Постанова № 20355984, 21.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"21" грудня 2011 р. Справа № 5021/1067/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВеличко Н.Л. (доповідач по справі)

суддів:Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від06.10.2011 року

та рішеннягосподарського суду Сумської області

від05.07.2011 року

у справі№ 5021/1067/2011

господарського судуСумської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиєвромоноліт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт –Техно"

провизнання недійсним договору купівлі-продажу ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад суті рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2011 року (суддя Соп'яненко О.Ю.) у справі № 5021/1067/2011 було відмовлено в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиєвромоноліт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-Техно" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2009р.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2011 року ТОВ "Укрхімсервіс" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2011р. у справі № 5021/1067/2011 та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. (головуючий суддя –Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Бондаренко В.П.) апеляційна скарга ТОВ "Укрхімсервіс" була залишена без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2011р. у справі № 5021/1067/2011 –без змін.

2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішень судів попередніх інстанцій

Вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи № 5021/1067/2011 були порушені норми матеріального та процесуального права, ТОВ "Укрхімсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. і рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2011р. у справі № 5021/1067/2011, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23.12.2009р.

ТОВ "Укрхімсервіс" касаційну скаргу мотивує тим, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді даної справи були перевірені докази, що підтверджують право власності позивача на газопровід, передача якого передбачена договором купівлі-продажу від 23.12.2009р., незважаючи на те, що позивачем заперечується існування зазначеного газопроводу. Скаржник вважає, що цим суди порушили ст. 43 ГПК України, оскільки позивач не заявляв позову про визнання права власності на газопровід, а позовні вимоги стосуються визнання недійсним договору купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ "Сумиєвромоноліт" демонтувало металеву трубу, яка належить ТОВ "Укрхімсервіс" та змонтована на нежитловому приміщенні (будівлі), що є власністю ТОВ "Укрхімсервіс". Тобто відповідачами було порушено право власності позивача на 450 м металевої труби, яка призначена для газифікації нежитлового приміщення позивача шляхом підключення до газопроводу, який повинен був бути збудований в майбутньому. В обґрунтування факту укладання відповідачами спірного договору скаржник посилається на видаткову накладну №0000000003 від 23.12.2009р., акт приймання-передачі основних засобів від 23.12.2009р., а також ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України. В той же час, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.12.2009р. не містить даних щодо передачі газопроводу та його ціни, що є істотною умовою договору.

Також скаржник посилається на Правила безпеки систем газопостачання України, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці віл 01.10.1997р. № 254, якими встановлюється порядок будівництва та прийняття в експлуатацію газопроводів та відповідну документацію, якої не може бути у відповідачів, оскільки проектування і будівництво спірного газопроводу здійснювалось ТОВ "Укрхімсервіс".

За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції не врахувавши вищевикладеного дійшов невірного висновку про те, що у випадку укладання договору про відчуження певного майна з порушення його форми та вимог про реєстрацію, договір є неукладеним.

3. Мотиви, за якими суд касаційної інстанцій виходить при прийнятті постанови

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23 грудня 2009 року між ТОВ "Сумиєвромоноліт" (покупцем) та ТОВ "Контакт –Техно" (продавцем) був укладений договір купівлі –продажу нежитлового приміщення (адмінбудівлі) загальною площею 175, 0 кв.м., розташованого за адресою: м.Суми, вул. Воровського, 20.

Сторони договору дійшли згоди про те, що продаж вчиняється за 324000,00 грн., які покупець зобов’язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця на протязі 20 банківських днів з моменту укладення договору. Передача об‘єкта продавцем і прийняття об’єкта покупцем відбувається в день підписання договору; акт прийому-передачі укладатися не буде (п. п. 2.2, 3.1 договору).

До зазначеного договору ТОВ "Сумиєвромоноліт" були також надані ТОВ "Контакт –Техно" видаткова накладна № 000000003 від 23.12.2009 р. та акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, відповідно до яких було передане нежитлове приміщення площею 175,0 кв.м. та газопровід системи опалення довжиною 450 м. від ГРП до нежитлового приміщення під літ. "Е".

На підтвердження наявності газопроводу ТОВ "Сумиєвромоноліт" надав копію листа № 12 від 23.01.2007 року попереднього власника даного нежитлового приміщення - ТОВ "Регіональний центр економіки", згідно з яким газопровід системи опалення загальною довжиною 450 м. від площадки ГРП до нежитлового приміщення під літерою "Е"є невід’ємною частиною –комунікаційною спорудою цього приміщення; газопровід не був введений в експлуатацію.

На думку позивача, зміст зазначеного договору купівлі –продажу газопроводу довжиною 450 м, укладеного між ТОВ "Контакт –Техно" та ТОВ "Сумиєвромоноліт", суперечить вимогам Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним на підставі пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 –3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до роз’яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23 грудня 2009 року є нежитлове приміщення під літ. "Е"площею 175,0 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Воровського, 20. Згідно з видатковою накладною № 0000000003 від 23.12.2009 р. від ТОВ "Контакт-Техно" до ТОВ "Сумиєвромоноліт" було передане нежитлове приміщення (адмінбудівля) та газопровід довжиною 450 м. Окремого договору купівлі - продажу газопроводу, який є невід'ємною частиною відчужуваного приміщення по вул. Воровського, 20 у м. Суми, між відповідачами не укладалось.

Судами не встановлено обставин, з якими ст.203 Цивільного кодексу України пов'язує недійсність оспорюваного правочину.

Відповідно до ст.1 Господарського суду України до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації,інші юридичні особи,громадяни,які здійснюють підприємницьку діяльність за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не було доведено порушення його права власності на 450 м газопроводу в зв'язку з ненаданням документів, які б підтверджували зазначене право власності.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу газопроводу довжиною 450 м від 23.12.2009р. на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Не приймаються через необґрунтованість доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій були безпідставно перевірені докази щодо наявності права власності позивача на газопровід, оскільки з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи згідно з ст.1,ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суди зобов'язані були встановити наявність факту порушення права власності позивача на спірний газопровід сторонами оспорюваної угоди.

У зв'язку з тим, що судами не встановлено порушення прав та законних інтересів позивача оспорюваною угодою , не приймаються до уваги доводи скаржника, щодо невірного визначення ціни договору купівлі-продажу відповідачами.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Харківським апеляційним господарським судом у постанові від 06.10.2011 р. та господарським судом Харківської області у рішенні від 05.07.2011 р. у справі № 5021/1067/2011 дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування зазначеного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2011р. та рішення господарського суду Сумської області від 05.07.2011р. у справі № 5021/1067/2011 залишити без змін.

Головуючий                                                                                Н.Л. Величко

Судді                                                                                           І.В. Алєєва

О.О. Євсіков