Рішення № 2026575, 11.09.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.08 р. Справа № 28/21

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД»,

ЄДРПОУ 33061725, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий

комплекс”, ЄДРПОУ 31779431, м.Донецьк

про стягнення 2034 грн. 38 коп.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий комплекс”, м.Донецьк, про стягнення 2034 грн. 38 коп., у тому числі: заборгованість за поставлену продукцію з урахуванням індексу інфляції в сумі 1924 грн. 42 коп. та пеня в розмірі 109 грн. 96 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: видаткову накладну №РН-0001375 від 25.07.2005р., рахунок-фактуру №СФ-0001836 від 25.07.2005р., довіреність серія ЯКЦ №708741 від 21.07.2005р. на отримання матеріальних цінностей, претензію №226 від 24.12.2007р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.07.2008р. порушив провадження у справі № 28/21 та призначив її розгляд на 04.08.2008р.

Розгляд справи відкладався.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотньому боці вказаних ухвал). Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: 83059, м.Донецьк, Калінінський р-н, вул.Гутченка, 26А.

Згідно з довідкою №14/4-20/780 від 14.08.2008р. Головного управління статистики у Донецькій області юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий комплекс” є: 83059, м.Донецьк, Калінінський р-н, вул.Гутченка, 26А.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з`явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заявою б/н від 26.08.2008р. позивач згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України змінив позовні вимоги, та заявив про стягнення 2034 грн. 38 коп., у тому числі: заборгованість за поставлену продукцію в сумі 1248 грн. 00 коп., три відсотки річних в сумі 109 грн. 96 коп., інфляційні витрати за весь період прострочення в розмірі 676 грн. 42 коп. Тобто, позивачем замість пені в розмірі 109 грн. 96 коп. було заявлено про стягнення трьох відсотків річних в сумі 109 грн. 96 коп.

Таким чином, позивачем були пред’явлені додаткові позовні вимоги, які пов’язані з раніше заявленими позивними вимогами підставою виникнення та поданими доказами на підставі чого суд приймає до уваги заяву позивача від 26.08.2008 р. та розглядає справу по суті.

Також, позивачем було надано пояснення б/н від 26.08.2008р. щодо моменту порушення прав позивача відповідачем, відповідно до яких позивач повідомив суд про те, що відповідач, отримав товар відповідно до видатковій накладній №РН-0001375 від 25.07.2005р. та одночасно з товаром йому був наданий рахунок –фактура № СФ -0001836 від 25.07.2005 р., відповідно до умов якого строк сплати боргу до 30.07.2005 р. Проте, за твердженням позивача, відповідач своїх зобов’язань не виконав, на підставі чого право позивача було порушено з 01.08.2005р.

Суд приймає до уваги зазначені заяву та пояснення і розглядає справу по суті.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до видаткової накладної №РН-0001375 від 25.07.2005р., виписаної на підставі рахунку-фактури №СФ-0001836 від 25.07.2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакофарба», м.Київ було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий комплекс”, м.Донецьк розчинник 646 безпрекурсорний на суму 1248 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, вказаний товар був отриманий Водотийцем С.В., який діяв від імені відповідача на підставі довіреності серія ЯКЦ №708741 від 21.07.2005р. на отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений правочин відповідно до вимог ст. 207 Цивільного кодексу України, який є за своєю правовою природою поставкою.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, в тому числі, договори та інші правочини.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами гражданського законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

У видатковій накладній №РН-0001375 від 25.07.2005р. вказано, що підставою для її видачі є рахунок-фактура №СФ-0001836 від 25.07.2005р.

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи рахунку-фактури №СФ-0001836 від 25.07.2005р. на оплату розчиннику 646 безпрекурсорного на суму 1248 грн. 00 коп. вказаний рахунок був дійсний до сплати до 30.07.2005р.

Відповідно до пояснень позивача від 26.08.2008 р. передача відповідачу рахунку-фактури здійснювалась при поставці товару, що підтверджується накладною № РН-0001375 від 25.07.2005 р., яка містить в графі замовлення посилення на рахунок-фактуру №СФ-0001836 від 25.07.2005р. Накладна підписана уповноваженим представником відповідача без будь-яких заперечень.

Рахунок-фактура - вид комерційного рахунку. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рахунок-фактура №СФ-0001836 від 25.07.2005р. був наданий відповідачу разом з товаром, в зв’язку чим відповідно до вимог даного рахунку-фактури та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України відповідач зобов’язаний був оплатити товар до 30.07.2005 р.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №226 від 24.12.2007р., відповідно до якої позивача просив відповідача перерахувати суму загального боргу в розмірі 1248 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок ТОВ „Лакофарба ЛТД”.

За твердженням позивача, відповідач до цього часу не сплатив отриманий товар, на підставі чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий комплекс”, м.Донецьк перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД», м.Київ в сумі 1248 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем, всупереч вимогам вказаних статей, не надано до господарського суду доказів сплати грошових коштів в сумі 1248 грн. 00 коп. за поставлений йому позивачем товар, твердження позивача не спростовані.

Таким чином, вбачається факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на суму 1248 грн. 00 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1248 грн. 00 коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат за весь період прострочення в розмірі 676 грн. 42 коп. та трьох відсотків річних в сумі 109 грн. 96 коп. за період з 01.08.2005р. по 04.07.2008р. (дата підпису позовної заяви).

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків на встановлений договором чи законом.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок, та з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий комплекс”, м. Донецьк інфляційних витрат за весь період прострочення в розмірі 676 грн. 42 коп. та трьох відсотків річних в сумі 109 грн. 96 коп. за період з 01.08.2005 р. по 04.07.2008 р. також такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача в повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 82, 84 та ст.85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий комплекс”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 1248 грн. 00 коп., інфляційних витрат за весь період прострочення в розмірі 676 грн. 42 коп. та трьох відсотків річних в сумі 109 грн. 96 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий комплекс” (83059, м.Донецьк, Калінінський р-н, вул.Гутченка, 26А, ЄДРПОУ 31779431, р/р не вказано) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарба ЛТД» (03148, м.Київ, вул.Жмеринська, 11/1, ЄДРПОУ 33061725, р/р 26009037407900 в філії АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) заборгованість в сумі 1248 грн. 00 коп., інфляційні витрати в розмірі 676 грн. 42 коп., три відсотки річних в сумі 109 грн. 96 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 11.09.2008р. оголошено повний текст рішення.

Суддя