Постанова № 20259073, 28.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. №27/281

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2011 року 13:41 № 2а-12682/11/2670

за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Науково-виробнича фірма "ЕЛЕРОН" Державного підприємства Науково-виробничий комплекс "Прогрес" простягнення заборгованості у розмірі 168 360 грн.

Суддя О.В.Головань

Секретар Х.І.Філяк

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - п/к (дов. від 10.01.11 р.)

Від відповідача-1: ОСОБА_3 - п/к (дов. від 17.06.11 р.)

Від відповідача-2: ОСОБА_4 - п/к (дов. від 12.09.11 р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛЕРОН" на користь Державного підприємства "Науково-виробнича фірма "Прогрес" вартість наданих послуг в розмірі 168 360 грн., стягнення з Державного підприємства "Науково-виробнича фірма "Прогрес" на користь держави вартість наданих послуг в розмірі 168 360 грн.

В судовому засіданні 28.11.11 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.09 р. між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" як виконавцем та ДП НВК "Прогрес" як замовником укладено договір №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, згідно умов якого виконавець зобов'язався виконати та здати замовнику роботу "Дослідження аеродинамічних характеристик моделі КВ-4 (ПРКр)". Загальна вартість робіт - 168 360 грн.

Виконання договору підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.06.09 р. до договору та податковою накладною від 22.06.09 р. №8.

Зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку сторін.

Позивач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва - вважає вказаний договір нікчемним правочином та просить застосувати до його сторін наслідки, передбачені ст. 208 ГК України, з таких підстав.

19.05.11 р. Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "ЕЛЕРОН" з питань взаємовідносин з ТОВ "Мега-Групп" та дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.02.08 р. по 31.12.10 р., за результатами якої складено акт №136/23-60/22965502.

Згідно акту встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН".

Крім того, Ніжинською обласною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку ДП НВК "Прогрес", за результатами якої складено акт №411/23-14307297 від 11.04.11 р. Згідно матеріалів перевірки встановлено, що ДП НВК "Прогрес" має свідоцтво про атестацію наукової установи №246 від 26.06.03 р. "Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованим, напівактивним самонаведенням", видане Міністерством промислової політики України, у зв'язку з чим ДП НВК "Прогрес" має можливості самостійно проводити вказані дослідження. Таким чином, на думку позивача, потреба у придбанні послуг з дослідження аеродинамічних характеристик моделей у ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" підприємством не доведена.

Вказані факти, на думку позивача, свідчать про відсутність в діях ДП НВК "Прогрес" економічної доцільності витрат на послуги з дослідження аеродинамічних характеристик моделі КВ-4 та причинного зв'язку між придбаними послугами, роботами та отриманням економічної вигоди, направленої на максималізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто, на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги, роботи для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин суми, сплачені при придбанні послуг у ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН", віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту ДП НВК "Прогрес" безпідставно.

В ході перевірки також встановлено, що єдиним постачальником послуг, які були надані ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" - ДП НВК "Прогрес", було ТОВ "Мега-Групп".

Постановою господарського суду м. Києва у справі №44/367б від 14.06.10 р. ТОВ "Мега-Групп" визнано банкрутом.

ДПП у Печерському районі м. Києва в ході перевірки ТОВ "Мега-Групп" за період з 25.02.08 р. по 31.12.10 р. встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торговельного обладнання, а також відсутність підприємства за податковою адресою.

Вказане свідчить про неможливість реального здійснення вказаним підприємством господарських операцій.

Також відповідно до протоколу допиту свідка - директора ТОВ "Мега-Групп" ОСОБА_5 від 10.09.10 р., проведеного завідуючим сектором ГНВПДВВЗКФС ВПМ Тростянецької ОДПІ, майором податкової міліції Тіскозубом О.М. в рамках кримінальної справи, ОСОБА_5 показала, що вона не має ніякого відношення до діяльності підприємства ТОВ "Мега-Групп", підприємство зареєстровано нею за винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, документи щодо господарської діяльності підприємства вона не підписувала.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-кримінального центру Головного управління внутрішніх справ Київської області №13 від 02.02.11 р., підписи від імені директора ТОВ "Мега-Групп" ОСОБА_7 в податковій звітності товариства за період з 25.02.08р. по 31.12.10 р. виконані не нею, а іншою особою.

В обгрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 26.09.06 р., згідно якої визнання нікчемного правочину недійсним в судовому порядку не вимагається, лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11 р. №742/11/13-11, згідно якого в податкових відносинах не може застосовуватися ст. 204 ЦК України, ст. 203, 215, 216 ЦК України щодо нікчемності правочину, ст. 208 ГК України, що визначає наслідки укладення договору, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ЕЛЕРОН" - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач не погоджується з висновком про нікчемність договору від 07.04.09 р. №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, оскільки нікчемність правочину має бути встановлена законом згідно ст. 215 ЦК України, тоді як в даному випадку висновок про нікчемність укладеного грунтується на припущеннях позивача.

В даному випадку нікчемність правочину законом не встановлена, тому недійсність договору має бути встановлена в судовому порядку.

Ст. 207 ГК України в даному випадку, на думку відповідача, застосовуватися не може, оскільки не містить особливостей регулювання господарських відносин.

Щодо правовідносин за договором від 07.04.09 р. №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення відповідач зазначає наступне.

Трудових ресурсів ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" достатньо для виконання робіт з з дослідження аеродинамічних характеристик моделі КВ-4, оскільки з трьох осіб, оформлених на підприємстві, дві мають вищу освіту в галузі створення та виготовлення літальних апаратів з відповідним досвідом роботи 35-40 років.

Необхідність укладення договору з ТОВ "Мега-Групп" полягала в тому, що спроба налагодити прямі договірні відносини з власниками аеродинамічних труб (АНТК Антонов) виявилася марною - ціни, запропоновані їх спеціалістами, враховуючи монопольне становище, перевищували в 10 разів запропоновані ДП НВК "Прогрес".

Відповідач - Державне підприємство "Науково-виробнича фірма "Прогрес" - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Договір від 07.04.09 р. №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, укладений між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" та ДП НВК "Прогрес", спрямований на настання реальних наслідків і не мав на меті ухилення від сплати податків.

Вказаний договір укладений на виконання зобов'язань, взятих на себе ДП НВК "Прогрес" згідно договору комісії від 08.11.07 р. №РОЕ-30.2-84-D/К-07, укладеного з Дочірнім підприємством Державної компанії по експорту і імпорту продукції, послуг військового і спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державне зовнішньоторговельне та інвестиційне підприємство "Промоборонекспорт". Згідно вказаного договору ДП НВК "Прогрес" як комітент взяв на себе обов'язок виконати роботи - ескізний проект дослідно-конструкторської роботи з розробки КАС з лазерною напівактивною ГНС калібру 122мм згідно з ТЗ замовника та передати товар на комісію.

Вказаний обов'язок відповідачем виконано, про що свідчить робочий протокол №1 до контракту від 12.11.07 р. з іноземним замовником - заводом "Дунфан" (КНР).

Аналізуючи положення ЦК України та ГК України, відповідач дійшов висновку про те, що за умови доведеності позивачем недійсності укладеного договору, моментом виникнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, в контексті ст. 208 ГК України є укладення договору. Саме з цього часу слід обчислювати строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 ГК України.

Щодо правовідносин відповідачем по суті ДП НВК "Прогрес" зазначає наступне.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договору між відповідачами, не надано доказів на підтвердження факту порушення відповідачами встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності заподіяної державі шкоди. Таким чином, підстави для висновку про укладення договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, відсутні.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому, за статтею 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається...

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Водночас застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобовязання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобовязання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. Зясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобовязань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через субєктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо. (постанова Верховного Суду України від 09.02.10 р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/8530206)

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Викладена вище правова позиція Веховного Суду України міститься у постанові, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, тому є обов'язковою до застосування судом під час розгляду адміністративної справи.

Таким чином, для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів 168 360 грн. одержаних за договором коштів необхідно встановити факт укладенення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тобто, нікчемність правочину в розумінні ст. 215, 228 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про нікчемність правочину - укладеного між відповідачами договору від 07.04.09 р. №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення отриманих за договором коштів.

Висновок позивача про нікчемність правочину грунтується на -

висновку про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН";

факту наявності у ДП НВК "Прогрес" свідоцтва про атестацію наукової установи №246 від 26.06.03 р. "Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованипм, напівактивним самонаведенням", виданого Міністерством промислової політики України, у зв'язку з чим ДП НВК "Прогрес" має можливості самостійно проводити вказані дослідження;

висновку про відсутність потреби у ДП НВК "Прогрес" придбавати послуги з дослідження аеродинамічних характеристик моделей у ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" та відсутності економічної доцільності цих витрат та причинного зв'язку між придбаними послугами, роботами та отриманням економічної вигоди, направленої на максималізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто, на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги, роботи для їх подальшого використання у власній господарській діяльності;

обставин, виявлених під час розслідування кримінальної справи щодо діяльності ТОВ "Мега-Групп", пов'заних з фіктивним заснуванням цієї юридичної особи, тоді як ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" 10.04.09 р. уклало договір №11-42ЭТ/09 з ТОВ "Мега-Групп" на виконання тих самих робіт, що зазначені у договорі від 07.04.09 р. №42-ЭТ.

Під час розгляду справи відповідачі надали суду докази того, що укладений між відповідачами договір від 07.04.09 р. №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення укладений та виконаний згідно вимог законодавства, і висловлені позивачем припущення про його нікчемність є безпідставними.

Зокрема, ДП НВК "Прогрес" як замовником надано суду пояснення та докази щодо підстав укладення вказаного договору, а саме.

08.11.07 р. між ДП НВК "Прогрес" та Дочірнім підприємством Державної компанії по експорту і імпорту продукції, послуг військового і спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державне зовнішньоторговельне та інвестиційне підприємство "Промоборонекспорт" укладено договір комісії №РОЕ-30.2-84-D/К-07. Згідно вказаного договору ДП НВК "Прогрес" як комітент взяв на себе обов'язок виконати роботи - ескізний проект дослідно-конструкторської роботи з розробки КАС з лазерною напівактивною ГНС калібру 122мм згідно з ТЗ замовника та передати товар на комісію.

В свою чергу, вказані роботи замовлені комісіонером у зв'язку з отриманням замовлення від іноземного підприємства - заводу "Дунфан" (КНР) та укладенням з ним відповідного договору.

Виконуючи обов'язки за договором комісії №РОЕ-30.2-84-D/К-07, ДП НВК "Прогрес" як виконавець дійшов висновку про необхідність залучення до виконання робіт інших осіб, зокрема, ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН", для дослідження аеродинамічних характеристик моделі КВ-4 (ПРКр).

ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" як виконавцем за договором надано суду докази того, що ці роботи можна було виконати власними засобами підприємства, а саме: директор підприємства ОСОБА_8 є дипломованим спеціалістом з досвідом роботи в галузі літакобудування та аеродинаміки літальних апаратів (диплом Київського інституту цивільної авіації за спеціальністю експлуатація літаків та авіаційних двигунів від 16.06.71 р.); наявність у ДП НВК "Прогрес" свідоцтва про атестацію наукової установи №246 від 26.06.03 р. "Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованим, напівактивним самонаведенням" не є безумовним доказом можливості самостійно виконати вказані роботи, оскільки проведення робіт передбачає наявність відповідного обладнання, відсутнього у ДП НВК "Прогрес", що і викликало необхідність в укладенні договору з ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН".

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що роботи за договором від 07.04.09 р. №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення стосуються вузькоспеціалізованої сфери - аеродинамічних досліджень літальних апаратів - і будь-які висновки щодо можливості їх виконати засобами конкретного господарюючого суб'єкта потребують спеціальних знань.

В даному випадку позивач в якості підстави для висновку про можливість у ДП НВК "Прогрес" самостійно проводити дослідження посилається виключно на наявність свідоцтва про атестацію наукової установи №246 від 26.06.03 р. "Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованим, напівактивним самонаведенням", що є очевидно недостатнім для такого висновку. Будь-яких доказів залучення спеціалістів у сфері аеродинамічних досліджень, вивчення питання про наявність у ДП НВК "Прогрес" відповідної технічної бази для поведення досліджень, позивач не надав, що свідчить про безпідставність зробленого ним висновку.

Щодо висновку про відсутність економічної доцільності в укладенні договору, то вказане твердження позивача базується на висновку про можливість у ДП НВК "Прогрес" самостійно проводити дослідження, який не прийнято судом до уваги.

Факт виконання ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" робіт за договором, прийняття замовником за договором - ДП НВК "Прогрес" - його результатів, проведення розрахунку за договором та факт сплати податків позивачем не заперечується, тому товарність операції та відсутність наміру у сторін на ухилення від сплати податків судом під сумнів не ставиться.

Щодо правовідносин ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з ТОВ "Мега-Групп" суд зазначає наступне.

Договір №11-42ЭТ/09 з ТОВ "Мега-Групп" укладений ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" 10.04.09 р., після укладення договору №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення між відповідачами по справі - 07.04.09 р.

Укладення договору ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з субпідрядником для забезпечення належного виконання договору №42-ЭТ саме по собі не свідчить про укладення договору №42-ЭТ на порушення інтересів держави. Незалежно від того, самостійно ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" виконав роботи за договором №42-ЭТ, чи укладав для цього договори з третіми особами, на взаємовідносини між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" та ДП НВК "Прогрес" за договором №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення це ніяк не впливає.

За таких обставин договірні відносини між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з ТОВ "Мега-Групп" жодним чином не впливають на можливий висновок про нікчемність договору №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення.

Якщо під час розслідування кримінальної справи або за будь-яких інших обставин буде встановлено факти проведення ТОВ "Мега-Групп" господарської діяльності на порушення вимог чинного законодавства, це не є підставою для висновку про нікчемність усіх договорів, укладених ТОВ "Мега-Групп" з усіма своїми контрагентами, а також про нікчемність всіх договорів, укладених контрагентами ТОВ "Мега-Групп" з іншими особами.

Обставини щодо ведення господарської діяльності ТОВ "Мега-Групп" на порушення вимог чинного законодавства можуть бути враховані під час вирішення спору щодо нікчемності договору №11-42ЭТ/09, укладеного ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з ТОВ "Мега-Групп" 10.04.09 р., проте, позовні вимоги заявлені про стягнення коштів за іншим договором, стороною якого ТОВ "Мега-Групп".

Відповідно до ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, тобто, в даному випадку саме на позивача покладається тягар доказування нікчемності правочину, тоді як вищенаведене свідчить про невиконання ним вказаного обов'язку та ненадання суду відповідних доказів, тоді як на припущеннях висновок про нікчемність правочину базуватися не може.

Також суд зазначає, що згідно ст. 208 Господарського кодексу України визначено кілька випадків заявлення вимог про стягнення отриманого за нікчемним правочином -

за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

У позовній заяві позивач не визначив, чи вважає він правочин таким, що вчинений за наявності наміру обох сторін, чи однієї, проте, просить стягнути в доход держави кошти в розмірі 168 360 грн. лише з однієї сторони - ДП НВК "Прогрес", що можливо лише у випадку, якщо намір на укладення нікчемного правочину наявний лише в однієї сторони.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя О.В. Головань

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 30.11.11 р.