Рішення № 20271412, 20.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.11 р. Справа № 7/294

Господарський суд Донецької області у складі судді Сгари Е.В.

при секретарі Журило О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донкокс”, м. Донецьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк

про: стягнення основного боргу у сумі 400600,06грн., пені у сумі 15650,84грн., 3% річних у сумі 6058,39грн. та інфляційних у сумі 8813,20грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довір.

від відповідачаОСОБА_2 довір.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донкокс”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь” металургійний завод”, м.Донецьк, про стягнення основного боргу у сумі 400600,06грн., пені у сумі 15650,84грн., 3% річних у сумі 6058,39грн. та інфляційних у сумі 8813,20грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 22525дс від 15.02.2011 р., додаткову угоду № 1 від 15.02.2011 р. до договору поставки № 22525дс від 15.02.2011 р., доповнення від 25.05.2011 р. до договору поставки № 22525дс від 15.02.2011 р., акт приймання-передачі від 21.02.2011 р., рахунок-фактуру № 10 від 21.02.2011 р., № довідку № 20-2/1-12-3582 від 22.09.2011 р.

Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на порушення позивачем умов Договору щодо надання документів, визначених п. 4.5 Договору, що в силу положень п. 5 Додаткової угоди, ст. 613 ЦК України, є підставою для звільнення Покупця від відповідальності за прострочення виконання зобовязань з оплати товару.

Позивач наполягає на позовних вимогах, у пояснення на відзив зазначив, що викладені відповідачем у відзиві заперечення є безпідставними, оскільки визначені п. 4.5 Договору документи передані йому разом з товаром, крім того, за умовами договору всі документи повинні надаватися до 2-го числа слідуючого місяця, тобто момент передачі документів передбачений один для всіх документів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд ВСТАНОВИВ:

15.02.2011 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Донкокс”, м. Донецьк (Продавець), та відповідачем Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь” металургійний завод” (назва Товариства згідно доповнення від 25.05.2011 р. до Договору змінена на Приватне акціонерне товариство Донецьксталь” металургійний завод”, у звязку з проведеною перереєстрацією Товариства-відповідача) (Покупець), укладено договір поставки № 22525дс, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору Продавець зобовязався передати, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити на умовах цього Договору вугільну продукцію, названу надалі Товар, номенклатура, марки, обсяг, ціни, якість строки та умови поставки якого оговорюються сторонами в додаткових угодах до цього Договору.

Товар, згідно з п. 4.1 Договору, відвантажується вантажовідправниками залізничним транспортом. Умови поставки зазначаються сторонами в додаткових угодах.

Додатковою угодою № 1 від 15.02.2011 р. до Договору сторонами погоджено, що Продавець у лютому 2011 р. зобовязується передати, а Покупець прийняти та оплатити рядове вугілля (Товар) марки „Кр” 0-300 розділу „Нерюнгринский” ВАТ ХК „Якутуголь” у кількості 2236,08 тонн +/- 5,0% за ціною 1453,66 грн. за тонну без урахування ПДВ, система приплат та знижок за якістю не застосовується.

Поставка товару здійснюється на умовах поставки СРТ ст. Макіївка Донецької залізниці (Інкотермс 200 року).

Термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим.

Згідно зі ст. А4 терміну СРТ Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

За фактом поставки Товару, сторони згідно з п. 4.6 Договору оформлюють акт приймання-передачі Товару, який підтверджує кількість переданого Продавцем та прийнятого Покупцем Товару.

На виконання умов Договору позивач 21.02.2011 р. передав відповідачеві Товар вугілля камяне марки „К” рядове фр. 0-300 мм у кількості 2236,08 тонн на загальну суму 3900600,056грн., що підтверджується складеним у відповідності до вимог п. 4.6 Договору актом приймання-передачі, підписаного з боку обох сторін та скріпленого печатками Товариств без зауважень та заперечень.

Факт отримання товару відповідачем засвідчується підписом останнього на вказаному акті та відповідачем не заперечується. Крім того, як зазначив відповідач, дана продукція ним прийнята та оприбуткована.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві продукції на суму 3900600,056грн., тобто обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм ст. 664 Цивільного кодексу України та умов договору поставки № 22525дс від 15.02.2011р.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту п. 2 Договору оплата кожної партії Товару здійснюється Покупцем шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця у строки, оговореними сторонами в додаткових угодах до цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 15.02.2011 р. до Договору поставки № 22525дс від 15.02.2011 р. сторони встановили, що оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця протягом 5-ти банківських днів з дати відвантаження та надання документів, оговорених в п. 4.5 цього Договору.

Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати товару, з підстав ненадання позивачем при поставці товару, визначеного п.п. 4.5 Договору пакету документів судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Відповідачем жодних актів про відсутність супровідних документів не складалося.

Крім того, відповідач ніяких дій, пов'язаних з витребуванням вищевказаних документів у позивача, не здійснював і доказів цього суду не надав.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на Покупця покладено обовязок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки товару. Навпаки, як зазначив відповідач, продукція ним прийнята та оприбуткована.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки № 22525дс від 15.02.2011 р.

Крім того, згідно представлених суду платіжного доручення № 5033 від 18.02.2011 р., а також довідки філії „Головне управління ПАТ Промнвестбанк в Донецькій області” № 20-2/1-12-3582 від 22.09.2011 р. вартість поставленого товару відповідачем оплачена частково в сумі 3500000,00грн., на підставі саме договору №22525ДС від 15.02.2011р., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 400600,06грн.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів погашення заборгованості на суму 400600,06грн. відповідач суду не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача перед позивачем на суму 400600,06грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донкокс”, м. Донецьк в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати вартості поставленого товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 6058,39грн., нарахованих за період з 01.03.2011 р. по 31.08.2011 р. та інфляційні в сумі 8813,20грн. за період з березня 2011 р. по серпень 2011 р. (включно).

Перевіривши представлений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 6058,39грн., з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового обовязку з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 8813,20грн., господарський суд зазначає, що у відповідності до Рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ № 62-97р від 03.04.1997 р., для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси інфляції за відповідний період помножити між собою. Виходячи з представленого позивачем розрахунку сукупний індекс інфляції за період з березня 2011 р. по серпень 2011 р. (включно) склав 1,022, проте, як встановлено судом індекс інфляції за період з березня 2011 р. по серпень 2011 р. дорівнює 102,1922912% (1,021922912).

Таки чином, арифметично перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних в сумі 8813,20грн., господарський суд вважає вимоги позивача в цій частині таким, що підлягають частковому задоволенню в сумі 8782,32грн. згідно з розрахунком суду (400600,06грн. * 1,014 * 1,013 * 1,008 * 1,004 * 0,987 * 0,996) 400600,06грн.).

Представлений позивачем розрахунок інфляційних судом до уваги не береться через його арифметичну необґрунтованість.

Крім того, за порушення строків оплати поставленого товару позивачем на підставі ч. 1 ст. 230, п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України нарахована пеня в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 15650,84грн.

Втім, означена вимога не може бути задоволена судом через недотримання сторонами передбаченої ст. 547 Цивільного кодексу України обовязкової письмової форми для такого виду забезпечення зобовязань, як пеня. Недотримання письмової форми для неустойки у вигляді пені тягне за собою недійсність (нікчемність) такої угоди (правочину) за законом. Оскільки сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання договору (правочину), позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 547, 610, 612, 625, 664, 666, 668, 690, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донкокс”, м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Донецьксталь” - металургійний завод”(83001, м.Донецьк, вул.. І.Ткаченка, 122, ЄДРПОУ 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донкокс” (83027, вул. Савченка, 1”А”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 30962277) основний борг в сумі 400600,06грн., 3% річних в сумі 6058,39грн., інфляційні в сумі 8782,32грн., витрати за державним митом в сумі 4154,41грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 227,42грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.12.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >