Постанова № 20261011, 02.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2011 року № 2а-15641/11/2670

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м.Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

до Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 податкової заборгованості в розмірі 2200 грн.

Ухвалою суду від 3 листопада 2011 року відкрито скорочене провадження у справі та надано відповідачу строк для подання заперечень або заяви про визнання позову до 1 грудня 2011 року.

Відповідач у визначений судом строк заперечення на позовну заяву не надав, заяву про визнання позову також суду не надіслав. Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття скороченого провадження за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За правилами, встановленими пунктом 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на закони України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні», Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та зазначає, що субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг по сплаті єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб за період з 20 січня 2009 року по 20 листопада 2009 року у розмірі 2200 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 16 грудня 2008 року. Місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1.

18 грудня 2008 року відповідач звернувся до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва, на підставі зазначеної заяви відповідача, 15 січня 2009 року видала субєкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_2.

Згідно статті 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі Указ № 727) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Статтею 2 Указу № 727 передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до статті 4 Указу № 727 для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Згідно Рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 03.12.2008 №309 «Про затвердження ставок єдиного податку, ставок фіксованого податку з громадян, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, залежно від видів діяльності»субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 повинен був сплачувати щомісяця єдиний податок в розмірі 200 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб за період з січня 2009 року по листопад 2009 року.

Таким чином, загальна сума податкового боргу субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 складає 2 200 грн.

Позивачем, з метою стягнення податкового боргу, направлено відповідачу першу податкову вимогу від 22 червня 2009 року № 1/3352 та другу податкову вимогу від 25 січня 2010 року № 2/51.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 2181-ІІІ) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (підпункт 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ).

Вказані вимоги направлялися на адресу відповідача, проте повернулися до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва з відміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання», про що позивачем складені акти про неможливість вручення податкової вимоги платнику податків відповідно від 25 грудня 2009 року № 25 та від 30 березня 2010 року № 5.

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (стаття 5 Указу № 727).

Станом на день розгляду спору заборгованість, визначена вказаними вимогами відповідачем не сплачена, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до підпункту 20.1.18. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що суму боргу у розмірі 2 200 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 98, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму податкового боргу з єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) грн. на р/р34122999700005 в УДК у Дніпровському районі м. Києва, банк одержувач ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 26088819.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту 9, 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.А.Бояринцева