Рішення № 20271100, 22.12.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.11 р. Справа № 21/147

Позивач: Державне підприємство “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк

про стягнення 3 312,03 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: не з’яв.

відповідача: Ляшко Д.В. – пров. юр.

Державним підприємством “Ровенькиантрацит” до Державного підприємства “Донецька залізниця” пред’явлено позов про стягнення вартості нестачі вантажу (антрацит у вологому стані), відправленого 26.04.2011р. (вантажовідправник – Державне підприємство “Ровенькиантрацит”) за залізничною накладною №51090298 у напіввагоні №65542953 у загальній сумі 3 312,03 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію Ясинувата (побіжна станція) прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БН 697757/48 від 28.04.2011р. Нестача, на його думку, виникла у зв’язку з незбереженням вантажу під час перевезення.

Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посилання на те, що:

- нестача виникла з вини відправника;

- позивачем не доведена ціна продукції, яка перевозилась за спірною відправкою (ст.115 Статуту залізниць України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

26.04.2011р. Державне підприємство “Ровенькиантрацит” (вантажовідправник) на адресу ТОВ “Скіф Шиппінг” (вантажоодержувач) у напіввагоні №65542953 за залізничною накладною №51090298 зі станції Лобівські Копальні Донецької залізниці на станцію Маріуполь - порт експорт Донецької залізниці відвантажило антрацит у вологому стані. За накладною вага нетто у вагоні 69 000кг, брутто – 91 200, тара з брусу – 22 200 кг. Поверхня вантажу розрівняна і ущільнена скребковим розрівнювачем. Вантаж маркований вапном.

Позивач є продавцем вугільної продукції за контрактом № 510-3gp, укладеним 05.05.2010р. з DTEK Trading Limited” (Кіпр). Згідно довідки Державного підприємства “Ровенькиантрацит” від 07.07.2011р. ціна 1т вугілля марки АС – 716,89 грн. без ПДВ.

На станцію Ясинувата Донецької залізниці (побіжна станція) вагон прибув 27.04.2011р., де були складені акт про технічний стан вагону № 29 та акт загальної форми № 1 від 27.04.2011р. (суду надані не були). Підстава складання акту загальної форми: під час огляду було виявлено воронкоподібне заглиблення.

На цій же станції було здійснене переважування вагону, за результатами якого був складений комерційний акт БН 697757/48 від 28.04.2011р., згідно з яким:

- вагон в технічному відношенні справний;

- навантаження нижче рівня бортів на 100-150мм, рівномірне;

- маркування відсутнє;

- з лівої сторони по ходу потягу над 5-6 люками заглиблення розміром: 2500 х 2000 х 1500мм;

- нещільне прилягання 5 люка з лівої сторони на 150мм;

- витікання вантажу на момент переважування не було;

- зважування вагону проводилося на 200 т вагонних тензометричних терезах, приписаних до станції;

- вага нетто зважування вантажу 63 000кг (брутто 85 200кг, тари з документу 22 200 кг), нестача вантажу складає 6000кг проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема: – заступником начальника станції, старшим прийомоздавальником, ДСІ.

Вантажоодержувач зробив переуступний напис на пред’явлення претензії і позову на залізничній накладній відправнику вантажу - Державному підприємству “Ровенькиантрацит”.

По прибутті спірного вагону на станцію призначення працівниками залізниці в комерційному акті зроблена відмітка про те, що при перевірці і видачі вагону з вантажем різниці проти цього акту не виявлено.

Позивач просить стягнути із залізниці, яка не забезпечила збереження прийнятого до перевезення вантажу, вартість 4,62 т антрациту, яка складає 3 312,03 грн.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Сума недостачi з урахуванням норми недостачi (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 3 312,03 грн. із розрахунку: 4,62 т (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 2%) х 716,89 грн. (вартість 1т вугілля марки АС, зданого до перевезення).

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання залізниці на те, що відправник міг бачити несправність (комерційну) вагону перед його завантаженням, і ця обставина, на її думку, дає підстави вважати, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин і, як наслідок, звільняє залізницю від відповідальності за нестачу, господарський суд вважає безпідставним, оскільки на залізниці лежить обов'язок подавати під завантаження справні, у технічному відношенні, вагони (ст.31 Статуту залізниць України) і тому якщо вона подала несправний вагон, повинна відповідати за нестачу, яка виникла внаслідок цього.

Якщо припустити, що відправник здійснив завантаження у несправний вагон, то постає правомірне питання: чому несправність вагону (нещільне прилягання кришки люка) і витікання вантажу не було виявлено на станції відправлення або на одній із проміжних станцій перед станцією Ясинувата під час перевезення, яке здійснювалось на відстань більше ніж 200км? На ці запитання залізниця суду пояснень не дала. Однак, згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. У зв’язку з цим є правомірним припущення, що якщо б відправник завантажив несправний вагон, то на станції відправлення або на одній із проміжних станцій, розташованих перед станцією Ясинувата, де є пункт комерційного огляду вагонів, це було б виявлено.

Заперечення залізниці щодо того, що на відправникові лежить обов’язок підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на шляху слідування; придатність рухомого складу для перевезення вантажів у комерційному відношенні визначає відправник, судом до уваги не взяті, так як:

- ч.3 ст.32 Статуту, на яку посилається залізниця, передбачений обов’язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування, а не вагон. Подібна норма закріплена і п.4 Правил приймання вантажів до перевезення;

- поняття "технічно несправні вагони" і "вагони в комерційному відношенні непридатні для перевезення відповідного вантажу" не тотожні. Їх варто розрізняти, тому що вагон може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. У такому випадку мова йде про непридатність вагона в комерційному відношенні.

Також при прийнятті рішення судом врахована та обставина, що:

- згідно п.7.11.1 Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої у вересні 2008р. наказом Укрзалізниці № 417-Ц, заборонено подавати під завантаження вагони, що мають „пошкодження або відсутність металевої обшивки, настилу підлоги, борта та інших вузлів кузова, даху, дверей”;

- кришки люків, верхні (арміровочні) листи, хребтова і проміжні (поперечні) балки є складовою частиною підлоги вагону (інші вузли кузова), а тому нещільне прилягання люків до хребтової (поперечної) балки чи стінки вагону свідчать про несправність (технічну) вагону і такий вагон не повинен був подаватись під завантаження.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.ст.115, 129, 130 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 26009307748601 в ДРУ ПІБ м. Донецьк, МФО 334635, п/р 260030000173, 260000000019, 260360300019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Державного підприємства “Ровенькиантрацит” (94700, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, п/р 2600330193695 у Філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ”, МФО 304308, код ЄДРПОУ 32320704) 3 312,03 грн. основного боргу (вартість нестачі), 102,00 грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя Матюхін В.І.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

Повний текст рішення складено 22.12.2011р.

Надруковано примірників:

1 – до справи;

1 – позивачу;

1 – відповідачу.

Вик

Тел.381-91-18