Рішення № 20270658, 10.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.11 р. Справа № 33/74

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Промисловий союз”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 24452988)

до відповідача Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське Донецької області (код ЄДРПОУ 31599557)

про стягнення суми основного боргу у розмірі 664361грн.93коп., інфляційних витрат у розмірі 68632грн.68коп., 3% річних у розмірі 23043грн.44коп., пені у розмірі 122323грн.34коп., штрафу 7% за прострочення понад 30 днів у розмірі 46715грн.27коп.

за участю представників:

від позивача: не зявився,

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю №01/11-2796 від 10.10.2011р.

В судовому засіданні 07.07.2011р.

оголошено перерву до 14.07.2011р.

на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Промисловий союз”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 664361грн.93коп., інфляційних витрат у розмірі 53382грн.58коп., 3% річних у розмірі 19111рн.86коп., пені у розмірі 51629грн.11коп., штрафу 7% за прострочення понад 30 днів у розмірі 46715грн.27коп.

Ухвалою від 25.05.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/74, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №94 від 21.11.2005р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 68632грн.68коп. та підстави для нарахування інфляційних витрат у розмірі 53382грн.58коп., 3% річних у розмірі 19111рн.86коп., пені у розмірі 51629грн.11коп., штрафу 7% за прострочення понад 30 днів у розмірі 46715грн.27коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №94 від 21.11.2005р., додаткової угоди б/н від 16.10.2008р., актів виконаних робіт №ПС-0000005 від 25.02.2010р., №ПС-0000006 від 09.03.2010р., №ПС-0000007 від 17.03.2010р., №ПС-0000009 від 04.06.2010р., №ПС-0000013 від 11.08.2010р., №ПС-0000017 від 15.09.2010р., претензії б/н від 25.01.2011р., листа б/н від 25.01.2011р., доказів направлення зазначеного листа,

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, п.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Представником відповідача 07.07.2011р. наданий відзив на позовну заяву, за яким позовні вимоги не визнає, посилаючись на недійсність договору №94 від 21.11.2005р.

07.07.2011р. представником позивача через канцелярію суду надана заява про збільшення позовних вимог, за якою останній збільшив розмір 3% річних, інфляційних витрат та пені, та просить стягнути суму основного боргу у розмірі 664361грн.93коп., інфляційні витрати у розмірі 68632грн.68коп., 3% річних у розмірі 23043грн.44коп., пеню у розмірі 122323грн.34коп., штраф 7% за прострочення понад 30 днів у розмірі 46715грн.27коп.

Зазначена заява подана в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у звязку із чим подальший розгляд справи здійснюється з урахування вказаної заяви.

14.07.2011р. представником відповідача через канцелярію суду надано клопотання, за яким останній просить суд зупинити провадження у справі №33/74 у звязку із розглядом судом справи №33/104пд, предметом спору якої є визнання договору №94 від 21.11.2005р. недійсним. На підтвердження вказаних обставин представником відповідача надані копії позовної заяви б/н та дати і ухвали від 07.07.2011р. про порушення провадження у справі №33/104пд.

Ухвалою від 14.07.2011р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №33/74 на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України у звязку з тим, що, оскільки позивач, при поданні позову по справі №33/74 посилається на договір №94 від 21.11.2005р. як на підставу позовних вимог, суд дійшов висновку, що рішення по справі №33/104пд може вплинути на вирішення по суті справи №33/74.

19.10.2011р. на адресу суду надійшла заява позивача про поновлення провадження у справі №33/74, до якої додано копію рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2011р. по справі №33/104пд.

У звязку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №33/74, господарський суд ухвалою від 31.10.2011р. поновив провадження у справі №33/74 та призначив останню до розгляду.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

21.11.2005р. між Закритим акціонерним товариством „Промисловий союз” (підрядник) та Державним підприємством „Вугільна компанія „Краснолиманська” (замовник) укладено договір №94 (далі Договір), за умовами якого підрядник зобовязується виконати роботи з ремонту обладнання замовника у відповідності зі специфікаціями до цього договору, які є невідємною його частиною, в яких зазначається найменування обладнання, що ремонтується, його кількість, ціна, сума та строки виконання ремонту, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.1. статуту ТОВ „Промисловий союз” Товариство з обмеженою відповідальністю „Промисловий союз”, код ЄДРПОУ 24452988 (надалі „Товариство”, „правонаступник”) створено шляхом перетворення з Закритого акціонерного товариства „Промисловий союз” та є єдиним і повним правонаступником всього майна, активів і пасивів, прав й зобовязань до дебіторів та перед кредиторами Закритого акціонерного товариства „Промисловий союз”, зареєстрованого розпорядженням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів №454р від 01.08.1996р., з урахуванням змін до статуту, зареєстрованих розпорядженням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів №242/2р від 18.04.1997р., з урахуванням змін до статуту, зареєстрованих рішенням виконкому Ленінської районної у м.Донецьку ради №727/4 від 18.09.2002р., з урахуванням статуту (нова редакція), зареєстрованого рішенням виконкому Ленінської районної у м.Донецьку ради №564/2 від 30.07.2003р., з урахуванням змін до статуту, зареєстрованих рішенням виконкому Ленінської районної у м.Донецьку ради №682/1 від 17.12.2003р., з урахуванням статуту Закритого акціонерного товариства „Промисловий союз” (нова редакція), зареєстрованого виконавчим комітетом Донецької міської ради 03.10.2006р., номер запису 12661050002006096, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №306257, № запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1266120 0000 006096.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання та дії до 31.12.2010р., в частині розрахунків до повного їх здійснення (п.7.2. Договору з урахуванням додаткової угоди б/н від 16.10.2008р.)

За п.1.3. Договору ремонт обладнання замовника здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами до цього договору актів приймання-передачі обладнання для виконання капітального ремонту.

Пунктом 2.2.5. Договору передбачено, що підрядник зобовязаний по закінченню проведення ремонту передати відремонтоване обладнання за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Так, сторонами підписані та підписи скріплені відбитками печаток підприємств акти виконаних робіт №ПС-0000005 від 25.02.2010р., №ПС-0000006 від 09.03.2010р., №ПС-0000007 від 17.03.2010р., №ПС-0000009 від 04.06.2010р., №ПС-0000013 від 11.08.2010р., №ПС-0000017 від 15.09.2010р. Відповідно до чого, суд робить висновок, що роботи прийняті замовником без заперечень.

Відповідно до п.3.1. Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника на підставі актів виконаних робіт не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів з дати підписання актів виконаних робіт, накладних або рахунків.

Отже, кінцевий термін оплати виконаних робіт становить:

за актом №ПС-0000005 від 25.02.2010р. 17.03.2010р.,

за актом №ПС-0000006 від 09.03.2010р. 29.03.2010р.,

за актом №ПС-0000007 від 17.03.2010р. 06.04.2010р.,

за актом №ПС-0000009 від 04.06.2010р. 24.06.2010р.,

за актом №ПС-0000013 від 11.08.2010р. 31.08.2010р.,

за актом №ПС-0000017 від 15.09.2010р. 05.10.2010р.

Однак, за твердженням позивача відповідачем була здійснена часткова оплата акту №№ПС-0000005 від 25.02.2010р. у розмірі 48984грн.67коп.

Відповідно до чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість:

за актом №ПС-0000005 від 25.02.2010р. у розмірі 4055грн.33коп. 18.03.2010р.,

за актом №ПС-0000006 від 09.03.2010р. у розмірі 133500грн.00коп. 30.03.2010р.,

за актом №ПС-0000007 від 17.03.2010р. у розмірі 268788грн.60коп. 07.04.2010р.,

за актом №ПС-0000009 від 04.06.2010р. у розмірі 214500грн.00коп. 25.06.2010р.,

за актом №ПС-0000013 від 11.08.2010р. у розмірі 13290грн.00коп. - 01.09.2010р.,

за актом №ПС-0000017 від 15.09.2010р. у розмірі 30228грн.00коп. 06.10.2010р.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 664361грн.93коп. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 68632грн.68коп. та 3% річних у розмірі 23043грн.44коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що останній відповідає приписам чинного законодавства.

Відповідно до чого, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 68632грн.68коп. та 3% річних у розмірі 23043грн.44коп. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 122323грн.34коп.

Відповідно до п.4.7. Договору за прострочення оплати виконаних робіт згідно п.3.1. Договору цього договору замовник виплачує підряднику пеню у розмірі 2 (подвійної облікової ставки) НБУ, яка діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

За приписами ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що останній не вірно здійсненний позивачем. Так, позивачем здійснено розрахунок у розмірі 0,1% від суми за кожний день прострочення, що суперечить приписами чинного законодавства.

З огляду на що, судом самостійно здійснений розрахунок у відповідності до вимог чинного законодавства та визначено, що сума пені, яка підлягає нарахуванню становить 57233грн.83коп.

Відповідно до чого, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 57233грн.83коп.

Крім того, позивач відповідно до позовної заяви просить стягнути з відповідача суму штрафу 7% за прострочення понад 30 днів у розмірі 46715грн.27коп. В обґрунтування зазначеної частини позовних вимог позивач посилається на приписи п.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Так, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобовязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між, іншим, порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 06.12.2010р. №42/563, від 20.12.2010р. №06/113-38).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобовязання, у позивача відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 46 715грн.27коп. не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задовлених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Промисловий союз”, м.Донецьк до відповідача, Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м.Родинське Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 664361грн.93коп., інфляційних витрат у розмірі 68632грн.68коп., 3% річних у розмірі 23043грн.44коп., пені у розмірі 122323грн.34коп., штрафу 7% за прострочення понад 30 днів у розмірі 46715грн.27коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська” (85310, Донецька область, м.Родинське, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Промисловий союз” (83048, м.Донецьк, вул.Професорів Богославських, 5а, код ЄДРПОУ 24452988) суму суми основного боргу у розмірі 664361грн.93коп., інфляційних витрат у розмірі 68632грн.68коп., 3% річних у розмірі 23043грн.44коп., пені у розмірі 57233грн.83коп., державне мито в розмірі 7932грн.72коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 202грн.38коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2011р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >