передбачено наступне. Адреса завантаження: м. Немирів, Немирівський район, Вінницька область; адреса розвантаження - м. Донецьк. Договір-заявка підписана уповноваженими особами та скріплена печатками із використанням засобів факсимільного електронного та інших засобів зв'язку має юридичну силу оригіналу та зобов'язує сторони виконувати її умови (п.13); перевізник зобов'язаний протягом 2 (двох) годин з моменту отримання заявки зобов'язаний підтвердити факт прийняття/відмови заявки до перевезення та надіслати експедитору підтверджену заявку на перевезення (підпис та печатка) факсом (п.14); перевізник зобов'язаний контролювати процес завантаження/розвантаження (з врахуванням розподілення навантаження на осі автотранспорту) та кріплення вантажу, в тому числі здійснювати перевірку вказаних в товарно-транспортних документах даних відносно кількості вантажних місць та їх маркування, а також перевірити зовнішній стан вантажу. В разі наявності будь-яких зауважень перевізник повинен припинити процес завантаження та зв'язатися із представниками експедитора і діяти відповідно до наданих останнім інструкцій. Всі зауваження щодо вантажу повинні бути внесені до всіх примірників товарно-транспортних документів та завірені підписом перевізника (п.17); перевізник несе матеріальну відповідальність в розмірі спричинених збитків, що виникли в результаті ДТП, крадіжки, а також за інших обставин при часткову або повному знищенні та/або втраті вантажів вказаних в замовленні. При цьому при визначені розміру збитків враховується вартість вантажу згідно ТТН, а також сума ПДВ та акцизного збору (п. 19)

На виконання умов договору відповідач надав послуги по перевезенню вантажу автомобілем МАЗ, державний № НОМЕР_2/напівпричіп НОМЕР_3, що підтверджується товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв серія 01 ААБЖ № 489471 від 10.11.2011 року. У вказаній накладній визначено: перевізник - ТОВ "Орлан-Транс-Груп", відправник - ДП "УКГ "Nemiroff" (м. Немирів, вул. Горького, 31, Вінницька область), одержувач - ТОВ "Єффект" (м. Донецьк, вул. Собінова, 26); водій-експедитор - ОСОБА_5. У видатковій накладні № 101110037 від 10.11.2010 р. визначено найменування та кількість товару, який відпущено ТОВ "Єффект" на загальну суму 393969,84 грн. з врахуванням ПДВ та акцизного збору.

11.11.2010 року представниками позивача та відповідачем було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № пп-00495 про надані автотранспортні послуги по маршруту : м. Немирів - м. Донецьк, автомобілем МАЗ, державний № НОМЕР_2/напівпричіп НОМЕР_3, водій ОСОБА_5 (один рейс). Сторони у акті погодили, що претензій одна до одної немає. Вартість проведених робіт (послуг), згідно рахунку-фактури № СФ-0090 від 11.11.2010 року становить 6000 грн..

13.05.2011 року ДП "УКГ "Nemiroff" звернувся із претензією № 4 до позивача відшкодувати заподіяні збитки з огляду на слідуючі обставини. 01.02.2010 року між ДП "УКГ "Nemiroff" (замовник) та ТОВ "Орлан-Транс-Груп" (підрядчик) був укладений договір № 01022010/УКГ/ТЕО-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом. На виконання вказаного договору, автомобільним транспортом - Вами як вантажоперевізником здійснено перевезення алкогольної продукції зі складу ДП "УКГ "Nemiroff" (м. Немирів). В ході перевезення вантажу було виявлено недостачу продукції, що підтверджується актом приймання продукції від 11.11.2010 року за накладною № 101110037 від 10.11.2010 року. Сума недостачі товару згідно накладної № 5786 від 11.11.2010 року становить 28333,32 грн..

ТОВ "Орлан-Транс-Груп" відповідно до вказаної претензії оплатило ДП "УКГ "Nemiroff" кошти у сумі 28333,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9982 від 21.11.2011 року.

В свою чергу позивач, 19.10.2011 року направив на адресу відповідача претензію з проханням сплати (компенсувати) вартість пошкодженої продукції протягом трьох днів з дня отримання претензії у розмірі 28333,32 грн., оскільки під час виконання договору № 8065-10ОТГ від 09.11.2010 року, виявлено недостачу продукції про що складено акт від 11.11.2010 року по видатковій накладній № 101110037 від 10.11.2010 року, який підписано представником відповідача (водій ОСОБА_5).

У відповіді на претензію позивача, відповідач листом від 25.10.2011 року повідомив, що будь-яких претензій стосовно нестачі продукції, пошкодження вантажу або бою вантажу- горілчаних виробів в мою адресу за період з 11.11.2010 року по 23.10.2011 року від ТОВ "Орлан-Транс-Груп" в установленому законом порядку не надходило. Претензія від 19.10.2011 року є першим повідомленням про нестачу вантажу. В період з 01.11.2010 року по даний час не надавалось жодної довіреності на юридичну чи фізичну особу про представництво моїх інтересів, в тому числі водію ОСОБА_5 про якого йдеться в претензії. Також не надходило будь-яких претензій від вантажовідправника ДП "УКГ "Nemiroff", який зазначений в ТТН серія 01 ААБЖ № 489471 від 10.11.2011 року. Немає відомостей про можливе страхування вантажу та про отримання (не отримання) страхового відшкодування. Без наявності вищезазначених документів остаточно розглянути претензію та прийняти по ній відповідне рішення не являється можливим.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

З огляду на зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору № 8065-10ОТГ від 09.11.2011 року, між сторонами виникли правовідносини щодо перевезення вантажу.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В силу ч. 1, ч.2 ст. 917 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.

Згідно ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Приписами ч.1, ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України, передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України вказує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу- в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно ч. 1, 2, 3, ст. 925 Цивільного кодексу України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 09.11.2010 року був укладений разовий договір-заявку № 8065-10ОТГ на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до якого відповідач надав автотранспортні послуги по перевезенню вантажів. Доставку вантажу здійснював водій відповідача - ОСОБА_5. Під час приймання продукції було виявлено нестачу товарів на суму 28333,32 грн., кількість якого вказано у складеному акті від 11.11.2010 року, який підписано представником покупця ТОВ "Єффект"- Беспалою О.М. та представником перевізника - ОСОБА_5 (водій).

У п. 19 договору, сторони погодили, що перевізник несе матеріальну відповідальність в розмірі спричинених збитків, що виникли в результаті ДТП, крадіжки, а також за інших обставин при часткову або повному знищенні та/або втраті вантажів вказаних в замовленні. При цьому при визначені розміру збитків враховується вартість вантажу згідно ТТН, а також сума ПДВ та акцизного збору.

Пунктами 15.1, 15.2 п.а Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній.

Також згідно п.п. 15.3, 15.4 вказих вище правил, записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

З огляду на те, що акт приймання продукції від 11.11.2010 року, складений згідно вимог вказаного вище наказу, він являється належним доказом в підтвердження нестачі товару.

Також слід зауважити, що про факт нестачі товару було відомо водію відповідача - ОСОБА_5, тоді як про нестачу продукції позивач дізнався з претензії ДП "УКГ "Nemiroff" № 4 від 13.05.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, позивач у даній справі, звернувся до суду у межах строку позовної давності, передбачений ст. 925 Цивільного кодексу України, а саме: 24.11.2011 року.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення 28333,32 грн., у виді суми нестачі вартості вантажу, підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : разовим договором-заявкою на транспортно-експедиційні послуги, товарно-транспортною накладною, видатковою накладною, актом приймання продукції, актом здачі-приняття робіт, рахунком-фактурою, платіжним дорученням, претензіями.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Також оскільки позивачем сплачено судовий збір у сумі 1480,00 грн. за платіжним дорученням № 9983 від 21.11.2011 року, тоді як необхідно було сплати 1411,50 грн., в звязку з чим зайво сплачений судовий збір у сумі 68,50 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, згідно п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, 24400, АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" (код ЄДРПОУ 30221264, 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 30) 28333,32 грн. у виді нестачі вартості вантажу прийнятого до перевезення автомобілем автомобілем МАЗ, державний номер НОМЕР_2/напівпричіп НОМЕР_3, що підтверджується ТТН серія 01 ААБЖ № 489471 та витрати на сплату судового збору в сумі 1411,50 грн..

3. Повернути позивачу з державного бюджету 68,50 грн. - зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 9983 від 21.11.2011 року.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 26 грудня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи