Рішення № 20257813, 08.12.2011, Краматорський міський суд Донецької області

                                                                                                    № 2-4890/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 року                               Краматорський міський суд Донецької області

у складі:головуючого судді Карпенко О.М.

при секретарі                               Аксеніної В.М.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес груп М»про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

          28.10.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Бізнес груп М»про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

          У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та суду пояснив, що згідно наказу №0020 від 02.09.2010 року він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду торгівельного агента. Позивача не влаштовували умови праці і затримки у виплаті зарплати, тому він 18 липня 2011 року написав заяву про звільнення на ім'я керівника підприємства з проханням звільнити за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Цю заяву він передав супервайзеру ОСОБА_3, який направлявся того дня до головного офісу у м. Донецьку. Наступного дня він з’ясував у ОСОБА_3, що той дійсно передав заяву про звільнення керівнику підприємства. Відпрацювавши передбачені законом два тижні, позивач 02 серпня 2011 року залишив роботу.

20 вересня 2011 року позивач приїхав до відділу кадрів у м. Донецьк для отримання трудової книжки. Але видати йому трудову книжку відмовилися мотивуючи тим, що за позивачем є заборгованість по розрахунках у сумі 700 (сімсот) гривень. Позивач був не згоден із заборгованістю, вважає, що він повністю розрахувався по всіх розрахунках та звернувся до районної прокуратури зі скаргою. Весь цей час позивач не працював, оскільки не міг працевлаштуватися без трудової книжки. Після звернення до прокуратури йому видали трудову книжку, у якій зазначена причина звільнення відповідно до ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Із наказом про звільнення позивач ознайомлений не був. Також від нього не вимагали пояснення з приводу прогулу.

Позивач вважає, що він був звільнений незаконно, тому просить суд змінити формулювання звільнення зі ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України. Також стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

          Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечувала, та суду пояснила, що дійсно ОСОБА_1 працював торговельним агентом на ТОВ «Бізнес груп М»з 2010 року. Заяви про звільнення від ОСОБА_1 не надходило. Позивач був відсутній на роботі з 01.08.2011 року по 03.08.2011 року. Наказом № 0034 від 03.08.2011 року позивач звільнений за ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогул без поважних причин на підставі службових записок начальника торгівельного відділу ОСОБА_4 та начальника відділу кадрів ОСОБА_5

20.09.2011 року ОСОБА_1 приїхав до відділу кадрів. Але позивач відмовився ознайомитися із наказом про звільнення та записами у трудовій книжці, завірити їх своїм підписом та отримати трудову книжку про що був складений акт у присутності свідків.

Представник відповідача просила суд відмовити позивачу у позовних вимогах у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що він бачив, як 18.07.2011 року ОСОБА_1 писав заяву про звільнення за власним бажанням та передав її ОСОБА_3 Наступного дня ОСОБА_3 сказав позивачу, що заява зареєстрована.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка, проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в межах вимог, підтриманих ним у судовому засіданні, не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Згідно Наказу № №0020 від 02.09.2010 року та заяви про прийняття на роботу ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Бізнес груп М»на посаду торгівельного агента на неповний робочий день –4 години з окладом 50% згідно штатського розкладу /а.с.60-61/.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за серпень 2011 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі 01.08.2011 року та 02.08.2011 року /а.с.21-34/, що також підтверджується службовою запискою начальника торгівельного відділу ОСОБА_4 на ім’я керівника підприємства ОСОБА_7 від 02.08.2011 року /а.с.55/.

Із службової записки начальника торгівельного відділу ОСОБА_4 на ім’я керівника підприємства ОСОБА_7 від 03.08.2011 року вбачається, що позивач не вийшов на роботу 03.08.2011 року, мотивуючи тим, що 18.07.2011 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням та з 03.08.2011 року позивач вважає себе звільненим /а.с.54/.

Будь-яких наявних доказів того, що ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Бізнес груп М»із заявою про звільнення за власним бажанням судом не добуто, що підтверджується службовою заявою. Згідно службової записки начальника відділу кадрів ОСОБА_5 на ім’я керівника підприємства ОСОБА_7 від 03.08.2011 року заяви про звільнення від торгівельного представника ОСОБА_1 не надходило і за станом на 03.08.2011 року він є штатним співробітником підприємства і йому в усній бесіді повідомлено, що він повинен з'явитися на роботу /а.с.56/.

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) працівника без поважних причин.

Наказом № 0034 від 03.08.2011 року позивач звільнений за ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогул без поважних причин /а.с.62/.

20 вересня 2011 року позивач приїхав до відділу кадрів підприємства у м. Донецьк, що підтверджується копією листів з журналу відвідань підприємства /а.с.57/.

Позивач відмовився ознайомитися із наказом про звільнення та записами у трудовій книжці, завірити їх своїм підписом та отримати трудову книжку про що був складений акт від 20.09.2011 року у присутності свідків /а.с.59/.

Копія наказу про звільнення та трудова книжка ОСОБА_1 були відправлені рекомендованим листом з повідомленням на поштову адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.58/.

Відповідно до ст. 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки трудову книжку позивач не отримав своєчасно не з вини відповідача, тому позовні вимоги у частині щодо стягненнясередньої заробітної платиза весь час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Згідно постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 р. №4 зазначено, що відповідно до ст. 2371КЗпП, якщо наявні порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум тощо), які призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності.

Судом не встановлено, що з вини відповідача позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, тому, керуючись вимогами ст. 237-1 КЗпП України , позовні вимоги в частині щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий сбір у сумі 188,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 213, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 40, 47, 221, 232-233, 235, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№9 від 06.11.1992 року, з подальшими змінами та доповненнями, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 р. №4, з подальшими змінами та доповненнями, суд, -

                                                            В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес груп М»про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди –відмовити у повному обсязі.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 59,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., а разом 179,50 грн. (сто сімдесят дев’ять гривень 50 коп.)(ОТРИМУВАЧ: УДК у м. Краматорську (м. Краматорськ), Розрахунковий рахунок: 31214206700059 Код платежу: 22030001 МФО 834016 ЄДРПОУ (суду): 02895656 ЄДРПОУ (банку): 34686652 БАНК: ГУ ДКУ у Донецькій області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Рішення ухвалене у нарадчий кімнаті й надруковано у єдиному примірнику.

Суддя