Постанова № 20262045, 12.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року № 2а-14671/11/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м.Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомМіністерства економічного розвитку і торгівлі України

до ИП ОСОБА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна податкова адміністрація України

про подовження дії спеціальної санкції,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до суду з позовом про подовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України, застосованої до ИП ОСОБА_1 (Російська Федерація), на термін до усунення субєктом зовнішньоекономічної діяльності ИП ОСОБА_1 (Російська Федерація) порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, що діє з 11 лютого 2010 року), тобто до погашення простроченої заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом від 11 грудня 2009 року № 11-12/09, укладеним між ИП ОСОБА_1 (Російська Федерація) і ПМП «Лівіс».

Ухвалою суду від 17 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 9 листопада 2011 року.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав витребовувані судом документи.

Відповідач в судове засідання 29 листопада 2011 року не зявився, пояснення чи заперечення по суті позовних вимог не надав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі не виконав.

Суду предявлено докази надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви (російською мовою), ухвали суду та повістки про виклик.

За правилами, встановленими пунктом 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Указ Президента України від 31.05.2011 №634/2011 «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України», Порядок взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого наказом Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України від 9.11.2006 №340/672 та зазначає, що підставою для застосування спеціальної санкції-тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України до ИП ОСОБА_1 стало не усунення іноземним субєктом господарської діяльності порушень статей 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: непогашення простроченої дебіторської заборгованості за експортним контрактом від 11 грудня 2009 року № 11-12/09, укладеним між ПМП «Лівіс»та ИП ОСОБА_1

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Наказом Міністерства економіки України № 1645 від 27 грудня 2010 року «Про застосування спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземних субєктів господарської діяльності»починаючи з 18 січня 2011 року відносно ИП ОСОБА_1 застосовано спеціальну санкцію тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України іноземного субєкта господарської діяльності.

Підставою для застосування зазначеної спеціальної санкції до відповідача стало подання Державної податкової адміністрації України від 22 листопада 2010 року № 14864/5/22-6016, яким Державна податкова адміністрація України за результатами проведених перевірок за порушення валютного законодавства запропонувала застосувати спеціальну санкцію у відповідності до статті37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»до українського субєкта господарської діяльності, у якого за результатами проведеної перевірки встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості по здійснених зовнішньоекономічних операціях.

Дебіторська заборгованість у сумі 691404,44 російських рублів виникла по контракту № 11-12/09 від 11 грудня 2009 року з Приватним малим підприємством «Лівіс»(експортний контракт).

Як вбачається з матеріалів справи, Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією за результатами позапланової виїзної перевірки Приватного малого підприємства «Лівіс»з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні експортного контракту по операціях по контракту №11-12/09 від 11 грудня 2009 року, укладеному з ИП ОСОБА_1 (Російська Федерація, Республіка Дагестан, м. Дербент) за період з 11 грудня 2009 року по 27 жовтня 2010 року, складений акт від 28 жовтня 2010 року №353/01-13/13549414, яким встановлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при виконанні експортного контракту від 11 грудня 2009 року № 11-12/09, укладеного з ИП ОСОБА_1, а саме: термінів надходження валютної виручки.

Згідно вантажно-митної декларації від 5 березня 2010 року №01000011/2010/000262 ПМП «Лівіс»відвантажив ИП ОСОБА_1 продукцію на загальну суму 691404 російських рублів, що еквівалентно 185109,71 грн. Проте, грошові кошти на валютний рахунок ПМП «Лівіс»в іноземній валюті від ИП ОСОБА_1 не надходили.

Згідно декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 1 січня 2011 року у ПМП «Лівіс»існує прострочена дебіторська заборгованість в розмірі 551404 російських рублів за експортним контрактом від 11 грудня 2009 року №11-12/09.

Статтею 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями, далі Закон № 185/94-ВР) встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до статті 37 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, яка діяла з 1 січня 2011 року, далі Закон № 959-ХІІ) за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Відповідно до частини другої пункту 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 № 777 (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), Міністерство економіки України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної економічної, цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики, політики у сфері внутрішньої торгівлі, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС.

Згідно Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України шляхом реорганізації Міністерства економіки України.

Згідно Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року №634/2011, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сфері торгівлі, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відповідно до покладених на нього завдань застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(абзац 17 підпункт 14 пункту 4 Положення).

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 959-ХІІ подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Як вбачається з матеріалів справи, подання Державної податкової адміністрації України від 22 листопада 2010 року № 14864/5/22-6016 оформлено згідно вимог наведеної норми права.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду.

11 березня 2011 року Міністерство економіки України звернулося до Державної податкової адміністрації України з листом № 4202-23/353 щодо доцільності скасування дії спеціальної санкції, застосованої до ИП ОСОБА_1 та зазначило, що у разі доцільності подовження дії спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України, що була застосована до ИП ОСОБА_1, Державній податковій адміністрації України необхідно підготувати на адресу Міністерства економіки України відповідні матеріали.

Державна податкова адміністрація України листом від 11 квітня 2011 року №4445/5/22-6016 повідомила Міністерство економіки України про доцільність подовження дії спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України, застосованої до ИП ОСОБА_1 відповідно до наказу Міністерства економіки України № 1645 від 27 грудня 2010 року, враховуючи те, що дебіторська заборгованість до теперішнього часу не погашена.

На підставі подання Державної податкової адміністрації України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України 7 жовтня 2011 року звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою про подовження дії спеціальної санкції тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Беручи до уваги наявність у відповідача простроченої дебіторської заборгованості, а також дотримання субєктами владних повноважень порядку та форми застосування спеціальної санкції, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для подовження дії спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України, застосованої до ИП ОСОБА_1 (Російська Федерація), на термін до усунення субєктом зовнішньоекономічної діяльності ИП ОСОБА_1 (Російська Федерація) порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, що діє з 11 лютого 2010 року), тобто до погашення простроченої заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом від 11 грудня 2009 року № 11-12/09, укладеним між ИП ОСОБА_1 (Російська Федерація) і ПМП «Лівіс».

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнання їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити повністю.

2. Подовжити дію спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України, застосованої до ИП ОСОБА_1 (Російська Федерація), на термін до усунення субєктом зовнішньоекономічної діяльності ИП ОСОБА_1 (Російська Федерація) порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, що діє з 11 лютого 2010 року), тобто до погашення простроченої заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом від 11 грудня 2009 року № 11-12/09, укладеним між ИП ОСОБА_1 (Російська Федерація) і ПМП «Лівіс».

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева