Постанова № 20263220, 13.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2011 року 16:54 № 2а-7222/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПовного товариства «Ломбард «Україна»

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Венгер А.В.

від відповідача Москаленко Г.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Повне товариство «Ломбард «Україна»(далі по тексту позивач, ПТ «Ломбард «Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тесту відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 27.10.2009р. № 0000932390/0, від 17.12.2009р. №0001092390/1, від 05.03.2010р. №0001092390/2 та від 28.05.2010р. №0001092390/3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 20 липня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2010 року справу прийнято до провадження суддею Савченко А.І. та призначено її до судового розгляду на 9 липня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 липня 2010 року зупинено провадження у справі № 2а-7222/10/2670 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 2а-3417/09.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2011 року поновлено провадження у справі № 2а-7222/10/2670, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 28 листопада 2011 року.

Судове засідання, призначене на 28 листопада 2011 року, не відбулося.

В судове засідання, призначене на 2 грудня 2011 року, зявився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники у судове засідання не зявились, в звязку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 13 грудня 2011 року.

В судовому засіданні 13 грудня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 27.10.2009р. форми «Р»№0000932390/0 згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2пункту 4.2статті 4, підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення статті 14 Закону України «Про плату за землю»ПТ«Ломбард «Україна»визначено суму податкового зобовязання з податку на землю у розмірі 2284, 73 грн., в тому числі за основним платежем 1523, 16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 761, 57 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 27.10.2009р. форми «Р»№0000932390/0 прийняте на підставі акта від 15.10.2009р. №13100/22-01/30631919 про результати планової виїзної перевірки ПТ «Ломбард «Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. (далі по тексту Акт перевірки від 15.10.2009р. №13100/22-01/30631919).

Перевіркою встановлено, порушення ПТ «Ломбард «Україна»статті 14 Закону України «Про плату за землю», а саме занижено податок на землю оскільки позивачем при здійсненні розрахунку земельного податку за І півріччя 2009 року не було враховано вимоги пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем та 14.12.2009р. рішенням ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №25892/10/25-014 скасоване в частині нарахованої суми податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 1015,44 грн. і застосованої штрафної санкції у розмірі 558, 48 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

На підставі Акту перевірки від 15.10.2009р. №13100/22-01/30631919 та Рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.12.2009р. № 25892/10/25-014 відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 17.12.2009р. форми «Р»№0001092390/1 аналогічного змісту, щодо застосування податкового зобовязання по платі за землю на загальну суму 710, 81 грн., яке також було оскаржене позивачем до Державної податкової адміністрації у м. Києві разом з прийнятим рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги стосовно податкового повідомлення-рішення від 27.10.2009р. форми «Р»№0000932309/0.

Так, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 25.02.2010р. №1140/10/25-214 податкові повідомлення рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 27.10.2009р. форми «Р»№0000932309/0, від 17.12.2009р. форми «Р»№0001092390/1 з урахуванням рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги 14.12.2009р. № 25892/10/25-014 залишено без змін, а скаргу ПТ «Ломбард «Україна»без задоволення.

05.03.2010р. на підставі Акту перевірки від 15.10.2009р. №13100/22-01/30631919 та Рішення ДПА у м. Києві від 25.02.2010р. № 1938/7/25-214 відповідачем винесено податкове повідомлення рішення форми «Р»№0001092390/2 щодо застосування податкового зобовязання по платі за землю на загальну суму 710, 81 грн.

За результатами розгляду Державною податковою адміністрацією України скарги ПТ «Ломбард «Україна»від 03.03.2010р. вих. №322 винесено рішення про результати розгляду повторної скарги від 30.04.2010р. № 4217/6/25-0215, яким скарга позивача залишена без задоволення.

28.05.2010р. на підставі Акту перевірки від 15.10.2009р. №13100/22-01/30631919, Рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги від 25.02.2010р. №1938/7/25-214 та Рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 30.04.2010р. №8618/7/25-025, відповідачем винесено податкове повідомлення рішення форми «Р»№0001092390/3.

Позивач, не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного: пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008року №944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві» не застосовується до обовязків позивача зі сплати земельного податку, оскільки щодо земельної ділянки, якою користується товариство, проведено грошову оцінку та законодавчо встановлено ставку земельного податку; місцевими радами можуть затверджуватись ставки земельного податку за земельні ділянки у межах населених пунктів, грошову оцінку яких не проведено, в тільки на підставі та у межах, встановлених частиною пятою статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував та в своїх письмових запереченнях зазначав, що на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008року №944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві»було чинним та обовязковим для виконання, в тому числі з боку ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та застосовувалось до субєктів господарювання, які використовують земельні ділянки на території міста Києва, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПТ«Ломбард «Україна»виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПТ«Ломбард «Україна»є користувачем земельних ділянок за адресою: м.Київ, вул. Р. Окіпної 5а, площею 49,06 кв. м. та м. Київ, проспект Гагаріна, 5/2, площею 53,17 кв. м., нормативну грошову оцінку яких проведено, та сплачує податок на землю у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки на підставі частини першої статті 7 Закону України «Проплату за землю».

Пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944«Проврегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»(вредакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з 1квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, обєктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються субєктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до пунктів 34, 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

З аналізу пункту 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулювали суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку станом на момент виникнення спірних правовідносин були Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а частиною другою статті 14 цього ж Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Стаття 4 Закону України «Про плату за землю»встановлює, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Відповідно до частини 1статті 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах пятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обовязкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд приходить до висновку, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України «Про плату за землю»та «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті субєктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (непереоформлено), застосуванню підлягає частина 1 статті 7 Закону України «Проплату за землю».

Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ПТ «Ломбард «Україна»сплатило земельний податок за ставкою, встановленою частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.09.2010р. в справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011р., визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008року №944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві».

У вказаній постанові встановлено, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25грудня 2008року №944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві»прийнятий Київською міською радою з перевищенням повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування», не відповідає нормам Законів України «Про систему оподаткування»та «Про плату за землю», і, відповідно, не є підставою для встановлення плати за землю.

Частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, визначення ПТ «Ломбард «Україна»суми податкового зобовязання з податку на землю на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 25грудня 2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»та накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.4пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 27.10.2009р. № 0000932390/0, від 17.12.2009р. №0001092390/1, від 05.03.2010р. №0001092390/2 та від 28.05.2010р. №0001092390/3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва форми «Р»від 27.10.2009р. № 0000932390/0, від 17.12.2009р. №0001092390/1, від 05.03.2010р. №0001092390/2 та від 28.05.2010р. №0001092390/3.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Повного товариства «Ломбард «Україна»державне мито в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко