Рішення № 20312966, 28.12.2011, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2-3268/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючого судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі Михайліченко Є.Ю., Атуовій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа –Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»про усунення перешкод у користуванні водопровідною мережею, зобов’язання не чинити дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу належить 50/100 частин домоволодіння, що розташоване по вул. Ювілейна, буд. № 40, м. Луганськ, на земельній ділянці розміром 932 кв.м. Відповідний договір був посвідчений старшим державним нотаріусом Четвертої Луганської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, та належним чином зареєстрований в МКП «БТІ».

12.05.1977 року відповідачка ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу купила 17/100 часток домоволодіння по вул. Ювілейна, буд. № 40, м. Луганськ, на земельній ділянці розміром 932 кв.м.

02.10.2000 року відповідачка ОСОБА_4 отримала в дар 33/100 частини домоволодіння, що розташоване у вул. Ювілейна, буд. № 40, м. Луганськ, на земельній ділянці розміром 932 кв. м., на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та належним чином зареєстрований в МКП «БТІ».

Починаючи з 2009 року відповідачка ОСОБА_4 не одноразово виводила з ладу водомір, від'єднувала будівлю позивачів від електропостачання, тобто відповідачі чинили усілякі перешкоди у користуванні комунікаціями.

Протягом останнього року між позивачами та відповідачами стали виникати конфлікти з приводу користування водопроводом. Так, відповідачка почала вимагати від позивачки відокремленого проведення водопостачання в її частину домоволодіння. З цим вона не згодна так як не передбачено проведення окремого водопроводу, на ґрунті чого між ними стали виникати скандали.

28 лютого 2011 року відповідачка ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 зруйнували водогінний колодязь, перекрив водопостачання позивачам, зруйнували вигрібну яму.

Підключення системи водопостачання від міського водопроводу знаходиться на території прибудинкової території, яка знаходиться в користуванні відповідача, який також не допускає його до колодязя водопостачання. Внаслідок протиправної поведінки відповідачів родина позивачів з лютого 2011 року не має можливості користуватися водопостачанням. Такі дії відповідачів позивачі вважали незаконними та просили суд зобов’язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користування водопровідною мережею домоволодіння № 40 по вулиці Ювілейній у місті Луганську та в поновленні підключення водопроводу до частини домоволодіння № 40 по вулиці Ювілейній у місті Луганську, що належить ОСОБА_1

Вважали, що дії відповідачів спричинили позивачам моральну шкоду, так як протягом тривалого часу порушені нормальні життєві умови та умови побуту позивачів. 6 місяців вся родина не має можливості користуватися водою, знищена городина, напружена та знервована атмосфера у родині, немає нормальної можливості ані приготувати їжу, ані вимити посуд, ані випрати білизну. Позивачі вимушені докладати додаткові зусилля по організації свого життя та побуту, погіршився стан здоров'я.

Розмір моральної шкоди позивачі оцінили в 6000 тисяч гривень, тобто по 2000 кожному з позивачів. Вказану суму просили стягнути з відповідачів солідарно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні участі не приймали, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали. ОСОБА_4 пояснила суду, що родина Абрамян купувала будинок, який не був обладнаний водопроводом. Проведення водопроводу до будівлі позивачів має здійснюватись тільки з її згоди як власника частини будівлі, а вона такої згоди не надає через особисті мотиви.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що ніяких протиправних дій не вчиняв, підтримав доводи ОСОБА_4 Відповідачі просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні участі не приймав, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, відношення до позовних вимог не висловив.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.

Статтями 319, 386, 391 ЦК України передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Власник (титульний володілець), за правилами статті 391 ЦК України, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову. Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном.

Правом на негаторний позов володіють власник, а також титульний власник, що володіють річчю, але позбавлені можливості користуватися чи розпоряджатися нею. Як відповідач виступає особа, що своїм протиправним поводженням створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності (права титульного володіння).

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушень, не з'єднаних з позбавленням володіння. Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, я також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей. Обов'язком власника не є доказування неправомірності дій відповідача. Вони припускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

Суттю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов’язок доказування відповідно статті 10 ЦПК України покладений на сторони у справі, а суд сприяє всебічному та повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18.05.1990 року позивач придбала у ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу 50/100 часток домоволодіння за адресою м. Луганськ вул. Ювілейна, 40, що розташовано на земельній ділянці розміром 932 кв.м. (а.с.9-10).

У вказаному домоволодінні зареєстровані ОСОБА_2 (а.с. 7) та ОСОБА_3 (а.с. 8).

Згідно до договору купівлі-продажу від 12.05.1977 року відповідач ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_9 17/100 часток домоволодіння за адресою м. Луганськ вул. Ювілейна, 40, що розташовано на земельній ділянці розміром 932 кв.м. За договором дарування від 02.10.2000 року відповідач ОСОБА_4 отримала в дар 33/100 часток домоволодіння за адресою м. Луганськ вул. Ювілейна, 40, що розташовано на земельній ділянці розміром 932 кв.м. (а.с. 29-32).

З копії технічного паспорту на житловий будинок № 40 по вул. Юбілєйная у місті Луганську, (власник 50/100 часток –ОСОБА_1О.) вбачається, що дана частка обладнана водопроводом, а саме –А-1 Житловий будинок та Б1-1 –прибудова (а.с. 11-14).

Саме ця копія технічного паспорту посвідчена в судовому засіданні як така, що відповідає оригіналу.

Згідно відповіді від 01.06.2011 року № 03-06/11 Відокремленого підрозділу «Луганське управління ТОВ «Луганськвода»ОСОБА_1, остання є абонентом підприємства, боргів за послуги водопостачання не має (а.с. 22).

Крім того, згідно довідки від 01.12.2011 року ОСОБА_1 з 01.08.2008 року є абонентом ТОВ «Луганськвода», відкрито особистий рахунок № 22120207. До будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Юбілєйная, 40 прокладений внутрішній водопровід від вуличної мережі підприємства.

Також згідно матеріалів технічної інвентаризації за 2009 рік у домоволодінні за адресою: м. Луганськ, вул. Юбілєйная № 40 значиться водопровідний колодязь під літ.К1, а також житловий будинок літ.А-1 та прибудова літ.Б1- 1 до житл. буд. літ.Б-1 обладнані водопроводом.

Дане домоволодіння (інв. справа №25029) знаходиться у спільній частковій власності гр. ОСОБА_4 (50/100) та ОСОБА_1 (50/100), розподіл домоволодіння на два самостійних не проводився, тому матеріали технічної інвентаризації для обох співвласників є однаковими.

При таких обставинах суд вважає доведеним, що домоволодіння, яке належить позивачці ОСОБА_1, обладнане водопроводом, а доводи ОСОБА_4 про зворотне є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що водопостачання будівлі позивачів є припиненим з ініціативи відповідачів, які вважають, що реалізація права на водопостачання є можливим виключно зі згоди ОСОБА_4

Суд не може погодитись з такою думкою відповідачів, виходячи з наступного.

Будівля позивачів обладнана водопроводом на законних підставах, що підтверджено зібраними доказами. Перекривши водопостачання у будівлю позивачів без погодження з ними, відповідачі порушили їхнє право, яке підлягає відновленню, а тому суд задовольняє вимогу про усунення перешкод у користуванні водопроводом. Доводи відповідачів відносно мотивів ненадання згоди на відновлення водопостачання як особисті відносини, суд розцінює як зловживання правом та не бере в основу рішення по суті спору.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3). Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування (ч.4).

Разом з тим, позивачі не обґрунтували свої позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, тому ці позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачами не надано доказів на підтвердження порушень нормальних життєвих умови та умов побуту, не вказано, в чому конкретно виражені ці порушення та яким чином пов’язані з діями/бездіяльністю відповідачів, не обґрунтовано суму моральної шкоди, яку оцінено по 2000 гривень на кожного члена сім`ї позивачів.

Суду не представлено жодного доказу на підтвердження матеріальних або моральних труднощів у сім’ї позивачів, негативних наслідків відсутності водопостачання, що зазнала родина позивача.

При таких обставинах, суд задовольняє позовні вимоги частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212,213,215 ЦПК України, ст.ст. 183,358,364, 391 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 в поновленні підключення водопроводу до частини домоволодіння № 40 по вулиці Ювілейній у місті Луганську, що належить ОСОБА_1.

Зобов’язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користування водопровідною мережею домоволодіння № 40 по вулиці Ювілейній у місті Луганську.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                             О.Ю.Золотарьов