Постанова № 20267256, 10.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.11.11 15 год. 10 хв.Справа №2а-3212/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Лотової Ю.В.; при секретарі: Бартиші В.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність від 14.04.2011 року № 64/0/2-11; ОСОБА_2, довіреність від 01.02.2011 року № 1759/0/2-11

відповідача ОСОБА_3, довіреність від 24.09.2011 року № 73/10-025;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040); доДержавної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, буд. 24, м. Севастополь, 99014);про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи:

12.10.2011 публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (далі по тексту позивач або товариство) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі по тексту відповідач або ДПІ) та Державної податкової адміністрації у м. Севастополі (далі по тлусту ДПА) про скасування податкових повідомлень рішень від 27.07.2011 року № 0000008232 на суму 112422,55 грн., у тому числі податок на прибуток 74948,37 грн., штрафні санкції 37474,18 грн.; та № 0000007232 на суму 89938,05 грн., у тому числі податок на додану вартість 59958,70 грн., штрафні санкції 29979,35 грн. та скасування рішення Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 28.09.2011 року № 2566/10/25-064.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14.10.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3212/11/2770.

Ухвалою від 14.10.2011 року закінчено підготовче провадження, справу призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 24.10.2011 року провадження у справі в частині позовних вимог до ДПА щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 28.09.2011 року № 2566/10/25-064 закрито.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст. 187 Податкового кодексу України та ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України. Зазначили, що роботи товариством з обмеженою відповідальністю «Січ Енерго» виконувались, що підтверджено первинними та іншими документами.

Представники відповідача адміністративний позов не визнали, надали суду заперечення у яких зазначили про безпідставність заявлених вимог. Відповідач вважає, що позивач неправомірно відніс на валові витрати та сформував податковий кредит витрати за договором з товариством з обмеженою відповідальністю «Січ Енерго», оскільки вказане підприємство у грудні 2010 року господарську діяльність не вело, що підтверджується актом позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Енерго» від 12.03.2011 року, а у контрагентів цього товариства були відсутні основні фонди, виробничі потужності та робоча сила, свідоцтва платника ПДВ ПП «Ніка і Компанія» було анульовано. Крім того, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, дорожні листи на придбаний товар, а також накладні на відпуск цінностей. (т. 1 арк.с. 214-220)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 29.06.2011 по 05.07.2011 співробітниками ДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань підтвердження декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року. За її результатами складений акт № 3007/23-211/05471081 від 12.07.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «ЕК «Севастопольенерго», (ЄДРПОУ 05471081) з питань підтвердження показників податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року» (далі по тексту акт перевірки). (т. 1 арк.с. 11-27)

Перевіркою встановлено, що 25.05.2010 року між позивачем (замовником) та товариством з обмеженою відповідальність «Січ Енерго» (підрядником) був укладений договір підряду № 1777/51/10/03425 (далі по тексту договір підряду). Згідно з вказаним договором підрядник зобовязався виконати роботи по реконструкції підстанції 110/10кВТ № 10 в м. Севастополі, с. Орлине влаштування електрогазових вимикачів. У період з листопада по грудень 2010 року ТОВ «Січ Енерго» на адресу позивача оформлювались первинні документи. Але, у товариства відсутні документи, що підтверджують факт транспортування товару. Водночас, під час перевірки ТОВ «Січ Енерго» встановлено, що воно у грудні 2010 року господарську діяльність не вело, а у контрагентів цього товариства були відсутні основні фонди, виробничі потужності та робоча сила, свідоцтва платника ПДВ ПП «Ніка і Компанія» було анульовано. Тому, ДПІ дійшло висновку, що позивач не отримав від ТОВ «Січ Енерго» товару та послуг.

З урахуванням зазначених обставин ДПІ був зроблений висновок, що позивач в порушення вимог п. 5.1. ст. 5 та п. 11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необґрунтовано включив до складу валових витрат, витрати за договором з ТОВ «Січ Енерго», не підтверджені відповідними документами, що призвело до заниження податку на прибуток в 2010 році на 774948,37 грн. В акті перевірки також зроблений висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 та пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та включення до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суми ПДВ в розмірі 59958,70, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 59958,70 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000008232 від 27.07.2011 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 74948,37 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 37474,18 грн., всього в сумі 112422,55 грн. та № 0000007232 від 27.07.2011 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 59958,70 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 29979,35 грн., всього в сумі 89938,05 грн. (т. 1 арк.с. 38-39)

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені у адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Севастополі. Відповідно до рішення ДПА від 28.09.2011 року № 2566/10/25-064 в задоволенні скарги позивача відмовлено. (т. 1, арк.с. 40-51)

Під час розгляду справи судом встановлено, що 25.05.20010 року між товариством та ТОВ «Січ Енерго» (далі по тексту підрядник) був укладений договір підряду № 1777-51/10/03425. Відповідно до вказаного договору підрядник зобовязувався своїми силами та засобами у встановлений строк виконати реконструкцію підстанції 110/10 кВТ № 10 в м. Севастополі, с. Орліне, а товариство прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Загальна вартість робіт по договору складає 5199752,20 грн. Вказаний договір був укладений за результатами проведеного позивачем тендеру. (т. 1, арк.с.52-62, 198-206)

Підрядником зазначений договір виконаний у повному обсязі, що підтверджується актом вводу в експлуатацію основних засобів від 30.12.2010 року та актом робочої технічної комісії про прийняття в експлуатацію обєктів розподільчих електричних мереж кошторисною вартістю до 1 млн. грн. від 30.12.2010 року, а також актами виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання-передавання змонтованого обладнання за листопад-грудень 2010 року. (т. 1, арк.с. 65-68, 132-167) Позивачем сума наданих послуг сплачена у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та актом звірки. (т.1, арк.с. 123-131)

У грудні 2010 року позивач отримав від підрядника податкову накладну № 144 від 29.12.2010 року по факту оплати за виконані роботи по реконструкції ПС №10 згідно рахунку № 24 від 12.10.2010 року на загальну суму 359752 грн., у тому числі ПДВ - 59958,70 грн. Сума податку на додану вартість була включена до суми податкового кредиту за грудень 2010 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент виникнення спірних відносин (далі по тексту Закон України № 334) встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 цього пункту встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.2. п. 5.3. Закону України № 334 не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Як було зазначено вище, результатом виконання договору підряду було саме реконструкція основних фондів товариства, а саме підстанції 110/10 кВТ № 10. Вказана підстанція була прийнята до експлуатації 30.12.2010 року на поставлена на облік, як основні засоби, а тому витрати по договору підряду щодо її реконструкції не могли бути та не були включені до валових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Представниками відповідача не були надані докази того, що витрати за договором з ТОВ «Січ Енерго» було включено до складу валових витрат за грудень 2011 року.

Акт перевірки таким доказам бути не може, оскільки перевірка проводилась щодо підтвердження показників податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Вказаний акт не містить даних щодо перевірки співробітниками ДПІ формування товариством валових витрат у грудні 2010 року. До того ж, представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що дійсно не перевіряли чи були включені витрати за договором підряду до валових витрат позивача.

Відповідно до п.1.7. ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних відносин, (далі по тексту Закон України № 168) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та одержання покупцем податкової накладної.

Як було зазначено вище, ТОВ «Січ Енерго» була надана позивачу податкова накладна № 144 від 29.12.2010 року, що оформлена за усіма правилами податкового обліку.

Щодо факту придбання товариством послуг(робіт) то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Представниками позивача були надані суду усі первинні документи щодо договору підряду, у тому числі сам договір з додатками, акти виконаних робіт та довідки про вартість таких робіт, документи про оплату робіт по договору у повному обсязі.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Договір підряду спричинив реальні зміни майнового стану платників податків. Так, позивач отримав у власність реконструйовану підстанцію, а ТОВ «Січ Енерго» - грошові кошти за виконані роботи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що договір підряду був укладений товариством з ТОВ «Січ Енерго» за результатом тендеру. Згідно з тендерною документацією ТОВ «Січ Енерго» зареєстровано в установленому законом порядку як юридична особа та платник податків, у тому числі платник податку на додану вартість, має ліцензію на господарську діяльність, повязану із створенням обєктів архітектури, у тому числі систем та споруд електропостачання та електрообладнання та досвід роботи у цій галузі, має трудові ресурси та потужні можливості для виконання договору підряду. Розпорядженнями технічного директора позивача робітники ТОВ «Січ Енерго» були допущені до виконання робіт та проходили інструктаж з питань охорони праці. Крім того, представники ТОВ «Січ Енерго» приймали участь у здачі обєкту реконструкції в експлуатацію. (т. 1, арк.с. 65-74, 198-210, т.2 арк.с. 17-21, 29-30)

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні будь-які сумніви щодо факту здійснення господарської операції згідно з договором підряду.

Суд не може прийняти до уваги посилання представників відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на придбаний товар, а також накладних на відпуск цінностей, як на підставу для визнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.ст. 837, 839, 842 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка надала матеріал, а після настання цього строку - сторона, яка пропустила строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 1 договору підряду зазначено, що підрядник зобовязується виконати реконструкцію підстанції своїми силами та засобами.

Тобто, згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства предметом договору є не товар, а певні роботи. Результатом виконання цих робіт є підстанція після реконструкції. Позивач будь-якого товару від ТОВ «Січ Енерго» не одержував. Всі матеріали та обладнання, які використовувались підрядником під час виконання контракту, були власністю ТОВ «Січ Енерго» до введення підстанції в експлуатацію. А після введення обєкта в експлуатацію право власності у позивача виникло щодо цього обєкту, а не окремих матеріалів та обладнання. Тому суд вважає, що у позивача не могли бути документи, витребувані ДПІ, а саме товарно-транспортні накладні, дорожні листи на придбаний товар, а також накладні на відпуск цінностей.

Суд не може прийняти до уваги посилання представників відповідача на акт позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Енерго» від 12.03.2011 року.

Представниками позивача у якості зазначеного доказу був наданий Висновок ДПІ у Подільському районі м. Києва від 12.03.2011 року № 13/23-404/35536019 «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «СічЕнерго», код за ЄДРПОУ 35536019 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.» (далі по тексту Висновок). (т. 2, арк.с. 3-10)

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Пунктом 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Таким чином, у справах про правомірність нарахування платникам податків податкових зобовязань основним доказом по справі є акт перевірки. Складення за результатами перевірки висновку про проведення аналізу Податковим кодексом України взагалі не передбачено.

Наказом Державної податкової адміністрації від 24.12.2010 року № 1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 р. за N 70/18808, був затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (далі по тексту Порядок).

Відповідно до п. 4 розділу 1 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Пунктами 5,6 та 7 розділу 1 Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з Висновком перевірка проводилась у приміщенні ДПІ у Подільському районі м. Київа. Зазначений Висновок не містить даних, які первинні документи були витребувані у ТОВ «Січ Енерго» та вивчені посадовою особою ДПІ, а тому не зрозуміло на підставі яких даних та документів були зроблені висновки щодо відсутності поставок товару, укладення та виконання угод.

Крім того, цей висновок ніким не підписаний та на адресу ТОВ «Січ Енерго» не направлений.

З урахуванням зазначеного, суд вважає що Висновок не може вважатись належним та допустимим доказом по цій справі.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.

Приймая до уваги зазначені норми права та обставини справи, суд дійшов висновку, що товариство правомірно віднесло на податковий кредит суму податку на додану вартість по податковій накладний № 144.

Що стосується посилання представників відповідача на ст.ст. 203 ч. 5, 215 ч.ч. 1 та 2 та 216, 228 ЦК України, то суд вважає їх помилковими.

Відповідно до ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Статтею 228 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на момент укладення договору визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Представниками відповідача не доведено, що договір підряду порушує публічний порядок або будь-яких інших ознак нікчемного правочину. Вказаний договір недійсним судом не визнавався.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що податкові повідомлення-рішення № 0000008232 та № 0000007232 від 27.07.2011 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що прийняті на підставі діючого законодавства.

З огляду на вказане, позовні вимоги товариства підлягають задоволенню у повному обсязі.

Постанова викладена у повному обсязі 15.11.2011 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року № 0000008232 про нарахування публічному акціонерному товариству «Енергетична компанія «Севастопольенерго» податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 112422,55 грн., з яких податок на прибуток 74948,37 грн., штрафні (фінансові) санкції 37474,18 грн.

3.Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року № 0000007232 про нарахування публічному акціонерному товариству «Енергетична компанія «Севастопольенерго» податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 89938,05 грн., з яких податок на додану вартість 59958,70 грн., штрафні (фінансові) санкції 29979,35 грн.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова

< З оригіналом згідно >

Суддя< підпис >Ю.В. Лотова