Постанова № 20259906, 23.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2011 року 10:33 № 2а-11411/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. при секретарі судового засідання Шевченко Я.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укрінкомліз"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.11.2006 № 001172210/0 Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укрінкомліз» (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі відповідач), у якій, з урахуванням зміни позовних вимог, просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 09.11.2006 № 001172210/0.

Господарським судом міста Києва 15.03.2007 винесено постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Позивач оскаржив постанову Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку. За результатами розгляду апеляційної скарги ЗАТ «Лізингова компанія «Укрінкомліз»Київським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу від 13.01.2011 , якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва без змін. Позивач, не погоджуючись з висновками суду першої та апеляційної інстанції, оскаржив судові рішення у касаційному порядку. Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу від 19.07.2011, якою касаційну скаргу задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 та постанову Господарського суду міста Києва від 15.03.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

09.08.2011 справу передано на розгляд судді Кротюку О.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач правомірно та відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент проведення операцій, оподаткував операції з фінансового лізингу.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з огляду на те, що відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на момент повернення обєктів фінансового лізингу) операція з передачі майна лізингодавцем лізингоотримувачу за договором фінансового лізингу вважається поставкою товару, а тому, враховуючи вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі ПДВ) за податковими накладними № 1 та № 2 від 02.02.2006, виписаними лізингоотримувачем на повернення обєктів лізингу.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

За результатами перевірки, проведеної Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва, з питань дотримання Закритим акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укрінкомліз»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2006, складено акт перевірки від 27.10.2006 за № 121/22.10/25635277 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.4 ст. 1, пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до ненарахування та несплати податку на додану вартість у березні 2006 року на суму 366015,00 грн. та у квітні 2006 року на суму 251,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 001172210/0 від 09.11.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 549 399,00 грн., в т.ч. основний платіж 366 266,00 грн. та штрафні санкції в сумі 183 33,00 грн.

13.06.2001 між ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" (лізингодавець) та ТОВ "Він-Екс+" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу за № 39л/01, згідно з яким Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач приймає цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: Вінницька обл., м. Гнівань, вул. Промислова, 1 в платне користування на умовах фінансового лізингу.

В 2002 році між ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" (Лізингодавець) та ТОВ "Він-Екс+" (Лізингоодержувач) укладено ряд договорів фінансового, зокрема № 02л/02 від 09.01.2002; 03л/02 09.01.2002; № 04л/02 від 09.01.2002; № 05л/02 від 09.01.2002; № 59л/02 від 25.11.2002; № 60л/02 від 25.11.2002; № 61л/02 від 25.11.2002; № 62л/02 від 25.11.2002.

В 2004 році між ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" (Лізингодавець) та ТОВ "Він-Екс+" (Лізингоодержувач) укладено ряд договорів фінансового лізингу на загальну суму 443.700,00 грн., зоерема № 07л/04 від 26.03.2004; № 08л/04 від 26.03.2004; № 09л/04 від 26.03.2004; № Юл/04 від 26.03.2004; № 11 л/04 від 26.03.2004; № 12л/04 від 26.03.2004; № 13л/04 від 26.03.2004; № 14л/04 від 26.03.2004; № 15л/04 від 26.03.2004; № 16л/04 від 26.03.2004; № 17л/04 від 26.03.2004; № 18л/04 26.03.2004; № 19л/04 від 26.03.2004.

У зв'язку з визнанням Господарським судом Вінницької області ТОВ "Він-Екс+" банкрутом (постанова від 13.01.2005) та неможливістю виконання ТОВ "Він-Екс+" зобов'язань за вищезазначеними договорами фінансового лізингу за 2001 рік, 2002 рік та 2004 рік складено акт прийому-передачі рухомого та нерухомого майна від 02.02.2006, згідно з яким ТОВ "Він-Екс+" повернуто ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" майно, яке передавалось ТОВ "Він-Екс+" у фінансовий лізинг.

ТОВ "Він-Екс+" виписано на користь ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" наступні податкові накладні:

- № 1 від 02.02.2006 на суму 1.953.047,06 грн. (в т.ч. ПДВ - 325.507,84 грн.) -повернення цілісного майнового комплексу, який передавався у фінансовий лізинг за договором від 13.06.2001 № 39л/01;

- № 2 від 02.02.2006 на суму 620.702,69 грн. (в т.ч. ПДВ - 103.450,45 грн.) -повернення майна, яке передавалось у фінансовий лізинг за іншими договорами.

Податкові накладні № 1 та № 2 від 02.02.2006, які були виписані ТОВ «Він-Екс+»на повернення обєктів лізингу ЗАТ «Лізингова компанія «Укрінкомліз», були підписані генеральним директором ТОВ «Він-Екс+»ОСОБА_1

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.07.2011 суд дослідив питання обсягу правосубєктності генерального директора ТОВ «Він-Екс+»ОСОБА_1, а також арбітражного керуючого (ліквідатора) вказаного підприємства.

Судом неодноразово вимагались від сторін докази, що стосуються повноважень директора та арбітражного керуючого ТОВ «Він-Екс+»у період його ліквідації, такі докази було надано податковою службою. Дослідивши докази, надані представником відповідача, суд встановив наступне.

Господарським судом Вінницької області постановою від 13.01.2004 у справі № 5/433-04 ТОВ «Він-Екс+»визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Мілованова А.В. Ухвалою від 28.04.2005 припинено повноваження Мілованова А.В. та призначено арбітражним керуючим (ліквідатором) Кубряка О.В. Ухвалою від 20.12.2006 припинено повноваження Кубряка О.В. та призначено арбітражним керуючим (ліквідатором) Тимарську М.В.

Таким чином, на момент виписки податкових накладних № 1 та № 2 від 02.02.2006 арбітражним керуючим (ліквідатором) ТОВ «Він-Екс+»був Кубряк О.В.

Статтею 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 № 2343-XII (у редакції, яка діяла на момент вчинення зазначених дій) передбачено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до п. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

Відповідно до розпорядження № 5 (вих. № 06/38-04 від 17.01.2005) арбітражним керуючим було прийнято на себе обовязки та повноваження по управлінню і розпорядженню майном ТОВ «Він-Екс+»з 19.01.2005, та відповідно до розпорядження - 6 (вих. № 06/39-05 від 17.01.2005) всі документи, які стосуються діяльності ТОВ «Він-Екс+», а також штампи і печатки передано арбітражному керуючому.

Таким чином, з 19.01.2005 ОСОБА_1 втратив повноваження генерального директора ТОВ «Він-Екс+».

Порядок виписки податкових накладних на той момент регулювався Положенням про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 за № 165, відповідно до п. 18 якого, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, джерелами визначення обсягу правосубєктності генерального директора ТОВ «Він-Екс+»ОСОБА_1, а також арбітражного керуючого (ліквідатора) є Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 № 2343-XII (у редакції, яка діяла на момент вчинення зазначених дій), а також рішення суду, які стосуються ліквідації підприємства та призначення, припинення повноважень арбітражного керуючого.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що податкові накладні № 1 та № 2 від 02.02.2006 ТОВ "Вїн-Екс+", виписані на користь ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз", підписанні генеральним директором ОСОБА_1, який не являвся станом на день складання вказаних накладних ліквідатором банкрута та в силу закону не мав повноваження на їх підписання як керівник підприємства, з огляду на що не можуть вважатися такими, що підписані уповноваженою особою та спричиняють у звязку з цим будь-які належні правові наслідки.

При цьому суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка була чинною на момент передачі майна у фінансовий лізинг за вищевказаними договорами фінансового лізингу від 2001 року та 2002 року) не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна орендодавця (Лізингодавця), що є резидентом, у користування орендарю (Лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (Лізингодавцю) після закінчення дії такого договору.

ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" було виписано на користь ТОВ "Він-Екс+" податкову накладну № 22 від 31.03.2004 на суму 443 700,00 гри, (в т.ч. ПДВ 73 950,00 грн.). Сума ПДВ відображена в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) за № 129 та включена до складу податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за березень 2004 року.

Суми ПДВ, які зазначені у податкових накладних № 1 та № 2 від 02.02.2006, були включені до складу податкового кредиту у лютому 2006 року:

- за податковою накладною № 1 від 02.02.2006 віднесено до складу податкового кредиту 319.941.66 грн.;

- за податковою накладною № 2 від 02.02.2006 віднесено до складу податкового кредиту 101.681,45 грн.

Пунктом 2 «Прикінцевих положень»Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»від 16.01.2003 № 469-ІV передбачено, що операції з фінансового лізингу, згідно з якими об'єкт фінансового лізингу був переданий орендарю до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковуються за правилами, що діяли на момент передання такого об'єкта, або за правилами, визначеними цим Законом, за вибором лізингодавця (орендодавця).

У позовній заяві зазначено, що позивач вибрав оподаткування за новими правилами, визначеними цим Законом, про що сповістив лізингоодержувача (ТОВ «Він-Екс+») листом № 9/1 від 19.01.2006.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка була чинною на момент повернення майна ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз") податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України «Про податок на додану вартість», яка була чинною на момент повернення об'єктів фінансового лізингу) операція з передачі лізингодавцем майна лізингоотримувачу за договором фінансового лізингу вважається поставкою товару.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 за № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Так, зокрема, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку (абз. „а" пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 цього Закону).

Отже, за вказаних обставин, обираючи у зв'язку зі змінами в законодавстві нову систему оподаткування операцій з лізингу, позивач повинен був дотримуватись нових правил оподаткування в повному обсязі - як в частині формування податкових зобов'язань з ПДВ за результатами передачі майна в лізинг (шляхом їх коригування), так і в частині наступного формування податкового кредиту при поверненні ТОВ «Він-Екс+»об'єктів лізингу.

Таким чином, відповідачем правомірно встановлено, що в порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, пп. 7,4,1 п, 7,4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" віднесено до складу податкового кредиту в лютому 2006 року суму 421 623,11 грн. за податковими накладними за № 1 та № 2 від 02.02.2006.

Також, відповідачем правомірно встановлено, що в порушення пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищено податкові зобов'язання з ПДВ у лютому 2006 року на суму 55 357,40 грн. - сума ПДВ, зазначена у податковій накладній за № 2 від 02.02.2006., нарахована на вартість повернутого майна, яке передавалось у фінансовий лізинг за від 26.03.2004, тобто після 01.01.2003 року.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинний на момент виставлення податкового повідомленя-рішення, штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд встановив факт наявності суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість за розглянутим епізодом у розмірі 366 266,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій у розмірі на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі 183 133,00 грн. є обґрунтованим.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 01.12.2011.