Постанова № 20258475, 08.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2011 року 10:03 № 2а-11910/11/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення в частині Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 п/к (дов.від 05.05.10р. № б/н)

ОСОБА_4 п/к(дов.від 01.08.11р. № б/н)

від відповідача: ОСОБА_6 п/к (дов.від 04.01.11р. № 5)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.11.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивача звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення в частині.

Ухвалою суду від 22.08.11р. по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.09.11р.

Розгляд справи 07.09.11р. відкладався до 27.09.11р. у звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судових засіданнях 27.09.11р. та 18.10.11р. оголошувалось перерви для витребування та приєднання до матеріалів справи усіх необхідних для повно та всебічного зясування обставин справи доказів.

В судове засідання 08.11.11р. зявились сторони.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівника Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 30.09.10р. За результатами перевірки складено акт за № 137/2201/34067398 від 26.01.11р. (надалі акт перевірки)

Проведеною перевалкою встановлено допущення позивачем порушення пп.12.2.3 п.12.2 ст. 12, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3., пп. 5.4.8 п. 5.4. ст. 5, пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств у перевіряємому періоді всього на суму 134701,91грн. в тому числі по періодах: 2 квартал 2009р. на суму 71 845,65 грн., 3 квартал 2009 року на суму 45 152,10 грн., 4 квартал 2009 року на суму 4 701,00 грн., 1 квартал 2010 року на суму 6851,07 гри., 2 квартал 2010 р. на суму 19 649,40грн., 3 квартал 2010 року на суму 13 497,31 грн.

У звязку із встановленням зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва 09.02.11р. винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000032201/0/4171 яки за позивачем визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств: за основним платежем 134701,91грн. та 33675,48грн.- штрафні (фінансові) санкції .

Позивач не погоджується із рішенням податкового органу щодо заниження ним податку на прибуток підприємств, у перевіряємому періоді, в сумі 127909,09грн. та відповідно нарахованих штрафних санкцій, у звязку із чим звернувся з позовом до суду.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, сума податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 127909,09грн. донараховано позивачу за результатами перевірки Дніпровської філії «Фінансова компанія «Надія України»проведеної Нікопольською ОДПІ.

Так зокрема за результатами проведеної Нікопольською ОДПІ перевірки складено Акт від 17.01.11р. за № 49/220.35183716 що був включений до акту перевірки проведеної відповідачем на підставі якого і прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Вказаною перевіркою встановлено, що Дніпровською філією ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»у період з 01.04.09р. по 30.09.10р. завищено валові витрати всього на суму 573078,29грн. в тому числі: - у звязку із віднесенням до валових витрат коштів в сумі 16619,40 грн. сплачених як винагорода ф.о. ОСОБА_5 за договором доручення №1 від 01.06.09р.; - у звязку із віднесенням сум сформованого резерву забезпечення покриття витрат від неповернених кредитів, до валових витрат коштів в сумі 556125,18грн.; - у звязку із віднесенням до валових витрат виплати на відрядження працівників в сумі 333,71грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставного віднесення до валових витрат коштів виплаченої винагороди та сформованого резерву. В іншій частині податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва позивачем не заперечується.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Проведеними перевірками встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді в супереч п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до сум валових витрат віднесено кошти сплаченої винагороди фізичній особі ОСОБА_5 по договору Доручення №1 від 01.06.09р. Вказані кошти вважаються податковим органом безпідставно віднесеними, оскільки такі не підтверджені відповідними документами розрахунку сплаченої винагороди, крім того відсутні звіти про проведену роботу, що передбачено п.п. 2.2.2. Договору Доручення №1 від 01.06.09р.

З наявних матеріалів справи та пояснень сторін наданих ними в судових засіданнях, судом встановлено, що 01.06.2009 р. між позивачем та громадянином ОСОБА_5 було укладено договір доручення № 1, відповідно до умов якого Довіритель доручає, а Повірений зобовязується від імені та за рахунок Довірителя вчинити юридичні та фактичні дії по стягненню простроченої заборгованості з фізичних осіб Позичальників Довірителя (боржники) Копія вказаного договору наявна в матеріалах справи.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем сплачені за виконання умов даного договору позивачем фізичній особі ОСОБА_5 кошти в сумі 16619,40грн., в підтвердження понесених валових позивачем до перевірки надавались Акти прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.09р. на суму2772,00грн.; від31.07.09р. на суму 2410,00грн.; від 31.08.09р. на суму 1738,00грн.; від 30.10.09р. на суму 2180,00грн.; від 30.11.09р. на суму 3010,00грн.; від 29.12.09р. на суму 1378,00грон.; від 30.04.10р. на суму 1027,00грн.; від 30.05.10р. на суму 248,00грн.; від 30.06.10р. на суму 365,00грн.; від30.07.10р. на суму 283,00грн.; від 02.09.10р. на суму 1208,40грн. Вказані акти прийому-передачі виконаних робіт були досліджені як під час проведення перевірки так і в судових засіданнях, такі містять усі необхідні відомості та оформлені належним чином.

Дійсно у відповідності до п. 2.2.2. Договору на вимогу Довірителя Повірений зобовязаний, на вимогу Довірителя, надати звіт у формі, визначеній Довірителем, або за відсутності останньої в довільній формі. Дана умова також передбачена ст. 1006 Цивільного кодексу України

Оскільки як Цивільний кодекс України так і умови самого договору передбачають наявність звіту Повіреної особи про виконану роботу, лише в разі вимоги Довірителя, то відсутність такого звіту при наявності належної первинної документації не може свідчити про не підтвердження валових витрат в розумінні п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Враховуючи наведені обставини суд приходить не може погодитись з доводами податкового органу щодо відсутності документального підтвердження витрат в сумі 16619,40грн. по договору доручення №1 від 01.06.09р., а тому податкове повідомлення рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Крім того податковим органом зроблено висновки щодо завищення позивачем у перевіряємому періоді валових витрат в сумі 556125,18грн. у звязку із неправомірним формуванням резерву забезпечення покриття витрат від неповернених кредитів Дніпровською філією позивача, оскільки застосована методика суттєво відрізняється від порядку розрахунку резерву, встановленого Методикою формування небанківськими фінансовими установами резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними, затвердженою розпорядженням Держфінпослуг України від 04.06.2004 р. № 912.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Надія України»як кредитною установою ведеться розрахунок та формується резерв для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитними операціями.

Відповідно до абз.1 пп.12.2.1 п.12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що небанківська фінансова установа формує страховий резерв відповідно до Методики, яка визначається спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат. На сьогоднішній день уповноваженим органом для небанківських фінансових установ є Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг (ДКРРФПУ).

При цьому фінансові установи формують резерв для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами відповідно Методики формування небанківськими фінансовими установами резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними, затвердженої Розпорядженням Держфінпослуг України за № 912 від 04.06.04р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24.06.04р. за № 782/9381.

Підпунктом 1.1 вказаної Методики, вона встановлює порядок формування небанківськими фінансовими установами резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу (далі - резерв) за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, з метою підвищення надійності та стабільності фінансових установ, збереження реальної вартості фінансових активів та захисту інтересів клієнтів небанківських фінансових установ. Дія Методики поширюється на юридичних осіб, які відповідно до законодавства є фінансовими установами, крім страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів.

Відповідно до 6-гор розділу Методики «Порядок розрахунку резервів»небанківські фінансові установи створюють резерв з метою покриття можливих втрат, що виникають у результаті діяльності з надання фінансових послуг, для відображення реального результату такої діяльності з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості операцій при здійсненні такої діяльності.

Резерв небанківськими фінансовими установами створюється самостійно в розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами та іншими видами заборгованості, у тому числі за операціями фінансування будівництва, визнаними нестандартними та безнадійними згідно із законодавством та цією Методикою.

Резерв складається з резервів під стандартну та нестандарту заборгованість. Резерви під нестандарту заборгованість формуються за фінансовими операціями, які залежно від наявності забезпечення, а також кількості днів, на які прострочено заборгованість, поділяються на 3 основні групи ризику: небезпечні, сумнівні та безнадійні.

Фінансові установи здійснюють розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість з урахуванням строків погашення боргу за фінансовими операціями протягом місяця, за який було здійснено фінансову операцію або укладено угоду про надання гарантії, поруки, здійснення факторингу, надання інших фінансових послуг, у тому числі операцій фінансування будівництва, відповідно до чинного законодавства.

На підставі класифікації загальної суми заборгованості за кожною фінансовою операцією, ураховуючи прийнятне забезпечення, фінансова установа зважує його на встановлений коефіцієнт резервування : «стандартна»- 1 %; «гранична»- 5%; «небезпечна»- 20%; «сумнівна»- 50%; «безнадійна»- 100%.

Судом встановлено, що позивачем в перевіряємому періоді здійснювалось формування резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитними операціями за рахунок валових витрат відповідно Положення формування резервів для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, визнаними нестандартними в ТОВ «Фінансова компанія «Надія України», затвердженого генеральним директором ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»від 2007року та відповідно до вимог П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Відповідно до вказаного Положення з метою визначення рівня прострочення кредитів та розрахунку необхідної суми резерву забезпечення покриття втрат від неповернених позичок, кредити розподіляються на: - Прострочені і-го рівня (прострочення очікуваного платежу на дату визначення простроченості становить від 1 до 3 місяців); - Прострочені 2-го рівня (від 3-до 6 місяців); Прострочені 3-го рівня (від 6 до 12 місяців); - Неповернені (понад 12 місяців). При цьому нормативами резервування грошових коштів для розрахунку резерву забезпечення покриття витрат від неповернених кредитів становить: для 1-го рівня 0% залишку заборгованості; для 2-го рівня-35%; для 3-го рівня 70%; для неповернених та безнадійних кредитів 100%.

Такі нормативи встановлені та використані позивачем дійсно дещо відрізняються від встановлених Методикою формування небанківськими фінансовими установами резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними, однак жодним чином не суперечать ні порядку обчислення що встановлений цією методикою ні чинному законодавству.

Крім того суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при здійснення розрахунку резерву для покриття ризиків за Методикою затвердженою Розпорядженням Держфінпослуг України сума що підлягає віднесенню до валових витрат за перевіряємий період значно перевищуватиме визначену позивачем відповідно до свого Положення, що відповідачем під час судового розгляду не заперечувалось.

При цьому слід зауважити, що у відповідності до абз. 2 пп.12.2.3 п.12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для небанківських фінансових установ - розміру, що встановлюється відповідними законами про відповідну небанківську фінансову установу, але не більше 15 відсотків суми боргових вимог, а саме сукупних зобов'язань дебіторів такої небанківської фінансової установи на останній робочий день звітного податкового періоду. Ще одним обмеженням щодо віднесення до сум страхового резерву є включення зобовязання дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не включаються до основної діяльності фінансової установи.

Як вбачається з акту перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, поданих письмових заперечень на позов та пояснень представника відповідача наданих ним у судових засіданнях, податковим органом при здійсненні перевірки позивача не встановлено завищення ним розміру страхового резерву чи віднесення ним до таких сум зобовязань дебіторів, що виникли при здійсненні операцій, що не включаються до основної діяльності фінансової установи.

Враховуючи наведене суд приходить до переконання щодо підставності позивних вимог і в цій частині.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судових засіданнях відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення в частині донарахування позивачу податку на прибуток підприємств в сумі 127909,09грн.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення винесене Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва від 09.02.11р. за № 0000032201/0/4171 в частині до рахування податку на прибуток підприємств в сумі 127909,09грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31977,42грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій