Рішення № 20324854, 02.11.2011, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2-501/11

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

          "02" листопада 2011 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

                    головуючого судді Шміло В.І.

при секретарі Макійчук Г.Р.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани справу за позовом ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 національний університет внутрішніх справ (далі - ХНУВС) звернувся до Бережанського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов”язаних з його навчанням в їхньому навчальному закладі, посилаючись на те, що останній добровільно відмовився відшкодувати дані витрати. Крім цього, зазначив, що 26 липня 2005 року відповідач зарахований на навчання до складу курсантів ХНУВС. 01 вересня 2007 року між ними був укладений Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. 27 червня 2009 року ОСОБА_2 було відраховано з числа курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України в Тернопільській області. За час навчання у ХНУВС, тобто за 2005 –2009 роки на утримання ОСОБА_2 навчальним закладом було понесено витрати, зокрема: на комунальні послуги, на речове забезпечення, на харчування, на грошове забезпечення та на медичне забезпечення, загальний розмір яких складає 20 310 гривень 40 копійок. Однак, 25 травня 2010 року відповідно до Наказу УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни. Згідно з п.2.3.6. Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, відповідач зобов”язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов”язані з його утриманням, однак відповідач до даного часу цього не зробив. В зв”язку із вищевикладеним вони були вимушені звернутися за захистом свого порушеного права до суду і просять стягнути з ОСОБА_2 в їхню користь 20 310 гривень 40 копійок витрат, понесених ними на його утримання. Крім цього, просять стягнути з відповідача в їхню користь, понесені ними судові витрати, а саме: 203 гривні 10 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          В судове засідання представник позивача не з”явився, однак представив суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

          Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з”явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належними чином і про причину своєї неявки суду нічого не повідомив, що дає підстави суду визнати його неявку без поважних причин та можливість слухання справи у його відсутності.

          Суд, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги є підставними і підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав:

          У відповідності зі ст.ст.509, 526, 610 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до ст.ст.626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків; договір є обов”язковим для виконання сторонами.          

          Судом встановлено, що Наказом ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ № 241 о/с від 26.07.2005 року ОСОБА_2 зараховано до складу курсантів даного навчального закладу.

          01 вересня 2007 року між ХНУВС та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

          Відповідно до Наказу ХНУВС № 251 о/с від 27 червня 2009 року ОСОБА_2 було відраховано з числа курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до УМВС України в Тернопільській області.

          Як вбачається із довідки витрат, пов”язаних з утриманням рядового ОСОБА_2 за час навчання у ХНУВС, за період часу з 2005 року по 2009 рік, на утримання відповідача за час його навчання у вказаному навчальному закладі, позивачем витрачено загалом 20 310 гривень 40 копійок. До складу даних витрат входять: оплата за комунальні послуги, речове забезпечення, харчування, а також грошове та медичне забезпечення.

          Наказом УМВС України в Тернопільській області № 132 о/с від 25.05.2010 року ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 “є” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

          Згідно з п.2.3.6 Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01 вересня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, останній зобов”язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов”язані з утриманням.

          У відповідності з п.4.4. вказаного Договору, у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

          Позивач вказує, що відповідач в добровільному порядку відмовився відшкодувати витрати, пов”язані з навчанням в ХНУВС, в зв”язку з чим вони вимушені звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

          Таким чином, судом встановлено, що в зв”язку з порушенням ОСОБА_2 п.2.3.6. Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 01 вересня 2007 року та звільненням його з органів внутрішніх справ до встановленого Договором трирічного терміну перебування на службі, останній зобов”язаний відшкодувати ХНУВС витрати, пов”язані з його навчанням в даному навчальному закладі, розмір яких за період часу з 2005 року по 2009 рік складає 20 310 гривень 40 копійок.

          Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є підставними, оскільки відповідач, взятих на себе зобов”язань згідно з вищевказаним Договором не виконує, а тому позов ХНУВС слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 в його користь фактичні витрати, пов”язані з навчанням в розмірі 20 310 гривень 40 копійок.          

          Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

          Оскільки позивач при подачі позову до суду сплатив 203,10 гривні судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і його вимоги судом визнано підставними, тому дані кошти слід стягнути з відповідача в користь позивача.

          На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 14, 88, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 610, 626, 629 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ (пр.50-річчя СРСР,27, м.Харків, 61080, ЄДРПОУ 08571096, п/р 35227002000112 в Головному управлінні Державного казначейства в Харківській області, МФО 851011) фактичні витрати, пов”язані з навчанням в розмірі 20 310 (двадцять тисяч триста десять) гривень 40 копійок.

          Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 національного університету внутрішніх справ 203 (двісті три) гривні 10 копійок судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

          Дане рішення, як заочне, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд даного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.           

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Бережанський районний суд протягом 10 діб з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                    Суддя В.І.Шміло