Рішення № 2026736, 08.09.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2008

Справа №2-7/8708-2008

За позовом Закритого акціонерного товариства «Юрія» (18030, Черкаськаобласть, Придніпровський район, м. Черкаси, вул. Вербовецького, 108, ідентифікаційний код 00447853)

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності Короткова Сергія Івановича (95022, м. Сімферополь, вул. Сельвинського, 66, ідентифікаційний номер 2403311176)

Про стягнення 42 498,03 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – Хоменко Г. О., предст., дов. №1013 від 05.09.2008 р.

Від відповідача - Коротков С. І., паспорт №АР 376560.

Суть справи: Закрите акціонерне товариство «Юрія» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності Короткова Сергія Івановича про стягнення 42 498,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №50 від 19.03.2007 р. Закритим акціонерним товариством «Юрія» був поставлений Суб’єкту підприємницької діяльності Короткову Сергію Івановичу товар, вартість якого була оплачена покупцем лише частково, у зв’язку з чим заборгованість відповідача на момент звернення до суду складає 35 579,81 грн. та в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2415,25 грн., 4050,70 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 452,27 грн.

У судовому засіданні відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому визнав обґрунтованими вимоги позивача та погодився з сумою заборгованості.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

19.03.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Юрія» (Постачальник) та Суб’єктом підприємницької діяльності Коротковим Сергієм Івановичем (Покупець) був укладений договір №50, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити та поставити молочну продукцію (далі продукція), а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію.

Відповідно до пункту 5.1 Договору прийом-передача продукції проводиться уповноваженими представниками Постачальника та Покупця та оформляються шляхом підписання накладних.

Продукція вважається прийнятою по кількості місць – згідно з кількістю місць, зазначених у накладній, по якості – згідно із якісним посвідченням (п. 5.2 Договору).

Згідно з пунктом 6.1 Договору розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем в безготівковому порядку або готівкою на умовах відстрочки платежу 5 банківських днів з моменту отримання продукції.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем здійснювалася поставка молочної продукції, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатями. Проте, вартість отриманого товару відповідачем в повному обсязі оплачена не була, у зв’язку з чим заборгованість Суб’єкта підприємницької діяльності Короткова Сергія Івановича перед Закритим акціонерним товариством «Юрія» складає 35 579,81 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 35 579,81 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Більш того, наявність заборгованості у спірному розмірі не заперечується відповідачем по суті. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №50 від 19.03.2007 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, через що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Юрія» в частині стягнення боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 7.1 Договору сторони передбачили, що за порушення терміну розрахунку Покупець виплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що сума заявленої до відшкодування пені у розмірі 2 415,25 грн. обчислена позивачем правомірно, через що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності Короткова Сергія Івановича 4050,70 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 452,27 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми інфляційних втрат та 3% річних також розраховані позивачем правомірно, через що підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності Короткова Сергія Івановича (95022, м. Сімферополь, вул. Сельвинського, 66, ідентифікаційний номер 2403311176) на користь Закритого акціонерного товариства «Юрія» (18030, Черкаська область, Придніпровський район, м. Черкаси, вул. Вербовецького, 108, ідентифікаційний код 00447853) суму заборгованості у розмірі 35 579,81 грн., пеню у сумі 2 415,25 грн., 4050,70 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 452,27 грн., 424,98 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.