Рішення № 2027338, 02.09.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

02.09.08 Справа№ 26/221

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ойл карт центр”, м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства „Капітал-Логістик”, м. Львів

про стягнення 23 151,65 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Мороз О.В. –представник (довіреність № 659 від 27.11.2007 р.)

від відповідача не з’явився

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ойл карт центр”, м. Луцьк звернулося до Фізичної особи –підприємця Масендича Василя Васильовича, смт. Гніздичів Жидачівського району Львівської області про стягнення 125 977,44 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2008 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2008 р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, подав клопотання від 02.09.2008 р. про уточнення позовних вимог, позовні вимоги з врахування уточнення позовних вимог підтримав.

Відповідач явки повноважних представників в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 12.08.2008 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, через канцелярію суду подав лист про відкладення розгляду справи у зв’язку із календарною відпусткою юрисконсульта. Лист відповідача про відкладення розгляду справи до задоволенні не підлягає, оскільки не долучено доказів, які б підтверджували наявність відпустки юрисконсульта, а також у матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

26.03.2007 р. між сторонами укладено договір № 799/2 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС (далі по тексту –договір).

Згідно умов договору позивач зобов’язався передавати у власність відповідача через АЗС з використанням пластикових смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а відповідач зобов’язався приймати у власність паливно-мастильні матеріали та оплачувати їх вартість.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу паливно-мастильні матеріали на загальну суму 25 817,24 грн. Факт поставки та отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів підтверджується видатковою накладною № 27197 від 21.03.2008 р. та підписаним обома сторонами актом прийому-передачі нафтопродуктів (копії видаткової накладної та акту прийому-передачі знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що Продавець (позивач) відпускає Покупцю (відповідачу) паливно-мастильні матеріали з відтермінуванням їх оплати протягом 14 календарних днів, на суму, що не перевищує 50% вартості паливно-мастильних матеріалів вибраних Покупцем (відповідачем) в попередньому місяці, але не більше ніж 25 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов’язань по договору перед позивачем щодо оплати паливно-мастильних матеріалів належним чином не виконував.

Позивачем до матеріалів справи долучено підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.07.2008 р., відповідно до якого відповідач визнав заборгованість в сумі 20 045,19 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені паливно-мастильні матеріали станом на 30.07.2008 склала суму в розмірі 20 045,19 грн.

Позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого вбачається, що відповідач 01.08.2008 р. частково погасив заборгованість в сумі 5 000,00 грн.

Отже, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 15 045,19 грн.

Слід зазначити, що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 5 000,00 грн. 01.08.2008 р., а позивач надіслав позовну заяву до суду 04.08.2008 р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті в якому надсилалась позовна заява. Таким чином, слід вважати, що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 5 000,00 грн. до звернення позивача з позовною заявою до суду.

Згідно п. 8.3. договору, у випадку не проведення розрахунків Покупцем (відповідачем) згідно умов п. 4.4. даного договору, Покупець (відповідач) зобов’язується на користь Продавця (позивача) сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Позивачем з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” нараховано відповідачу пеню на загальну суму 1 803,52 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 1 062,40 грн. та три проценти річних на загальну суму 240,54 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Оскільки, як встановлено вище, відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем в сумі 5 000,00 грн. до подання позовної заяви до суду, то судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Капітал-Логістик”, м. Львів, вул. Водогінна, 2 (код ЄДРПОУ 34028846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ойл карт центр”, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38 (код ЄДРПОУ 33170464) 15 045 грн. 19 коп. основного боргу, 1 803 грн. 52 коп. пені, 1 062 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 240 грн. 54 коп. –3% річних, 181 грн. 52 коп. державного мита та 92 грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. В частині позовних вимог щодо стягнення 5 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

6. В частині позовних вимог щодо стягнення 50,00 грн. державного мита та 25,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у задоволенні позову відмовити.

Суддя