Постанова № 20259690, 02.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(письмове провадження)

02 листопада 2011 року           справа № 2а-11272/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві

про          визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003444120/0 від 13.12.2010р. та №0003444120/1 від 25.02.2011р.

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укртранснафта»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003444120/0 від 13.12.2010р. та №0003444120/1 від 25.02.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував надавши суду усні та письмові заперечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно дослідивши докази, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено перевірку Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта», за результатами якої складено акт від 03.12.2010р. №626/41-20/31570412.

Перевіркою встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), а саме: позивачем несвоєчасно сплачено податок на додану вартість в сумі 3358 258,00грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від №0003444120/0 від 13.12.2010р., яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 38 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 3358 258,00грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0003444120/0 від 13.12.2010р. позивачем подано скаргу до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Рішенням від 14.02.2011р. №1994/10/25-027 відповідачем скаргу ПАТ «Укртранснафта»залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення №0003444120/1 від 25.02.2011р., яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 38 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 3358 258,00грн.

Позивачем повторно подано скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві на податкове повідомлення –рішення №0003444120/1, за результатами розгляду якої останнім винесено рішення від 22.04.2011р. №4337/10/25-114 про залишення зазначеного податкового повідомлення-рішення без змін, а скарги без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачам встановлено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо несвоєчасності сплати податку на прибуток в сумі 3358258,00грн. Згідно постанови Київського апеляційного суду від 28.09.2010р. №6/31 по податковому повідомленню-рішенню СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 09.09.2008р. №0001574120/0.

Однак суд не може погодиться з позицією відповідача, виходячи з наступного.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2009р. №6/31 позовні вимоги ВАТ «Укртранснафта»задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 09.09.2008р. №0001574120/0 винесене СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП в частині нарахування податку на прибуток в сумі 147482666,04грн

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010р. апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2009р. №6/31 в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, винесеного СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 09.09.2008р. №0001574120/0 в сумі 147081257,04 грн. - скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2011р. касаційні скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП та ВАТ «Укртранснафта»задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010р. у справі №6/31 скасовано. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 14.04.2009р. у справі №6/31 залишено без змін.

Враховуюче наведено суд приходить до висновку про відсутність у позивача боргу зі сплати податку на прибуток.

Таким чином, відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003444120/0 від 13.12.2010р. та №0003444120/1 від 25.02.2011р. щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне погашення боргу, який на той момент у ПАТ «Укртранснафта»відсутній, що підтверджується вищезазначеними рішеннями судів.

Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №3525 від 19.11.2010р. позивачем сплачено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3358 258,00грн.

Відповідно до пп. 16.3.3 п. 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України, від 21.01.2004р., № 22, Реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Разом з тим, суд зазначає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, оскільки згідно чинного законодавства України податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень №0003444120/0 від 13.12.2010р. та №0003444120/1 від 25.02.2011р., а тому позовні вимоги ПАТ «Укртранснафта»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

          Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003444120/0 від 13.12.2010р. та №0003444120/1 від 25.02.2011р. винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Києві

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Н.М. Клименчук