Постанова № 2025830, 08.09.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"08" вересня 2008 р.

Справа № 6/99

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №6/99

за адміністративним позовом: відкритого акціонерного товариства "2-й ім. Петровського цукровий завод", Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Леніна, 44,

до відповідача: Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області (Олександрівське відділення), Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Леніна, 63,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

Секретар судового засідання - А.В. Адаменко

Представники сторін:

від позивача - Обідін М.І. - голова Правління ВАТ "2-й ім. Петровського цукровий завод", протокол №1, від 14.05.2008 р.;

від позивача - Гладка С.Л., довіреність б/н від 27.06.08 р.;

від позивача - Надєєва О.О. , довіреність № б/н від 27.06.08 р.;

від відповідача - Лепіть О.В., довіреність б/н від 01.07.08 р.;

від відповідача - Петренко М.А., довіреність б/н від 01.07.08 р.;

Час прийняття постанови: 17 год. 08 хв.

Подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Знам'янської ОДПІ від 29.05.2008 р. №0000112300/0 про визначення податкового зобов’язання за штрафними санкціями по податку на прибуток в розмірі 2812,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки щодо порушення підпункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо завищення підприємством скоригованих валових витрат вартості маркетингових послуг, одержаних протягом першого кварталу 2007 року в сумі 11250,00 грн., оскільки, як вважає позивач, прийняття та оплата підприємством послуг за господарським договором з ТОВ “Цукровий трест” є юридичним фактом з яким Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” пов'язує право платника податку на віднесення вартості послуг до валових витрат.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на безпідставності нарахування штрафної санкції, оскільки за нормою підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким керувався відповідач при прийнятті рішення, нарахування штрафу передбачає тільки у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання.

В запереченнях на позов відповідач наполягає на порушенні позивачем вимог Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств”, вважає обґрунтованими та правомірними висновки податкової служби, викладені в акті перевірки, який став підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

На підставі направлення від 20.03.2008 р. №9, виданого Олександрівським відділенням Знам'янської ОДПІ та направлення від 17.04.2008 р. №119, виданого Знам'янської ОДПІ спеціалістами державного податкового органу проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ “2-й ім. Петровського цукровий завод” за період з 01.01.2007 р. по 31.1.2.2007 р.

Документальною перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого визначено завищення валових витрат на суму отриманих маркетингових послуг в розмірі 49166,65 грн., що зафіксовано в акті перевірки від 15.05.2008 р. №6/23-10/00372090.

Акт перевірки став підставою для винесення Знам'янської ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 29.05.2008 р. №0000112300/0 про визначення штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток в розмірі 2812,50 грн.

Господарський суд задовольняє вимоги позивача про визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення в силу наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ “Цукровий трест” укладено договір №22/06/1 від 22.06.2005 р., згідно якого ТОВ “Цукровий трест” бере на себе зобов'язання надати за плату інформаційні та консультаційні послуги щодо цукрового ринку – розподіл попиту та пропозиції, обсяги продажу на загальнодержавному та регіональних ринках цукру, динаміка змін ціни на цукор, маркетингові послуги. Відповідно до умов договору сторонами щомісячно укладено акти про виконання договору послуг від 22.06.2005 р. (а.с.75-83), за якими сторони підтверджують надання позивачу послуг за договором.

ТОВ “Цукровий трест” виписано податкові накладні (а.с. 56-67), а позивачем здійснено відповідні щомісячні оплати за надані послуги.

В судовому засіданні керівник ВАТ “2-й ім. Петровського цукровий завод” підтвердив надання ТОВ “Цукровий трест” інформаційних та консультаційних послуг, які використовувалися підприємством в господарської діяльності. Представник відповідача не заперечив наявність на підприємстві інформаційних матеріалів щодо цукрового ринку та діяльності цукрової промисловості, в той же час зазначив про відсутність доказів надання такої інформації саме ТОВ “Цукровий трест”.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати – сума будь-яких витрат в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, які здійснюються в рахунок компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які платник податку придбав для їх подальшого використання у господарської діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб’єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті – також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Із змісту зазначених вище договору та актів приймання-передачі виконаних робіт, пояснень представників позивача вбачається, що ВАТ “2-й ім. Петровського цукровий завод” фактично отримало послуги від ТОВ “Цукровий трест”, які пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва та сплатило вартість наданих послуг, визначену умовами договорів.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Як свідчить зміст підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку.

Діюче законодавство не містить переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку, а тому, жодний документ по формальній ознаці не може бути визнаний підтверджуючим або не підтверджуючим валові витрати.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Витрати, понесені позивачем і не визнані відповідачем в акті перевірки підтверджені актами про виконання договору послуг №22/06/1 від 22.06.2005 р., податковими накладними, платіжними документами, що підтверджують отримання позивачем послуг, які пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва ВАТ “2-й ім. Петровського цукровий завод” .

Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить конкретних вимог відносно форми і змісту документів, що підтверджують понесені витрати, а оформлення актів приймання-передачі виконаних робіт не суперечить вимогам правил ведення податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодекс адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час податковим органом не надано суду будь-яких доказів, що свідчать про невикористання в господарської діяльності позивача послуг, отриманих від ТОВ “Цукровий трест” згідно договору №22/06/1 від 22.06.2005 року.

За таких обставин, господарський суд вважає безпідставними висновки державного податкового органу про завищення позивачем валових витрат, пов’язаних з оплатою по договору №22/06/1 від 22.06.2005 року.

При прийнятті рішення Знам'янська ОДПІ керувалася підпунктом “б” підпункту 4.2.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який вказаний в податковому повідомленні-рішенні як підстава для нарахування штрафних санкцій, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону визначено, що дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Донарахування контролюючим органом суми податкового зобов’язання платнику податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, можливе лише на підставі податкового повідомлення-рішення.

Із змісту спірного податкового повідомлення-рішення вбачається відсутність донарахування суми податкового зобов’язання по податку на прибуток, а тому у податкового органу були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги ВАТ “2-й ім. Петровського цукровий завод” та визнає нечинним податкове повідомлення-рішення Знам'янської ОДПІ від 29.05.2008 р. №0000112300/0 щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в розмірі 2812,50 грн.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2 статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (Олександрівське відділення) №0000112300/0 від 29.05.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "2-й ім. Петровського цукровий завод" (Кіровоградська область, смт. Олександрівка, вул. Леніна, 44, ідентифікаційний код 00372090, відомості про рахунки відсутні) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

С. Б. Колодій

Дата виготовлення постанови

в повному обсязі: 11.09.2008 р.