Рішення № 2025934, 11.08.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2008 р.

Справа № 23/43-08-2428

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС”

До відповідача: Закритого акціонерного товариства “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів”

про стягнення 78092,62 грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

від позивача: Максимюк О.Є. за довіреністю № 08/15 від 24.06.2008 р.;

від відповідача: не з’явився

Суть спору: про стягнення 78092,62 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” про стягнення 65215,64 грн. основного боргу, штраф за прострочення товару 1956,47 грн., пені в розмірі 1956,47 грн., 3% річних на суму 606, 51 грн. та інфляційних збитків в сумі 6260,69 грн.

У судовому засіданні 23.07.2008 року позивач надав уточнення позовних вимог, згідно яких повідомив, що відповідач 10.07.2008 року перерахував частину суми боргу у розмірі 30000,00 грн., що підтверджується наданою до суду випискою з банку та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 35215,64 грн. основного боргу, штраф за прострочення товару 1956,47 грн., пеню в розмірі 1956,47 грн., 3% річних на суму 606, 51 грн. та інфляційних збитків в сумі 6260,69 грн., а також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, у судові засідання не з’явився.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС” та Закритим акціонерним товариством “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” був укладений договір поставки № Дог ОП4-008 від 08.01.2008 року.

Відповідно до умов п. 1.1 вказаного договору позивач передає у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує вартість (в подальшому –«Товар») на умовах викладених в договорі.

Відповідно до умов п. 4.2 договору відповідач зобов’язався протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменти передачі йому товару Постачальником оплатити вартість переданого товару в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов’язань за договором позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 264 895,32 грн., що підтверджується копіями наданих накладних № РН4-000027 від 17.01.2008 року на суму 68 199,00 грн., № РН4-000067 від 23.01.2008 року на суму 95 221,60 грн., № РН4-000101 від 28.01.2008 року на суму 5 636,52 грн., № РН4-000100 від 28.01.2008 року на суму 95 838,20 грн., які є у матеріалах справи.

Частину боргу на суму 199679,68 грн. відповідач сплатив, 14.01.2008 року - 30 480,00 грн., 21.01.2008 року - 80 000,00 грн., 23.01.2008 року - 79 199,68 грн., 25.04.2008 року - 10 000,00 грн., про що свідчать виписки з банку надані позивачем.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складала 65 215,64 грн.

23.07.2008 року позивач надав уточнення позовних вимог, згідно яких повідомив, що відповідач 10.07.2008 року перерахував частину суми боргу у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується наданою до суду випискою з банку та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 35 215,64 грн. основного боргу, штраф за прострочення товару 1 956,47 грн., пеню в розмірі 1 956,47 грн., 3% річних на суму 606, 51 грн. та інфляційних збитків в сумі 6 260,69 грн., а також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до п. 6.1 договору при порушення строку оплати Товару встановленого п. 4.2 договору, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 3% від вартості несвоєчасно оплаченого товару та пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого Товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.

Також згідно уточненню позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 1 956,47грн. та пеню у сумі 1 956,47грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

З укладеного між сторонами по справі договору видно (пункту 6.1 укладеного договору), що між учасниками правочину узгоджено питання щодо стягнення штрафу та пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за договором, в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 1 956,47 грн. та пеня у розмірі 1956, 47 грн.

Позивачем також надано розрахунок 3% річних на суму 606,51 грн. та індексу інфляції на суму 6260,69 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 606,51 грн. та індекс інфляції у розмірі 6260,69 грн.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Ізмаїльський завод залізобетонних виробів” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 320; р/р 26006006975001 в АКБ «Індексбанк»м. Одеса, МФО 328384, код 00411915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС” (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5; р/р 26004010002876 в Філії УніКредит Банку ТзОВ у м. Київ, МФО 300744, код 13693513) 35 215 (тридцять п’ять тисяч двісті п’ятнадцять) грн. 64 коп. основного боргу, штраф за прострочення оплати товару 1956 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 47 коп., пеню в сумі 1956 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 47 коп., 3% річних в сумі 606 (шістсот шість) грн. 51 коп., індекс інфляції в сумі 6260 (шість тисяч двісті шістдесят) грн. 69 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 780 (сімсот вісімдесят) грн. 93 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 15.08.2008 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Степанова Л.В.