Постанова № 20266610, 04.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.11.11Справа №2а-2760/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.,

секретар Авчиян К.Е.,

за участю сторін:

представника позивача Приватного підприємства «Севагротранссервіс»- ОСОБА_1, довіреність від 10 жовтня 2011 року;

представника відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя ОСОБА_2, довіреність від 04 липня 2011 року № 2156/9/10-039;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Севагротранссервіс»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Приватне підприємство «Севагротранссервіс»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 травня 2011 року № 0000540231 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 177358 грн. 60 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 44339 грн. 65 коп.; скасування рішення Державної податкової адміністрації у м. Севастополя від 19 липня 2011 року № 1950/10/25-064; скасування рішення Державної податкової адміністрації України від 11 серпня 2011 року № 14572/6/25-0115.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05 вересня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-2760/11/2770.

13 жовтня 2011 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 травня 2011 року № 0000540231 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 177358 грн. 60 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 44339 грн. 65 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладений між позивачем та контрагентом договір підряду не віднесений до категорії нікчемного правочину, рішення суду про визнання угоди недійсною відсутнє, придбання послуг оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим збільшення позивачу суми податкового зобовязання також не засновано на нормах законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що оскільки контрагент позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Газресурссервіс»не має ресурсів для здійснення господарської діяльності, тому операції з виконання підрядних робіт не могли бути фактично виконані, що свідчить про укладення договору підряду та складання первинних документів про його виконання, в тому числі податкових накладних, без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим таки дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто спричинили завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя 07 квітня 2011 року було проведено невиїзну документальну перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Севагротранссервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Газресурссервіс»(ЄДРПОУ 36055608), за період діяльності - грудень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 07 квітня 2011 року № 33/23-1/30120997/2822/10, у якому зафіксовані порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по постачальнику ТОВ «Компані Газресурссервіс»у грудні 2010 року в сумі 177358 грн. 60 коп., що привело до заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету у зазначеному розмірі.

Зазначені висновки зроблені посадовими особами відповідача з урахування отриманого від Державної податкової інспекції у м. Луганську акту перевірки від 04 березня 2011 року № 73/23-36255608 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Компані Газресурссервіс»з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

У даному акті зафіксовано, що ТОВ «Компані Газресурссервіс»у поданій звітності декларувалися показники не підтверджені необхідними відповідними документами первинного обліку, за відсутності необхідних матеріальних та трудових ресурсів, без мети реального настання правових наслідків, з метою транзитного формування обсягів постачання та сум податку на додану вартість по ланцюгам. Податковим органом м. Луганську зроблений висновок про порушення ТОВ «Компані Газресурссервіс»частин першої та пятої статті 203, статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України у частині дотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених ТОВ «Компані Газресурссервіс».

На підставі висновків про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Компані Газресурссервіс»та ПП «Севагротранссервіс», Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя дійшла висновку про те, що обсяг податкового кредиту ПП «Севагротранссервіс»за грудень 2010 року у сумі 177359 грн., який був сформований від ТОВ «Компані «Газресурссервіс», є штучно сформованим та належить виключенню зі складу податкового кредиту ПП «Севагротранссервіс»за грудень 2010 року у сумі 177359 грн.

06 травня 2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000540231 про донарахування Приватному підприємству «Севагротранссервіс»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 221698 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем 177 358 грн. 60 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 44 339 грн. 65 коп.

Приватне підприємство «Севагротранссервіс» не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями оскаржило їх до податкових органів у адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 19 липня 2011 року № 1950/10/25-064 скарга платника залишена без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 11 серпня 2011 року № 14572/6/25-0115 про результати розгляду скарги повторна скарга позивача також залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяв на момент виникнення спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з підпунктами 2.1 та 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що діяв на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктами 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 цього Закону платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До того ж, з аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, наприклад: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

У ході судового розгляду встановлено, що 15 листопада 2010 року між ПП «Севагротранссервіс»та ТОВ «Компані Газресурссервіс»було укладеного договір підряду № 15/11-2010, відповідно до умов якого ТОВ «Компані Газресурссервіс»приймає на себе зобовязання виконати за завданням ПП «Севагротранссервіс»роботи згідно проектно-кошторисної документації з капітального ремонту складу за адресою: м. Севастополь, вул. Енергетиків, 26, а ПП «Севагротранссервіс»зобовязаний прийняти та оплатити ці роботи.

Відповідно до акту Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 04 березня 2011 року № 73 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компані Газресурссервіс» зареєстровано платником податку на додану вартість, про що податковим органом видано свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість від 29 березня 2009 року № 100217408, яке дійсно по теперішній час.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно зі статтею 882 цього Кодексу передача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

На виконання умов договору від 15 листопада 2010 року, укладеного позивачем та ТОВ «Компані Газресурссервіс»складені та підписані довідка про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) , локальний кошторис № 2-1-1 та Відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1.

27 грудня 2010 року після фактичного виконання робіт згідно умов договору підряду від 15 листопада 2010 року № 15/11-2010 ТОВ «Компані Газресурссервіс»та ПП «Севагротранссервіс»було складено та підписано акт приймання виконаних робіт від 27 грудня 2010 року № 2712014.

28 грудня 2010 року платіжним доручення № 1766 ПП «Севагротранссервіс»оплатило ТОВ «Компані Газресурссервіс»вартість виконаних робіт у загальному розмірі 1064151 грн. 60 коп., у тому числі податок на додану вартість 177358 грн. 60 коп.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Газресурссервіс»видана податкова накладна від 27 грудня 2010 року № 2712014 на виконані та отримані позивачем підрядні роботи на загальну суму 1064151 грн. 60 коп., у тому числі податок на додану вартість у сумі 177358 грн. 60 коп.

До того ж, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя встановлено та відображено у акті перевірки від 07 квітня 2011 року № 33/23-1/30120998/2822/10, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Газресурссервіс»задекларовані у грудні 2010 року податкові зобовязання з податку на додану вартість від взаємовідношень з позивачем, що підтверджується даними додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та декларацією з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом з відображенням у податковому обліку відповідних зобовязань та сплатою позивачем податку на додану вартість у сумі 177358 грн. 60 коп.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди як-то належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, неповязаність виконаних підрядних робіт із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобовязань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника відповідача щодо правомірності дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя та наявності порушень з боку Приватного підприємства «Севагротранссервіс»не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 06 травня 2011 року № 0000540231 про донарахування Приватному підприємству «Севагротранссервіс» податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 177358 (сто сімдесят сім тисяч триста пятдесят вісім) грн. 60 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 44339 (сорок чотири тисячі триста тридцять девять) грн. 65 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Севагротранссервіс»судовий збір у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 09 листопада 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя (підпис) С.А. Водяхін

З оригіналом згідно

Суддя С.А. Водяхін