Постанова № 20258401, 22.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2011 року № 2а-9853/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Буд Арт Плюс"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»звернулось до суду з вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0003032302/0/37524 на суму 225488,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на необґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Не погоджуючись з висновками про заниження сум ПДВ по вітчизняних товарах, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищевказаних Законів, на підставі належно оформлених податкових накладних. У зв'язку з викладеним позивач просить суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення -рішення.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. В якості безпідставності позовних вимог відповідач посилається на висновки перевірки під час якої було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість, що призвело до заниження сум ПДВ у періоді, який перевірявся. З огляду на викладене, податковим органом винесені оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке відповідач вважає правомірними та винесеними у відповідності до чинного законодавства.

31.10.2011 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Буд Арт Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «С.ДЖ.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та за січень, лютий 2010 року, а результатами якої було складено Акт від 22.09.2010 №6056/2302/33994453.

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено суму ПДВ у періоді, який перевірявся на загальну суму 150325,58 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0003032302/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 225488,37 грн., із них за основним платежем 150325,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 75162,79грн.

З урахуванням вимог пункту 5.1. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач скористався правом адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва, ДПА у м. Києві та ДПА м. Києва.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0003032302/0 залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки було встановлено, що в результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок виписаних податкових накладних з ТОВ "С.ДЖ..Р.Груп" перевіркою встановлено заниження ТОВ "Буд Арт Плюс" податку на додану вартість в загальній сумі 150325,58 грн., у тому числі по періодах:

-червень 2009 - 52500,00 грн.;

-липень 2009 16666,67 грн.;

- вересень 2009 - 11900,00 грн.;

- жовтень 2009-39166,67 грн.;

-листопад 2009 13166,67грн.

- грудень 2009 10833,17 грн.

- січень 2010- 2500,00 грн.;

- лютий 2010- 3592,40 грн.;

Судом встановлено, що між ТОВ «Буд Арт Плюс»та ТОВ "С.ДЖ..Р.Груп" укладено договори підряду від 12.06.2009 №28/6-2008, від 09.09.2009 №11/09-2009, від 01.10.2009 №01/10-2009, від 30.10.2009 №26/10-2009.

Дані Договори були укладені на підписані в м. Києві від імені та за дорученням керівника ТОВ " Доравтосервіс" директором ОСОБА_5 та директором ТОВ "С.Дж.Р. Груп" ОСОБА_6.

В ході виконання умов вказаних договорів підписано наступні акти приймання-передавання виконаних робіт: від 20.08.2009 №1 на суму 353251,20 грн., від 30.102009 на суму 110698.80 грн., від 31.12.2009 на суму 160300,20 грн., від 31.12.2009 на суму 35728,80 грн., від 29.01.2010 на суму 61748,80 грн., від 26.02.2010 на суму 63825,60 грн., від 26.04.2010 на суму 116400,00 грн.

Також, на виконання умов договору ТОВ "С.ДЖ..Р.Груп" видано наступні податкові накладні: від 17.06.2009 №4178, від 16.07.2009 №4784, від 18.09.2009 №7502, від 05.10.2009 №0510091, від 13.10.2009 №1310091, від 15.10.2009 №15110091, від 21.10.2009 №2110091/1, №2110091, від 22.10.2009 №2210091, від 28.10.2009 №2810091, від 04.11.2009 №0411091, від 06.11.2009 №611091, від 13.11.2009 №1311091, від 20.11.2009 №2011091, від 30.11.2009 №3011091, від 04.12.2009 №412091, від 09.12.2009 №0912091, від 10.12.2009 №1012091, від 15.12.2009 №1512091, від 23.12.2009 №2312091, №2312092, від 30.12.2009 №3012091, від 15.01.2010 №1501101, від 20.01.2010 №2001101, від 26.01.2010 №2601101, від 01.02.2010 №102101, від 26.02.2010 №2602101.

Згідно акту перевірки, Відповідачем зроблений висновок, що вищезазначені договори є нікчемними в силу закону, оскільки правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочинів та його відповідальність внутрішній волі особи, що укладала правочини.

Даний висновок зроблений податковим органом з огляду на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107 за ч.2 ст. 367 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ОСОБА_6

Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_6 за грошову винагороду зареєстрував підприємство ТОВ "С.Дж.Р.Груп», яке здійснювало специфічну діяльність, а саме займалось «обналічкою» грошових коштів та була незаконною.

На підставі викладеного, в акті перевірки міститься висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ "С.Дж.Р.Груп", не можуть бути підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту, сплаченого вказаному підприємству.

Також, судом встановлено, що згідно бази АІС ОРД ПА у м. Києві кількість співробітників на підприємстві ТОВ "С.Дж.Р.Груп" 1, а саме директор (головний бухгалтер) ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ОСОБА_6

Згідно бази автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що кількість покупців ТОВ "С.Дж.Р.Груп" за вересень 2009 року склала 25, а середньомісячні обсяги поставки приблизно 40 млн. грн., які відповідно до бази АІС ОР здійснює одна особа ОСОБА_6

Так, згідно зі ст. 837 ЦК, за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом визначення, наведеного в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобовязань, у власному капіталі підприємства.

Оскільки, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»має одного співробітника директора, який будучи допитаним в ході досудового слідства по кримінальній справі, повідомив, що при реєстрації Товариства, він не мав на меті здійснення господарської діяльності, а зареєстрував Товариство за грошову винагороду, враховуючи, що на Товаристві відсутні основні засоби (виробничі потужності), необхідні для ведення господарської діяльності, суд приходить до висновків про відсутність господарських правовідносин між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Враховуючи очевидність вищевказаних фактів, суд вважає, що сторони не могли не усвідомлювати протиправність дій при укладанні договорів підряду від 12.06.2009 №28/6-2008, від 09.09.2009 №11/09-2009, від 01.10.2009 №01/10-2009, від 30.10.2009 №26/10-2009 на виконання будівельно-монтажних робіт і їх суперечність мети та інтересам держави і суспільства.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. (Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі зумовлює його недійсність). 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного право відношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного занижено суму податку.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, зазначені договори підряду є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди у вигляді неправомірного віднесення сум до валових витрат по зазначеним операціям.

Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено факт реальності укладення договору від 12.06.2009 №28/6-2008, від 09.09.2009 №11/09-2009, від 01.10.2009 №01/10-2009, від 30.10.2009 №26/10-2009 та факт виконання робіт відповідно до вказаних договорів.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що, податкове повідомлення рішення від 08.10.2010 №0003032302/0/37524 відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність податкове повідомлення рішення від 08.10.2010 №0003032302/0/37524

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Суддя Келеберда В.І.