Постанова № 20263091, 14.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2011 року 12:58 № 2а-12418/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Шередько А.В. вирішив адміністративну справу

за позовомУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві

до

третя особаКомунального підприємства по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо»

ОСОБА_1

проскасування рішення за участю представників:

позивача: Синявський В.В.,

відповідача: Поливач Є.Ю., Герасимчук А.А.,

третьої особи: не зявився.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 19.12.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві (далі Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву, треті особи Комунальне підприємство по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо», ОСОБА_1 (далі третя особа) про скасування Акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 28.07.2011 та Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що стався з ОСОБА_1, за формою Н-1 від 28.07.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2011 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 25.11.2011 р. протокольною ухвалою вилучено з числа сторін Територіальне управління Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву та змінено статус Комунального підприємства по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо»з третьої особи на відповідача.

У судове засідання сторони прибули, третя особа не зявилась.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що оскаржувані рішення суперечать законодавству про загальнообовязкове державне соціальне страхування та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначає, що діяв в межах чинного законодавства та рішення відповідають фактичним обставинам справи.

Третя особа у поясненнях від 18.10.2011 р., долучених до матеріалів справи у судовому засіданні 31.10.2011 р., зазначає, що нещасний випадок є повязаним з виробництвом.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Комісією, призначеної наказом від 08 липня 2011р. №67 по КП «Плесо», проведено у період з 08 липня 2011р. по 28 липня 2011 р. розслідування нещасного випадку, що стався на відстані 50м від р. Дніпро та 20м за огорожею рятувальної станції РС-12, недалеко від воріт входу на територію РС-12 КП «Плесо», та складено Акт форми Н-5 розслідування нещасного випадку, що стався 01 липня 2011р. о 20год.20 хв. на комунальному підприємстві по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(код згідно з ЄДРПОУ 23505151, входить до сфери управління Київської міської державної адміністрації).

В результаті складено Акт № 5 від 28.07.2011 про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом, відносно потерпілого ОСОБА_1.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд, вирішуючи справу, виходить з такого.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (даліЗакон №1105-XIV).

Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні відповідно до статті 26 Закону №1105-XIV провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Статтею 55 Закону №1105-XIV встановлено, що спори щодо визначення класу професійного ризику виробництва, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

З огляду на викладе, враховуючи те, що акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок Н-1 є необхідними документами для виплати страхової суми, суд вважає, що Фонд як субєкт владних повноважень наділений повноваженням на звернення до суду з позовом про оскарження актів.

Відповідно до статті 13 Закону №1105-XIV страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (частина друга). Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком (частина четверта). Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим (частина пята). Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці" (частина шоста). Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (частина сьома).

Статтею 14 Закону №1105-XIV встановлено, що нещасний випадокце обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть (частина перша). Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади (частина друга). В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим частиною другою цієї статті переліком (частина третя).

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (далі Постанова № 1112) розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).

Пунктом 10, 11 Постанови № 1112 встановлено, що роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов'язаний негайно: 1) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок: робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою; підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства; органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі; установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння); 2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

Як вбачається з матеріалів справи, Комісією з розслідування, призначеної наказом від 08.07.2011 р. № 67 по КП «Плесо», за наслідками проведеного розслідування нещасного випадку, що стався на відстані 50м від р. Дніпро та 20м за огорожею рятувальної станції РС-12, недалеко від воріт входу на територію РС-12 КП «Плесо», складено Акт від 28.07.2011 р. форми Н-5 розслідування нещасного випадку, що стався 01 липня 2011р. о 20год.20 хв. на комунальному підприємстві по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(далі Акт від 28.07.2011 р. форми Н-5).

Згідно Акту від 28.07.2011 р. форми Н-5 оператор диспетчерської служби рятувальної станції РС-12 ОСОБА_1 прийшов на своє робоче місце о 09:00 01.07.2011р. і приступив до виконання своїх обов'язків. О 20 годин 20 хвилин потерпілий вийшов за територію рятувальної станції, повертаючись, при русі правою ногою він вступив в ямку, впав і пошкодив ногу. Згодом при наданні медичної допомоги було виявлено закритий перелом н/з обох кісток правої гомілки зі зміщенням.

Комісія дійшла висновку, що нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом і, відповідно, складається Акт форми Н-1 та підлягає обліку. Встановлено, ОСОБА_1, оператор диспетчерської служби РС-12, порушив вимоги інструкції з охорони праці № 10 «Оператора диспетчерської служби»РС-12 п. 1.4.:

п. 1.4. - Оператор диспетчерської служби повинен виконувати тільки ту роботу, яка входить до його функціональних обов'язків та доручена йому начальником рятувальної станції.

В результаті складено Акт № 5 від 28.07.2011 про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом, відносно потерпілого ОСОБА_1

До Акту від 28.07.2011 р. форми Н-5 долучено окрему думку члена комісії з розслідування - страхового експерта з охорони праці сектору профілактики нещасних випадків на виробництві Правобережного відділу Управління ВД ФССНВ у м. Києві Діц Ірини Миколаївни, яка зазначила, що під час роботи в комісії нею з'ясовано, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався не під час виконання потерпілим своїх трудових посадових обов'язків та за територією підприємства. Крім цього, комісією не виявлено впливу на потерпілого небезпечного або шкідливого виробничого фактору.

Таким чином, на її думку, даний нещасний випадок з ОСОБА_1 повинен бути кваліфікований, як нещасний випадок «не пов'язаний з виробництвом»зі складанням акту форми НПВ.

Пунктом 14 Положення встановлено, що визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:

перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;

використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;

виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);

ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов'язків;

надання підприємством шефської допомоги;

перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;

прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;

прямування до/чи з місця відрядження згідно з установленим завданням.

Крім того, суд звертає увагу, відповідно до ст. 14 Закону № 1105-XIV нещасний випадок це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоровю або настала смерть.

За змістом статті 14 Закону №1105-XIV та наведеної норми Положення, обовязковими ознаками нещасного випадку є подія або наявність впливу небезпечного фактора, що сталися у процесі виконання працівником трудових обовязків, при цьому нещасний випадок може бути визнаний таким, що стався під час виконання трудових обовязків, під час перебування на робочому місці, на території підприємства, підготовки до роботи, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення.

Таким чином, комісією з розслідування встановлено, що випадок стався за територією станції та потерпілий порушив п. 1.4. інструкції з охорони праці № 10 «Оператора диспетчерської служби»РС-12 п. 1.4., а саме повинен був виконувати тільки ту роботу, яка входить до його функціональних обов'язків та доручена йому начальником рятувальної станції.

Однак комісія з розслідування, з урахуванням встановлених нею обставин, дійшла висновку, що нещасний випадок вважається повязаним з виробництвом.

Як вбачається з матеріалів справи, комісією з розслідування взято до уваги правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «Плесо», відповідно до яких операторам диспетчерських служб заборонено залишати робоче місце навіть під час перерви для харчування та відпочинку.

Робоче місце оператора диспетчерської служби згідно правил внутрішнього трудового розпорядку працівників КП «Плесо»знаходиться на дебаркадері.

В той же час, судом встановлено, що згідно посадової інструкції оператора диспетчерської служби, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис 06.04.2011 р., оператор диспетчерської служби є начальником чергової зміни станції ( п. 2.1). У випадку відсутності керівництва станції відповідає за прийняття рішення про направлення рятувальних бригад, засобів для виконання завдань щодо рятування на воді, пошуку та надання допомоги потерпілим, господарчих робіт та ін. (п. 2.5). Оператор у нічний час, вихідні (святкові) дні здійснює разом зі сторожем охорону приміщень та території станції (п. 2.9).

Саме на положення своєї посадової інструкції потерпілий ОСОБА_1 посилається при наданні пояснень суду щодо обставин нещасного випадку, в яких, зокрема вказує, що, не покидаючи свого робочого місця, він вийшов до воріт, оскільки почув голос чоловіка, який, можливо, потребував допомоги.

Таким чином, суд звертає увагу, що при розслідуванні нещасного випадку комісією не було взято до уваги положення посадової інструкції оператора диспетчерської служби та не в повному обсязі зясовано обставини нещасного випадку, викладені в пункті 3 Акту від 28.07.2011 форми Н-5.

Суд звертає увагу, що оскаржувані рішення перевірялись судом з огляду на чіткі критерії, визначені в ч. 3 ст. 2 КАСУ, та суд не вирішував питання по суті розслідуваного нещасного випадку, оскільки встановлення тих чи інших обставин є дискреційними повноваженнями самого органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст викладеної норми, перевіривши відповідність оскаржуваних актів усім зазначеним вимогам, дійшов висновку про наявність законних підстав для їх скасування, оскільки відповідачем не зясовано в повній мірі обставини нещасного випадку та, як наслідок, прийнято оскаржувані рішення.

В той же час, відповідно до ст. 11 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів Позивача, про захист яких він просить, та зобовязати Відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 01.07.2011 р. з оператором диспетчерської служби рятувальної станції РС-12 ОСОБА_1

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Скасувати Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 28.07.2011р. та Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що стався з ОСОБА_1, за формою Н-1 від 28.07.2011.

3.Зобовязати Комунальне підприємство по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо»провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 01.07.2011 р. з оператором диспетчерської служби рятувальної станції РС-12 ОСОБА_1

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяЛ. О. Маруліна