Рішення № 20269833, 26.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.12.11р.Справа № 20/5005/15006/2011

За позовом Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно - рятувального) загону Міністерства Надзвичайних Ситуацій України, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр", Любимівська сільська рада, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення 24 011 грн. 42 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівський кар'єр", Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Любимівська сільська рада

до Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно - рятувального) загону Міністерства Надзвичайних Ситуацій України, м. Дніпропетровськ

про визнання правочину недійсним та розірвання договору

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.07.11р.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з'явився; (ОСОБА_2, довіреність № 53 від 11.01.10р. був присутнім у судовому засіданні 01.12.11р.)

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Міністерства Надзвичайних Ситуацій України звернувся (надалі позивач за первісним позовом) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Любимівський карєр” (надалі відповідач за первісним позовом), в якому просить стягнути з відповідача 23000,00 грн. основного боргу за договором №20/5 від 01.03.06р. на постійне аварійно-рятувальне обслуговування, 30,46 грн. інфляційних, 160,52 грн. 3% річних, 820,44 грн. пені та судові витрати.

17.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Любимівський карєр” (позивач за зустрічним позовом) звернувся з зустрічним позовом, в якому просить розірвати договір №20/5 від 01.03.06р. з 16.03.11р., визнати недійсною додаткову угоду №3 від 16.03.11р. до договору №20/5 від 01.03.06р., судові витрати покласти на відповідача (позивача за первісним позовом).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Любимівський карєр” в обґрунтування зустрічного позову посилається на ті підстави,що Договір № 20/5 від 01.03.11р. був укладений з Дочірнім колективним підприємством „Любимівський карєр” Акціонерного товариства промислово будівельної компанії „Придніпровський завод”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Любимівський карєр”. Позивач за зустрічним позивом , посилаючись на ст.84 Господарського кодексу України, вважає, що оскільки додаткової угоди з ТОВ „Любимівський карєр” про прийняття ТОВ „Любимівський карєр” зобовязань за зазначеним договором не укладалося, у ТОВ „Любимівський карєр” відсутні підстави для виконання даного договору.

Позивач за зустрічним позовом просить розірвати договір № 20/5 від 01.03.11р., оскільки вважає, що стверджує, що договір був підписаний ним під впливом обману, а саме щодо того факту, що Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Міністерства Надзвичайних Ситуацій України є єдиним підприємством, яке надає згадані в договорі послуги, що підтверджується листами №112 від 16.03.11р. та № 316 від 29.07.11р. Крім того, на той час існували тяжкі умови, які штучно були створені позивачем за первісним позовом, оскільки у відповідача за первісним позовом існувала необхідність погодження Плану Ліквідації Аварій (ПЛА), який відповідач не погоджував без укладання додаткової угоди № 3 від 06.03.11р., що також підтверджується листами №112 від 16.03.11р. та № 316 від 29.07.11р. Згаданий ПЛА було погоджено лише підписання сторонами додаткової угоди № 3 від 06.03.11р., відповідно якої було передбачено збільшення оплати послуг. Таким чином, додаткова угода №3 була підписана на невигідних для позивача за зустрічним позовом умовах та істотно змінила обставини якими сторони керувалися при укладанні договору, та якби ТОВ „Любимівський карєр” могло це передбачити, воно не укладало б договір або уклало б його на інших умовах.

01.05.11р. ТОВ „Любимівський карєр” уклало договір з Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління МНС України в Дніпропетровській області, на постійне та обовязкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами обєктів та окремих територій № 01-05/11 ЛК. При цьому, як зазначає відповідач за первісним позовом, сплата за цим договором саме за ті самі послуги, складає 2520, 00 грн. щомісяця.

01.05.11р. ТОВ „Любимівський карєр” повідомив листом відповідача за зустрічним позовом про розірвання з ним договору з 16.03.11р. починаючи з квітня 2011р. відповідачем за зустрічним позовом послуги ТОВ „Любимівський карєр” не надавались, обовязки за договором № 20/5 не виконувались, що підтверджується відсутністю підписів позивача за зустрічним позовом на актах виконаних робіт.

Таким чином, відповідач вважає, що додаткова угода № 3 до договору № 20/5 була підписана ним під впливом обману з боку відповідача за зустрічним позовом, у звязку з чим вважає, що додаткова угода № 3 має бути визнана недійсною на підставі ст.. 230 Цивільного кодексу України.

21.11.11р. ухвалою господарського суду було прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду з первісним позовом.

01.12.11р. відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 83915/11) та пояснення (вх. № 87748/11 від 15.12.11р.), відповідно яких просить відмовити в задоволенні зустрічного позову з наступних підстав:

- відповідач за первісним позовом здійснював платежі у розмірі передбаченому додатковою угодою №3 від 16.03.11р., тому твердження відповідача щодо відсутності жодних дій, які б свідчили про схвалення даного правочину є необґрунтованими,

- відповідно до п. 3.1, 3.3 розділу 3, п. 4.1 4.5 розділу 4 Наказу МНС „Про порядок обслуговування обєктів та окремих територій Державними аварійно рятувальними службами” від 17.11.2003р. № 440 аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами складається з постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування та надання додаткових платних послуг.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року №1214 затверджено Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами: гірничо-збагачувальні комбінати, рудники (шахти), в тому числі ті, що підлягають закриттю, збагачувальні фабрики, кар'єри з видобутку залізної, марганцевої і сірчаної руд, солі калійних добрив, флюсо-доломітів, хвостосховища, шламонакопичувачі; підприємства з видобутку нерудних будівельних матеріалів потужністю понад 50 тис. куб. метрів гірничої маси на рік, а також підприємства, де проводяться підривні роботи, об'єкти, де здійснюється виготовлення найпростіших вибухових промислових речовин, об'єкти транспортного будівництва та спеціальні підземні споруди.

Таким чином, враховуючи викладене позивач за первісним позовом просить відмовити в задоволені зустрічного позову.

12.12.11р. позивач за зустрічним позовом надав уточнення позовних вимог (вх. № 86341/11), в якій просить розірвати договір № 20/5 від 01.03.2006р. з 01.05.11р.

В судовому засіданні 01.12.11р. оголошувалась перерва до 15.12.11р. відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.12.2011р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2006 року між позивачем Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно рятувальним) загоном Міністерства Надзвичайних Ситуацій України та Товариством з обмеженою відповідальністю „Любимівський карєр” (який є правонаступником майна, прав та обовязків Дочірнього колективного підприємства „Любимівський карєр” Акціонерного товариства промислово будівельної компанії „Придніпровський завод” - п. 1.1. Статуту) був укладений договір №20/5 на постійне та обовязкове аварійно-рятувальне обслуговування (далі договір). Предметом договору є організація і виконання за викликом замовника підрозділами Дніпропетровського ВГРЗ невідкладних заходів в умовах надзвичайних ситуацій/НС/ з метою рятування людей, надання допомоги потерпілим, захисту матеріальних цінностей, локалізації та ліквідації наслідків НС, виконання інших робіт, що потребують застосування спеціального аварійно рятувального оснащення і відповідної кваліфікації особового складу виконавця на обєктах замовника та профілактичного нагляду і контролю за станом техногенної безпеки на обєктах замовника, а також виконання попереджувальних робіт згідно вимог нормативних документів.

Відповідно до п.4.1. Договору, вартість постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування становить 12 000,00 гри., щомісячно по 1 000,00 грн.

Пунктом 4.2. передбачено, що перерахування коштів проводиться щомісячно в розмірі 1/12 річної суми в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно наданим Позивачем рахункам.

10.03.11р. між Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном та Товариством з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр»було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №20/5 від 01.03.2006р., відповідно до якої вартість постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування становить з 01.04.2008 р. щомісячно по 2000,00 грн.

01.01.2011 р. між Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном та Товариством з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр»було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №20/5 від 01.03.2006р., відповідно до якої вартість постійного і обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування становить з 01.01.2011 р. по 31.03.2011р., щомісячно по 3000 грн.

16.03.2011 р. між сторони було уклали Додаткову угоду №3 до Договору №20/5 від 01.03.2006р.. відповідно до якої вартість постійного і обовязкового аварійно-рятувального обслуговування становить з 01.04.2011р. щомісячно 4 000 грн. Додаткова угода вступила в дію з 01.04.2011р.

Позивач за первісним позовом належним чином виконував умови, а відповідач оплачував надані послуги до квітня 2011р. З квітня 2011 року відповідач перестав оплачувати надані позивачем послуги, у звязку з чим у відповідача за первісним позовом виник перед позивачем за первісним позовом борг у розмірі 23000,00 за період квітень-жовтень 2011р. за актами виконаних робіт № 85 від 21.03.11р., № 156 від 20.05.11р., № 190 від 20.06.11р., № 226 від 20.07.11р., № 359 від 22.08.11р., № 398 від 20.09.11р.

Неоплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Любимівський кар'єр» послуг стала причиною звернення позивача до суду.

Невиконання своїх обовязків за договором № 20/5 від 01.03.2006р. та додатковою угодою до договору № 3 від 16.03.11р., відповідач пояснює тим, що: 01.05.11р. ТОВ „Любимівський карєр” уклало договір з Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління МНС України в Дніпропетровській області, на постійне та обовязкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами обєктів та окремих територій № 01-05/11 ЛК. При цьому, як зазначає відповідач за первісним позовом, сплата за цим договором саме за ті самі послуги, складає 2520, 00 грн. щомісяця.

01.05.11р. ТОВ „Любимівський карєр” повідомив листом відповідача за зустрічним позовом про розірвання з ним договору з 16.03.11р..

Розглянувши зустрічний позов ТОВ „Любимівський карєр”про розірвання договору № 20/5 від 01.03.2006р. з 01.05.11р., суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав :

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

На день розгляду справи спірний договір є діючим, позивач за зустрічним позовом просить розірвати його тільки з тих підстав, що ними укладено договір на ті ж самі послуги з Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління МНС України в Дніпропетровській області і вартість їх значно менше ніж за спірним договором.

Зазначені позивачем підстави для розірвання договору не є підставами для зміни або розірвання договору в розумінні статті 651 ЦК України , яка передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено , або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору , коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того на що вона розраховувала при укладенні договору.

ТОВ „Любимівський карєр” доказів що Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний (аварійно - рятувальний) загін Міністерства Надзвичайних Ситуацій України істотно порушив умови спірного договору не надав.

Відповідно п. 6.3. договору № 20/5 від 01.03.2006р. аварійно-рятувальне обслуговування припиняється при підтвердженому у встановленому порядку факту відсутності потенційної техногенної небезпеки обєкта замовника.

Відповідно до п. 3.1 - 3.3 розділу 3, п. 4.1 4.5 розділу 4 Наказу МНС „Про порядок обслуговування обєктів та окремих територій Державними аварійно рятувальними службами” від 17.11.2003р. № 440 (із змінами) аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами складається з постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування та надання додаткових платних послуг. Перелік об'єктів, що підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року N 1214. Постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами (формуваннями) здійснюється на підставі договору на постійне та обов'язкове обслуговування. Підставою для укладання договорів на аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами є наявність на об'єкті джерела потенційної небезпеки або ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Форма та зміст договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів наведено в додатку. Договором на постійне та обов'язкове обслуговування передбачаються обов'язки та права державної аварійно-рятувальної служби, яка бере на себе зобов'язання з обслуговування об'єктів, і обов'язки та права суб'єктів обслуговування, об'єкти яких обслуговуються державними аварійно-рятувальними службами, а також відповідальність сторін, вартість послуг та порядок розрахунку. Договір на постійне та обов'язкове обслуговування укладається на невизначений термін і може, за згодою сторін, коригуватися шляхом унесення до нього доповнень у зв'язку із змінами об'ємів та вартості аварійно-рятувального обслуговування відповідно до змін законодавства. Дія договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характерів, а також при відмові від послуг аварійно-рятувальної служби. При відмові від послуг аварійно-рятувальної служби об'єкт повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року №1214 затверджено Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами: гірничо-збагачувальні комбінати, рудники (шахти), в тому числі ті, що підлягають закриттю, збагачувальні фабрики, кар'єри з видобутку залізної, марганцевої і сірчаної руд, солі калійних добрив, флюсо-доломітів, хвостосховища, шламонакопичувачі; підприємства з видобутку нерудних будівельних матеріалів потужністю понад 50 тис. куб. метрів гірничої маси на рік, а також підприємства, де проводяться підривні роботи, об'єкти, де здійснюється виготовлення найпростіших вибухових промислових речовин, об'єкти транспортного будівництва та спеціальні підземні споруди.

Як вбачається з вище викладеного, позивач за зустрічним позовом входить до об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами і на день розгляду справи.

Укладання ТОВ „Любимівський карєр” 01.05.11р. договору № 01-05/11 ЛК з Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління МНС України в Дніпропетровській області, на постійне та обовязкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами обєктів та окремих територій не є підставою для розірвання спірного договору , крім того Дніпропетровський воєнізований гірничорятувальний (аварійно - рятувальний) загін Міністерства Надзвичайних Ситуацій України та Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління МНС України в Дніпропетровській області це різні підрозділи Міністерства Надзвичайних Ситуацій України, які виконують різні роботи у яких різні види діяльності.

За викладених обставин , суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову та розірвання договору від 01 березня 2006 року №20/5 на постійне та обовязкове аварійно-рятувальне обслуговування укладеного між позивачем Дніпропетровським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно рятувальним) загоном Міністерства Надзвичайних Ситуацій України та Товариством з обмеженою відповідальністю „Любимівський карєр”.

Вимоги позивача за первісним позовом підлягають повному задоволенню, оскільки відповідач не надав доказів оплати наданих позивачем послуг у розмірі 23000,00 за період квітень-жовтень 2011р. за актами виконаних робіт № 85 від 21.03.11р., № 156 від 20.05.11р., № 190 від 20.06.11р., № 226 від 20.07.11р., № 359 від 22.08.11р., № 398 від 20.09.11р., відмову відповідача в підписанні актів суд вважає необґрунтованою, оскільки договір є дійсним.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 160,52 грн. за період прострочення оплати з 11.04.11р. по 18.10.2011р. та інфляційні у розмірі 30,46 грн. за період з 11.04.11р. 18.10.11р.

Відповідно п. 5.2. договору за несвоєчасну оплату наданих послуг, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день затримки оплати послуг, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої на момент виконання заборгованості.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 820,44 грн. за період прострочення з 11.04.2011р. по 18.10.2011р.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України 6. штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” (зі змінами) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, позовні вимоги за первісним позовом підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю у сумі 23000,00 грн. основного боргу, 30,46 грн. інфляційних, 160,52 грн. 3% річних, 820,44 грн. пені.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються за первісним позовом на відповідача за первісним позовом , за зустрічним позовом на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Любимівський карєр” (49118, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, Любимівська сільська рада, вул. Чаплинська, 1А, код ЄДРПОУ 23935242) на користь Дніпропетровського воєнізованого гірничорятувального (аварійно - рятувального) загону Міністерства Надзвичайних Ситуацій України (49128, м. Дніпропетровськ, просп. Свободи, б. 136, код ЄДРПОУ 33974259) 23000 (двадцять три тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 30 (тридцять) грн. 46 коп. інфляційних втрат , 160 (сто шістдесят) грн. 52 коп. 3% річних, 820 (вісімсот двадцять) грн. 44 коп. пені, 240 (двісті сорок) грн. 11 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.В. Пархоменко

Повне рішення складено

23.12.2011р.