Рішення № 20268524, 23.12.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р.

Справа № 5004/2119/11 за позовом Приватного підприємства Агрофірма "Комора", смт. Тростянець Вінницької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагротранс-Сервіс", м.Луцьк

про стягнення 176 976,00 грн.

Суддя Бондарєв С.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 14.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №01 від 23.09.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне підприємство Агрофірма "Комора"- звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагротранс-Сервіс", в якому просить стягнути з відповідача 176 976,00грн., в т.ч. 100 000,00 грн. боргу за непоставлений згідно договору купівлі-продажу від 28.04.2011ор. №28/01-11 товар, 68 000,00 грн. - неустойки в розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару згідно п. 6.3 договору, 8 976,00 грн. в повернення вартості мішків відповідно до п. 2.1 договору.

В письмових поясненнях від 30.11.2011р. №30/11-04 відповідач щодо нарахування штрафних санкцій заперечив; зазначив, що у випадку застосування штрафних санкцій розмір неустойки повинен становити 187,69 грн. (з розрахунку періоду за 137 днів прострочки).

В судовому засіданні, в письмових поясненнях від 19.12.2011р. відповідач не заперечив борг в сумі 100 000,00 грн., зазначив, що вартість мішків не входить у вартість товару; згідно видаткової накладної №РН-0000024 від 06.05.2011р. позивачу було поставлено 400 мішків на суму 897,60грн., тому просить зарахувати відповідачу - ТзОВ "Західагротранс-Серівс" кошти в сумі 897,60 грн. як частково виконане зобов'язання по поставці мішків та стягнути з відповідача 8 078,40 грн. борг за непоставлені мішки.

Представник позивача в судовому засіданні, в клопотанні від 20.12.2011р. зазначив, що вартість 400 мішків в розмірі 8 976,00 грн. ним оплачено, що підтверджується копією видаткової накладеної №06/05 від 06.05.2011р., випискою з банку, згідно договору відповідач мав відвантажити вику в мішках, які мав придбати за власний рахунок, тому заперечує проти зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи з правового аналізу припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином і для цього достатньо заяви однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин (лист ВГСУ від 01.07.1996р. №01-8/241 з наступними змінами і доповненнями).

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмету спору за умови якщо між сторонами не залишилось спірних (неврегульованих ) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підставі для висновку про відсутність предмету спору (Інформаційний лист ВГСУ від 12.03.2009р. №01-08/163).

Позивач заперечив проти зарахування зустрічних однорідних вимог, тому клопотання відповідача про зарахування слід залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

28.04.2011р. між Приватним підприємством Агрофірма "Комора" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західагротранс-Сервіс" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №28/01-11.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити Вику яру, українського походження, урожаю 2010 року в кількості 200 тон.

Згідно п. 2.1 договору встановлено, що якість товару повинна відповідати діючим ГОСТ, ДСТУ та затарена в мішках.

Відповідно до п. 2.2 договору ціна та кількість товару складала за вику в кількості 200,00 тон по 4 166,67 грн. - 833 333,33 грн., а разом з ПДВ - 166 666,67 грн. - 1 000 000,00 грн.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що розрахунки за придбаний товар здійснюється покупцем в національній валюті - гривні. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або внесення грошових коштів в касу продавця після або під час відвантаження товару.

Відповідно до п. 3.2 договору для здійснення оплати продавець зобов'язаний надати документи: рахунок фактуру, підписаний договір купівлі-продажу, податкову накладну, накладну на відвантаження.

Згідно п. 4.2 договору товар повинен бути поставлений покупцю до 31.05.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив відповідачу 200 000,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 11.05.2011р., платіжними дорученнями №10 від 16.05.2011р., №12 від 19.05.2011р. та 8 976,00 грн. - вартості мішків відповідно до п. 2.1 договору, що підтверджується податковою накладною №06/05 від 06.05.2011р.

Крім того, позивач - Приватне підприємство Агрофірма "Комора" перерахувало відповідачу згідно рахунку №47 від 05.05.2011р. 8 976,00 грн. за 4000 мішків, що підтверджується випискою з банку від 06.05.2011р.

Договором не передбачено, що вартість мішків входить в загальну вартість товару.

Однак відповідач, в свою чергу свої зобовязання виконав частково, відвантажив в 400 мішках лише 20 тон вики, що підтверджується товаро-траснпортною накладною №12АААА від 17.05.2011р., решта товару позивачу не поставив (доказів суду не надано).

Відповідно до ст. ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оплаченого товару відповідачем на користь позивача не передано (доказів суду не надано). Позивачем направлявся на адресу відповідача лист №22 з вимогою відвантажити решти вики, а в претензії від 30.05.2011р. №23 просив повернути кошти в розмірі 108 976,00 грн.

25.10.2011р. відповідач факсограмою направив позивачу гарантійного листа, в якому гарантував, що товар буде відвантажений і доставлений протягом 3 днів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути 100 000,00 грн. боргу (в повернення суми попередньої оплати) за непоставлений згідно договору купівлі-продажу від 28.04.2011ор. №28/01-11 товар, 8 976,00 грн. в повернення вартості мішків.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та не можуть бути взяті до уваги судом.

Крім того, відповідно до п. 6.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочення термінів поставки товару продавець зобов'язався сплатити покупцю неустойку у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

В позові позивач просив стягнути з відповідача 68 000,00 грн. неустойки.

Однак, згідно проведеного судом розрахунку неустойка за 136 днів становить 186,32 грн. та підлягає до стягнення з відповідача (враховуючи, що неустойка нараховується за кожен день прострочки, тому слід ділити на 365 днів, визначаючи розмір неустойки за один день).

В частині стягнення 67 813,68 грн. неустойки слід відмовити, як нараховано безпідставно.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 1091,62 грн. та 145,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до суми задоволених вимог, слід стягнути з нього.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західагротранс-Сервіс", м.Луцьк, вул. Пргоресу, 7 (код 37204575, р/р 2600230117032 в АТ Банк "Таврика", МФО 300788) на користь Приватного підприємства Агрофірма "Комора", смт. Тростянець Вінницької області, вул.Наконечного, 15 ( р/р 26000010122452 ПАТ ВТБ Банк, м.Київ, МФО 321767, код 23107137) - 109 162,32 грн., в т.ч. 100 000,00 грн. - боргу, 8976,00 грн. боргу за мішки, 186,32 грн. - штрафу та 1 091,62 грн. витрат по сплаті державного мита і 145,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 67 813,68 грн. неустойки відмовити.

Суддя С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

23.12.11