Рішення № 20269474, 26.12.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.11р.Справа № 21/5005/16238/2011 За позовом Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Магдалинівської районної державної адміністрації, смт. Магдалинівка, Дніпропетровська область

до Відділу Держкомзему у Магдалинівському районі, смт. Магдалинівка, Дніпропетровська область

Третя особа: ОСОБА_1, с. Преображенка, Царичанський район, Дніпропетровська область

про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку площею 50 га та повернення даної земельної ділянки

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

прокурор - Костюченко М.С., прокурор відділу прокуратури області, посвідчення № 77 від 04.04.11р.;

від позивача - ОСОБА_2, дов. № 01-35/1249/11 від 02.09.11р.;

від відповідача - Порубай В.М., посвідчення № 5 від 05.01.11р.

від третьої особи - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 17.09.1998р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Магдалинівської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відділу Держкомзему у Магдалинівському районі, Третя особа: ОСОБА_1 та просить:

- скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 50 га вартістю 831533, 69 грн., що знаходиться на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району, серії ЯЛ 918945, кадастровий номер 222381100:01:001:0816, виданий ОСОБА_1, зареєстрований у Книзі заисів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 12223811100021318.

- повернути земельну ділянку площею 50 га вартістю 831533, 69 грн., що находиться на території Вузівської сільської ради Магдалинівського району, кадастровий номер 1222381100:01:001:0816, державі в особі Магдалинівської районної державної адміністрації.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що вищезазначений державний Акт є незаконним, оскільки рішення про надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 50га не приймалось, спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі державного Акту на право постійного користування.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечив, надав пояснення по суті спору, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Третя особа надала усні пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засідання 13.12.11р. оголошувалась перерва до 22.12.11р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 22.12.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Дніпропетровської області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при наданні земельних ділянок у власність на території Магдалинівського району.

При проведенні перевірки встановлено, що Виконавчим комітетом Магдалинівської районної ради 5.06.1995 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Магдалинівської районної ради № 98 від 02.06.1995 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району за межами населеного пункту.

На підставі вищевказаного рішення 18.06.1995 року ОСОБА_1, видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га серії ДП, кий зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за МД № 274 28.06.1995 року.

У травні 2011 року ОСОБА_1 у зв'язку із втратою державного акта а право постійного користування землею звернулась до Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»із заявою про виготовлення дубліката державного акта на право постійного користування землею.

На підставі заяви ОСОБА_1 ДРФ «Центр ДЗК»розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (складання дубліката державного акта) для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району за межами населеного пункту.

Вищевказану технічну документацію ОСОБА_1 передано до відділу Держкомзему у Магдалинівському районі для перевірки, видачі та реєстрації дубліката державного акта на право постійного користування землею.

На підставі розробленої та погодженої документації із землеустрою відділом Держкомзему у Магдалинівському районі видано та зареєстровано 20.07.2011 року державний акт на право приватної власності на землю серії ї ЯЛ 918945, кадастровий номер 1222381100:01:001:0816.

Прокурор у своєму позові зазначає, що Відділом Держкомзему у Магдалинівському районі у порушення вимог ст. ст. 116, 141 Земельного кодексу України незаконно видано та реєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 50 га ОСОБА_1, достовірно знаючи про відсутність в останньої такого права на отримання у приватну власність земельної ділянки площею 50 га для ведення фермерського господарства.

Крім того, Земельним кодексом України не передбачено підстав для отримання у власність фізичним особам земельних ділянок площею 50 га для ведення фермерського господарства.

Оскільки рішення про надання у приватну власність земельної ділянки площею 50 га ОСОБА_1 не приймалось, спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування, прокурор просить скасувати акт на право приватної власності на землю серії ї ЯЛ 918945, кадастровий номер 1222381100:01:001:0816.

Відповідач проти задоволення позову та скасування вищевказаного акту не заперечив.

Господарський суд, з огляду на встановлені обставини спору, підтверджені матеріалами справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; також згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Способи захисту прав на земельні ділянки встановлено ст. 152 ЗК України, згідно з якою власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити об`єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача, зміст цього порушеного права відповідно до предмету та підстав поданого позову.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачений актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 3 Земельного Кодексу України (далі ЗК України)з емельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За статтями 13, 14 Конституції України, статтею 324 Цивільного кодексу України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Пунктом 12 перехідних положень ЗК України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України )

Частиною 3 ст. 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

З врахуванням викладеного, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст.1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин, а тому оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку за своєю правовою природою не є актом у вищенаведеному розумінні, а є документом, який посвідчує відповідне право особи.

Згідно п.2.3. постанови пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 р., у спорах, повязаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Виходячи з вищенаведеного, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 50 га вартістю 831533, 69 грн., що знаходиться на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району, серії ЯЛ 918945, кадастровий номер 222381100:01:001:0816, виданий ОСОБА_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 12223811100021318. слід визнати недійсним.

Крім того, прокурор просить зобовязати повернути земельну ділянку площею 50 га вартістю 831533, 69 грн., що находиться на території Вузівської сільської ради Магдалинівського району, кадастровий номер 1222381100:01:001:0816, державі в особі Магдалинівської районної державної адміністрації, оскільки, внаслідок неправомірних дій службових осіб відділу Держкомзему у Магдалинівському районі незаконно вилучено земельну ділянку площею 50 га із державної власності, тим самим законного власника земельної ділянки - Магдалинівську районну державну адміністрацію - позбавлено права власності на вищевказану земельну ділянку шляхом видачі державного акта на право власності на спірну земельну ділянку та передачі у приватну власність ОСОБА_1

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог на підставі наступного.

Дана прохальна частина позовних вимог не містить визначення того, хто саме повинен повернути спірну земельну ділянку державі.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами у справі, що виконавчим комітетом Магдалинівської районної ради 5.06.1995 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Магдалинівської районної ради № 98 від 02.06.1995 року надано у постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Вузівської сільської ради Магдалинівського району за межами населеного пункту.

На підставі вищевказаного рішення 18.06.1995 року ОСОБА_1, видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 50 га серії ДП, кий зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за МД № 274 28.06.1995 року.

Норми Земельного кодексу України містять норми, згідно яких відбувається припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до ч.3. ст. 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Відповідно до ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Враховуючи, що прокурором не надано суду жодного доказу в підтвердження припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 , рішення про надання у приватну власність земельної ділянки площею 50 га ОСОБА_1 не приймалось, отже, Магдалинівська районна державна адміністрація є власником спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам, однак враховуючи, що позов заявлено прокурором, з нього судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Державний Акт на право власності на земельну ділянку площею 50 га вартістю 831533, 69 грн., що знаходиться на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району, серії ЯЛ 918945, кадастровий номер 222381100:01:001:0816, виданий ОСОБА_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 12223811100021318.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділу Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області (51100, Дніпропетровська область, смт. Магдалинівка, вул. Червоноармійська, б.33; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23361893) в доход Державного бюджету України в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 24246786 р/рахунок 31219206700005, одержувач - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКБ 220300001) судовий збір в розмірі 941,00 грн. (дев'ятсот сорок одна грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 26.12.2011р.