Постанова № 20261250, 25.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2011 року           10:15           № 2а-18473/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Емі-Україна»

доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

провизнання недійсним направлення та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТзОВ «Емі-Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києві про визнання недійсним направлення та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що до нього безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення строків встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки між ним та нерезидентом існували однорідні майнові вимоги, які були за допомогою угоди про залік зустрічних однорідних вимог взаємозараховані. А тому, уповноважений банк правомірно зняв імпортну операцію з валютного контролю, як вчасно виконану.

В поданих письмових запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки перевіркою встановлено порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, до позивача правомірно застосовано штрафні санкції згідно положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Позивачем подавались уточнення до позовної заяви, в яких він просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 05.11.2010р. по 25.11.2010р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову виїзну документальну передвіку ТзОВ «Емі-Україна», щодо дотримання вимог чинного валютного законодавства за період з 22.02.2005р. по 25.11.2010р., про що складено Акт №5416/22-33299789 від 26.11.2010р.

Перевіркою встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»при виконанні зовнішньоекономічних контрактів, у зв’язку з ненадходженням валютної виручки, що призвело до порушення термінів розрахунків в іноземній валюті та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів Україні «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» щодо невідображення валютних цінностей, які знаходяться за кордоном.

На підставі висновків перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій: №0000622350/0 від 09.12.2010р., яким позивачу визначено 880897,81 штрафних санкцій, №0000632350/0 від 09.12.2010р., яким позивачу визначено 2380 грн. штрафних санкцій.

Судом встановлено, що 03.08.2008р. між ROSTAND LLC»(постачальник) та ТзОВ «Квік-авто»(покупець) укладено контракт №2009-03-08 про поставку товарів згідно якого продавець зобов’язався передати у власність покупці автомобілі, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість.

30.06.2008р. між OSTAND LLC»США, (замовник) та ТзОВ «Емі-Україна»(перевізник) укладено договір перевезення №30/06-08. Згідно умов договору перевізник зобов'язується перевозити автомобілі, у кількості та у терміни, зазначені у погоджених перевізником та замовником заявках, а відправник зобов'язується оплатити надані перевізником послуги на підставі оформлених у відповідності до заявок замовника актів приймання-передачі виконаних робіт та товарно-транспортних накладних. Договірна вартість наданої транспортної послуги визначається на підставі заявки замовника та фіксується в укладеному після перевезення акті приймання-передачі виконаних робіт. Вартість перевезення є договірною та погоджується сторонами на момент прийняття заявки. Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника в термін, зазначений в заявці або акті приймання-передачі робіт.

На виконання умов цього договору перевізником було експортовано послуг на загальну суму 655 900 доларів США, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних. Валютні кошти від нерезидента надійшли частково, на загальну суму 383 200 доларів США. Граничний строк надходження валютної виручки, яка на момент завершення перевірки не надійшла на територію України: на суму 36 000 доларів США - 28.06.2010р., на суму 31 500 доларів США - 28.07.2010р. на суму 18000 доларів США -27.08.2010р., на суму 31 500 доларів США - 26.09.2010р., на суму 27 000 доларів США - 27.10.2010р., на суму 36 000 доларів США - 27.11.2010р., на суму 19 000 доларів США - 27.12.2010р., на суму 22 500 доларів США 26.01.2011р., на суму 21 000 доларів США - 27.02.2011р. на суму 18 000 доларів США - 29.03.2011р., на суму 12 200 доларів США - 28.04.2011р.

З метою погашення заборгованості, 07.06.2010р. між LLC»США (кредитор) та ТзОВ «Квік-Авто»(первісний боржник) та ТзОВ «Емі-Україна»(новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №07-06/10-ПБ. Згідно цього договору первісний боржник переводить частину свого боргу (грошового зобов'язання) за договором №2009-03/08 від 03.08.2009р. в розмірі 180 000 доларів США на нового боржника та зобов'язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу відшкодування в національній валюті України по офіційному курсу НБУ, що на момент укладання договору становить 1 425 834 грн., шляхом безготівкового переказу на банківські рахунки протягом 3 років, але не пізніше 07.06.2013р., а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище договору і приймає на себе обов'язки первісного боржника.

На підставі зазначеного договору, 07.06.2010р. між LLC»США (сторона 1) та ТзОВ «Емі-Україна»(сторона 2) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої зобов'язання на суму 180 000 доларів США були припинені у зв'язку із наступним:

за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/06-08 від 30.06.2008 сторона 1 є боржником, а сторона 2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 180 000 доларів США;

за договором про переведення боргу №07-06/10-ПБ від 07.06.2010р. сторона 1 є кредитором, а сторона 2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 180 000 доларів США.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ N136 від 24.03.1999р. експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимог; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Виходячи з аналізу наведеної норми суд приходить до висновку, що зняття з контролю імпортної операції є можливим тільки у тому випадку, якщо вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями. Проте, у даному випадку мало місце зарахування зустрічних вимог між трьома контрагентами із переведенням зобов’язань, які не були однорідними.

Чинним законодавством передбачена можливість здійснення заліку зустрічних однорідних вимог між двома імпортними договорами, за одним з яких не виконані зобов'язання по поверненню здійсненого авансового платежу, по іншому не здійснено авансовий платіж, при дотриманні вищенаведених вимог. (згідно Роз'яснень щодо можливості припинення зобов'язань між двома імпортними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, доведених Листом ДПА України за №20580/7/22-5017 від 09.10.2008р.)

При цьому зазначено, що по другому контракту товари повинні бути поставлені в законодавчо встановлені строки з моменту здійснення авансового платежу по першому контракту. В даній ситуації по контракту №30/06-08 від 30.06.2008р. з компанією LLC»існує прострочена дебіторська заборгованість у розмірі 144000 доларів США.

Висновку Міністерства економіки України щодо подовження термінів розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №30/06-08 від 30.06.2008р. позивач не надав.

Крім цього, 20.03.2006р. між Фірмою «Sentar LLC», США, (продавець) та ТзОВ «КС Імпорте»укладено контракт №1-03/06 купівлі-продажу, згідно якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю автомобілі, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість.

14.04.2008р. між компанією LLC», США (замовник) та «ТОВ "Емі-Україна" (перевізник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №14/04-08. Згідно умов цього договору перевізник зобов'язується перевозити автомобілі, у кількості та у терміни, зазначені у погоджених перевізником та замовником заявках, а відправник зобов'язується оплатити надані перевізником послуги на підставі оформлених у відповідності до заявок замовника актів приймання-передачі виконаних робіт та товарно-транспортних накладних. Договірна вартість наданої транспортної послуги визначається на підставі заявки замовника та фіксується в укладеному після перевезення акті приймання-передачі виконаних робіт. Вартість перевезення є договірною та погоджується сторонами на момент прийняття заявки. Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника в термін, зазначений в заявці або акті приймання-передачі робіт. Оплата проводиться в доларах США.

На виконання умов цього договору, перевізником надані послуги замовнику на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 132 863 доларів США. Валютні кошти від нерезидента надійшли частково, на загальну суму 59 955 доларів США. Валютна виручка в сумі 72 908 доларів США не отримана. Граничний строк надходження валютної виручки на суму 46300 доларів США – 13.01.2009р., на суму 17700 доларів США –27.01.2009р., на суму 5700 доларів США – 26.02.2009р., на суму 10000 доларів США 29.04.2009р.

З метою погашення заборгованості 18.12.2008р. між LLC»(кредитор) та ТзОВ «КС Імпорте»(первісний боржник) та ТзОВ «Емі-Україна»(новий боржник) було укладено договір про переведення №18-12/08-ПБ, згідно якого первісний боржник переводить свій борг в сумі 72 908 доларів США за контрактом купівлі-продажу №1-03/06 від 20.03.2006р. на нового боржника та зобов'язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначене цим договором відшкодування, а новий боржник заміняє первісного боржника у зобов'язанні; що виникає із зазначеного вище договору, і приймає на себе борг в сумі 72 908 доларів США первісного боржника за основним договором.

На підставі зазначеного договору було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.01.2009р. між компанією LLC»(сторона 1) та ТзОВ „Емі-Україна" (сторона 2), згідна якого зобов'язання на суму 72 908 доларів США були припинені у зв'язку із наступним:

за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №14/04-08 від 14.04.2008р. сторона 1 є боржником, а сторона 2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 72 908 доларів США;

за договором про переведення боргу №18-12/08-ПБ від 18.12.2008р. сторона 1 є кредитором, а сторона 2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 72908 доларів США.

Висновку Міністерства економіки України щодо подовження термінів розрахунків по зазначеному зовнішньоекономічному контракту позивач не надав.

Крім того, згідно листа Національного Банку України від 18.04.2008 №28-310/1282-5203 «Роз’яснення з питання припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог» зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, тобто вимоги, що випливають з кількох різних зобов'язань, сторонами в яких є одні й ті ж самі особи, кожна з яких в одному зобов'язанні виступає кредитором, а у другому - боржником.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що в даному випадку мало місце зарахування зустрічних вимог по договору між трьома контрагентами із переведенням боргу, які не були однорідними, оскільки зобов’язання виникли по двох договорах поставки між різними контрагентами, що є порушенням п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, а також порушення положень ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», щодо термінів зарахування валютної виручки. У позивача існує прострочена дебіторська заборгованість по контракту №14/04-08 від 14.04.2008р. у розмірі 72908 доларів США.

Також з врахуванням того, що у відповідача існувала дебіторська заборгованість по контрактах №30/06-08 від 30.06.2008р. з компанією LLC», №14-04-08 від 14.04.2008р. з компанією «Sentar LLC», відповідачем порушено п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки не відборажено у деклараціях про валютні цінності товариства, що знаходяться за кордоном.

Судом встановлено, що по контракту №30/06-08 станом на 01.07.2010р. існувала дебіторська заборгованість в сумі 36 000 доларів США, станом на 01.10.2010р. існувала дебіторська заборгованість в сумі 117 000 доларів США, яка не була задекларована. По контракту №14/04-08 станом на 01.04.2009р. існувала дебіторська заборгованість в сумі 62 908 доларів США, станом на 01.07.2009р. існувала дебіторська заборгованість в сумі 72908 євро, станом на 01.10.2009р.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»зі змінами та доповненнями, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно п.п. 2.3 п. 2 Наказу ДПА України №542 від 04.10.1999 «Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»зі змінами та доповненнями, невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого, майна тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами термінів, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                 Д.О. Баранов