Рішення № 20322027, 23.12.2011, Микитівський районний суд м. Горлівки

Справа № 2/0534/1563/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., при секретарі Савчуговій Н.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Артемвугілля»

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою здоров’я на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_3, який уточнив згодом пред’явлені позовні вимоги, просив стягнути з відповідача –ДП «Артемвугілля»м. Горлівки на свою користь 40000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою здоров’я не виробництві, зазначивши, що тривалий час працював у вугільній промисловості у шкідливих умовах прохідником на шахті ім. Гайового, в результаті чого ушкодив своє здоров’я. Висновком МСЕК від 07.07.2007 року йому була встановлена втрата працездатності у розмірі 65% з 30.01.2007 року, третя група інвалідності, протипоказана важка фізична праця. Спричинення професійним захворюванням шкоди його здоров’ю завдало йому моральної шкоди, яка проявляється у наступному. У зв’язку з професійним захворюванням він зазнавав і зазнає по теперішній час болі в області верхніх кінцівок, важкість дихання при фізичному навантаженні, болі у грудній клітині при приступах кашлю, слабкість, швидку втому. Фізичне недомагання порушило уклад його життя: він більше не спроможний займатися важкою працею та спортом, роботи працю по дому, яка вимагає фізичних навантажень, повинен з періодичністю проходити курси лікування. Він не може більше працювати на високооплачуваній роботі, був вимушений звільнитися за станом здоров’я. На курси лікування він витрачає значні суми грошових коштів та велику кількість часу. Все це призвело до порушення укладу його життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію паспорту, копію акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20.12.2006 року, копію довідки МСЕК від 07.02.2007 року про встановлення ступеня втрати професійної працездатності, 3 групи інвалідності та медичних обмежень, копію трудової книжки, копію пенсійного посвідчення, копію висновку лікарсько-експертної комісії КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань»№ 4015 від 08.12.2006р. про наявність у нього хронічних професійних захворювань, копії виписок з історій хвороби та медичних карток різних лікарських установ про незадовільний стан свого здоров’я.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та уточнив, просив стягнути з відповідача на користь позивача 40000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою здоров’я на виробництві, з підстав, передбачених ст.237-1 КЗпП України.

Представник відповідача - Державного підприємства «Артемвугілля»м. Горлівки за довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що позивач був повідомлений про ті фактори роботи та наслідки їх впливу на його організм, але продовжував працювати, знаючи про те, що подальша трудова діяльність може привести до погіршення здоров’я, та користувався тими пільгами і компенсаціями, які передбачені для тих, хто працює в таких умовах. Згідно положенню про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою КМУ від 22.02.1992р. № 83, та наказу МОЗ України від 22.11.1995р. № 212, тільки органи МСЕК наділені повноваженнями для визначення наявності у потерпілого факту моральної шкоди. Рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004р. № 1-рп/2004 встановлено, що правова норма, передбачена ст.237-1 КЗпП України та ст.1167 ЦК України при відшкодуванні моральної шкоди, як один із способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка спричинила шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до ЗУ «Про загальноообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». На момент виникнення спірних відносин - 30.01.2007 року - були чинними положення ст.9 ЗУ «Про охорону праці», яка передбачала, що відшкодування шкоди, спричиненої робітнику внаслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у відповідності з нормами вищевказаного закону. Просив у позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що пред’явлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України –відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У судовому засіданні встановлено, що тривалий час ОСОБА_3 працював на різних підземних роботах на підприємствах вугільної промисловості, в тому числі з 22.07.2002р. по 10.02.2007р. на шахті ім. А.І. Гайового ДП «Артемвугілля»м. Горлівки, в результаті чого ушкодив своє здоров’я. Висновком МСЕК від 07 лютого 2007 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності з 30.01.2007 року за сукупністю: 30% - вперше в зв’язку з хронічним бронхітом; 30% - вперше в зв’язку з вібраційною хворобою; 5% - повторно в зв’язку з трудовим каліцтвом 1991 року, а також 3 група інвалідності.

Позивач зазначає, що в результаті ушкодження здоров’я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що через отримані професійні захворювання він зазнавав і зазнає по теперішній час болі в області верхніх кінцівок, важкість дихання при фізичному навантаженні, болі у грудній клітині при приступах кашлю, слабкість, швидку втому. Фізичне недомагання порушує уклад його життя: він більше не спроможний займатися важкою працею та спортом, роботи працю по дому, яка вимагає фізичних навантажень, повинен з періодичністю проходити курси лікування. Він не може більше працювати на високооплачуваній роботі, був вимушений звільнитися за станом здоров’я. На курси лікування він витрачає значні суми грошових коштів та велику кількість часу. Все це призвело до порушення укладу його життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.

Факт заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди підтверджується наданими позивачем та дослідженими у судовому засіданні доказами: копією ОСОБА_1 розслідування хронічного професійного захворювання б/н від 20.12.2006р., з якого вбачається, що наявні у позивача хронічні професійні захворювання виникли з вини підприємства, копією довідки МСЕК від 07.02.2007р. про встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності та інвалідності, а також медичних обмежень, копією трудової книжки, копією висновку лікарсько-експертної комісії КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань»№ 4015 від 08.12.2006р. про наявність у позивача хронічних професійних захворювань з наданням реабілітаційних рекомендацій, копіями виписок з історій хвороби та медичних карток різних лікарських установ про незадовільний стан здоров’я позивача.

Зазначені докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням позивачем трудових обов'язків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, у зв'язку з чим висновком МСЕК встановлені відповідні обмеження, тому суд вважає доведеним факт заподіяння позивачеві ОСОБА_3 моральної шкоди.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»- моральна шкода може складатися, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України, до вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, строки позовної давності не застосовуються.

Розглядаючи та вирішуючи питання про розмір відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує ступінь втрати позивачем професійної працездатності –60%, встановлений вперше висновком МСЕК від 07.02.2007 року, наявність у нього 3 групи інвалідності, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, заборону на важку фізичну працю, працю в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, у несприятливих метеоумовах, неможливість відновити втрачене здоров'я, порушення загальновизнаних життєвих зв'язків позивача та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позову в розмірі 12 000 гривень.

Доводи й заперечення проти позову з боку представника відповідача суд не приймає до уваги, оскільки Законом України від 19.12.2006р. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»була зупинена на 2007 рік дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту “е” пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28; частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Законом України № 717-V від 23.02.2007р. «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»положення зазначених вище правових норм з вказаного Закону виключені.

В своєму рішенні від 08.10.2008р. № 20-рп/2008 Конституційний Суд України висловив позицію, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля»м. Горлівки (ідентифікаційний код 32270533) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої втратою здоров'я на виробництві, 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля»м. Горлівки (ідентифікаційний код 32270533) судовий збір у розмірі 94 грн.10 коп. на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: