Ухвала суду № 20323486, 08.12.2011, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№2-4243/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          08.12.2011 року, Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого –судді Непоради М.П.

при секретарі - Яіцької А.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії –Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 275983,65 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 2190951,40 грн, та судових витрат у сумі 1820 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на зазначені в позові обставини, та просила суд ухвалити рішення у відсутності відповідачів (заочне).

Відповідачі у судове засідання не з’явились, з позовом ознайомлені, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили, клопотань щодо розгляду справи у їх відсутності або про відкладення судового засідання не подавали. Заперечень на позов до суду не надходило.

Суд, у зв’язку з неявкою відповідачів та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди представника позивача, ухвалює заочне рішення по справі, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23 листопада 2007 року позивач ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії –Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»(назву якого змінено на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»в особі філії –Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк») та відповідач ОСОБА_2 (Відповідач 1) уклали договір відновлюваної кредитної лінії № 2133-н, згідно з умовами якого банк надав Відповідачу 1 кредит у розмірі 200000,00 доларів США, а відповідач 1 зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 14% річних, комісійні винагороди та інші платежі.

Відповідно до умов кредитного договору кредит надавався на споживчі цілі окремими частинами (траншами) за відновлюваною кредитною лінією, у період з 23 листопада 2009 року. На дату закінчення вказаного періоду визначається сума фактичної заборгованості за кредитом, яка підлягає погашенню щомісячно рівними частинами до останнього числа кожного місяця, починаючи з листопада місяця 2009 року. Остаточним терміном повернення кредиту є 23 листопада 2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ВАТ «Державний ощадний банк України»23 листопада 2007 року уклав з ОСОБА_2 іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 551, за яким ОСОБА_2 з метою забезпечення належного виконання , що впливає з кредитного договору, передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,2 кв.м, що належить відповідачу 1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18 квітня 2007 року.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивачем 23 листопада 2007 року з ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 1 до кредитного договору.

Згідно умов договору поруки ОСОБА_3 (відповідача 2) зобов'язалась перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем 1 зобов'язання за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п.2.9 Договору поруки відповідач 2 відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором перед Банком в тому ж обсязі, що і відповідач 1.

Відповідно до п. 2.10 Договору поруки солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, та надав відповідачу 1 кредит частинами (траншами) з кредитного рахунку готівкою, що підтверджується заявою про видачу готівки № 23375_001 від 23.11.2007 року на суму 80000,00 доларів США, заявою про видачу готівки № 459265_001 від 13.12.2007 року на суму 60000,00 доларів США, заявою про видачу готівки № 566228_001 від 20.12.2007 року на суму 60000,00 доларів США.

В зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, станом на 25.11.2010 року виникла заборгованість за кредитним договором, але не в тому розмірі, що вказав представник позивача в позові, а у розмірі 266377,81 доларів США, в тому числі:

- залишок заборгованості за кредитом –174922,00 доларів США;

- прострочена заборгованість за кредитом – 25008,00 доларів США;

- заборгованість за відсотками –60653,85 доларів США;

- заборгованість за пенею по кредиту –2300,75 доларів США,;

- заборгованість за пенею по відсоткам за 1 рік, як це передбачено п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, а саме за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року –3423,21 доларів США.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання).

          У порушення умов вищевказаного кредитного договору, а також ст.ст. 509, 1054 ЦК України, Відповідач 1 прийнятих на себе кредитних зобов’язань, у частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом і нарахованим по ньому відсоткам не виконав.

          Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань . Боржник , який прострочив виконання грошового зобов’язання , на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ч.1), поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків ( ч.2).

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          Відповідно до ч.2 ст.ст. 1054,1050 ЦК України у разі невиконання прийнятих на себе зобов’язань позичальником банк отримує право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

          При постановленні рішення суд враховує, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

          Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

          Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю «( далі –Декрет КМУ).

          Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету..

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001р.(зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою ( купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків ( резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів- нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

          З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

          Щодо вимог підпункту «в» п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії задовольняється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

          Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

          Тому при розгляді спору про стягнення заборгованості за кредитом в іноземній валюті судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

          Національний банк України видав ВАТ «Державний ощадний банк України»банківську ліцензію від 31.12.1991року за № 148 та дозвіл № 148-2 від 29.04.2001р. на підставі якого Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, в т.ч. з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

          У зв’язку з розглядом справи позивач сплатив судовий збір у розмірі 1820 грн.

          В силу ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. .

          Керуючись ст.ст. 11, 258, 524, 525, 526, 530, 554, 610, 625, 1054 ЦК України, ст..ст.15,31,88,213,214,217, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії –Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом –задовольнити частково.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, в/ч 54371, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»(код ЄДРПОУ 09328601, м. Одеса, вул. Базарна, 17) заборгованість за кредитним договором у сумі 266377 (двісті шістдесят шість тисяч триста сімдесят сім) доларів США 81 цент.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, в/ч 54371, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» судові витрати в сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн.

          В решті частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

          Рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя :                                         Непорада М. П.

,