Постанова № 203050, 23.10.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" жовтня 2006 р.

Справа № 17/297

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні cправу № 17/297

за позовом: прокурора Кіровського району м. Кіровограда в інтересах держави в особі якої виступає Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів , м. Кіровоград

до відповідача: закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс", м. Кіровоград

про стягнення 8218,18 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури - участі не брали;

від позивача - Пилипенко О.І., довіреність № 04-04/1655 від 30.06.06 р., представник;

від відповідача - Хоменко О.А., довіреність №114 від 17.10.2006 р., представник.

В судовому засіданні 18.10.2006 р. оголошувалась перерва до 12 год. 23.10.2006 р.

Прокурором Кіровського району м.Кіровограда в інтересах держави в особі якої виступає Кіровоградське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів пред'явлено позов до закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" про стягнення 8218,18 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Відповідач у своїх письмових поясненнях (а.с.39-40) позов заперечив, посилаючись на те, що обов'язок відповідача створити робочі місця не супроводжується його обов'язком їх працевлаштувати. Крім того, відповідач звернув увагу суду на той факт, що ЗАТ "ПММ-Транссервіс" у 2005 р. спрацювало зі збитками, а тому він не повинен сплачувати штрафні санкції, оскільки відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" сплату штрафних санкцій підприємства, установи, організації провадять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до правил статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" всім підприємствам (об'єднанням), установам і організаціям незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Директором Фонду соціального захисту інвалідів від 01.11.02р., Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом урядового державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів та фінансування заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації.

Відділення приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів. Також здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1767 (зі змінами та доповненнями), підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструється у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом. Штрафні санкції сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку, передбаченому законом.

Згідно Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р. №314 (зі змінами та доповненнями), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідач своєчасно подав звіт, в якому розрахував суму штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів, але до 15.04.06 року самостійно не сплатив штрафні санкції, тому станом на 31.08.06р. за ним рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій до відділення на загальну суму 8218,18 грн. (а.с.7).

Як вбачається зі звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" у 2005 році, наданого відповідачем до відділення, на підприємстві працює 55 штатних працівників особового складу, отже виходячи з наведеного на підприємстві повинно працювати 2 інваліда, але фактично жодного не працювало.

При цьому господарським судом враховано наступне.

Згідно довідки головного управління статистики у Кіровоградській області №15-4908 від 19.09.2006 р. (вх.№02-05/28497 від 22.09.2006 р.) основним видом діяльності підприємства відповідача за КВЕД є діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про автомобільний транспорт" створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться перевізниками у розмірі чотирьох відсотків загальної чисельності працюючих, крім водіїв.

Із копії штатного розпису ЗАТ "ПММ-Транссервіс" на 2005 рік (а.с.56-57) вбачається, що на підприємстві не могло працювати більше, ніж 7 водіїв.

Згідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" сума штрафних санкцій визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно звіту відповідача середньорічна заробітна плата у відповідача в 2005 р. становила 4109,00 грн., а кількість робочих місць на яких не працевлаштовані інваліди становить 2 робочих місця, тому сума штрафних санкцій складає 4109,09 грн. х 2 = 8218,18 грн.

Будь-яких доказів, які свідчили про вжиття відповідачем всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році, до суду відповідачем не надано.

Відповідач надав суду докази про те, що у 2005 році ним було розпочато роботу зі створення робочих місць для інвалідів. Зокрема, наказом голови правління ЗАТ "ПММ-Транссервіс" №003/1-0 від 15.02.2005 р. затверджено перелік робочих місць, що підлягають атестації для працевлаштування інвалідів; розроблено посадові інструкції диспетчера та кур'єра, які затверджено головою правління ЗАТ "ПММ-Транссервіс"; проведено атестацію робочих місць для інвалідів комісією з числа працівників підприємства відповідача (а.с.51-55, 58-59).

Між тим відповідач фактично не створив робочі місця для інвалідів і повинен нести відповідальність, передбачену ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", оскільки робочим місцем інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі-Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.05 р. №314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року №19, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору. Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Відповідач вказані вимоги закону не виконав. Не подано відповідачем господарському суду також наступні матеріали: чи інформував відповідач державну службу зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та позивача (відділення Фонду соціального захисту інвалідів) про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів; чи інформував відповідач державну службу зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може застосовуватись праця інвалідів; як відображені в колективному договорі проведені заходи зі створення робочих місць для інвалідів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у 2005 р. звіти форми №3-ПН з зазначенням інформації про наявність вільних робочих місць для інвалідів до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості не подавались (а.с.28, 65), а відтак останнім інваліди на підприємство відповідача не направлялись.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують сплату штрафних санкцій в сумі 8218,18 грн., позовні вимоги заявлені обґрунтовано і повністю підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що в зв'язку з відсутністю прибутку за звітний період до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, є безпідставним, оскільки відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" сплата штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів проводиться підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). А у разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом.

Керуючись статтями 160, 162, 163, частинами 1-4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс", м.Кіровоград (25000, Кіровоградська область, м.Кіровоград, вул.Добровольського, 1, р/р №26000000910000 в КФ "УкрСиббанк", МФО 323732, код ЄДРПОУ 23227999) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а, р/р №31211230500002 ВДК у м. Кіровограді, МФО 823016, код ЄДРПОУ 24144695) – 8218,18 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 24.10.2006 р.

Суддя

С.В. Таран