Постанова № 20256989, 09.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2011 року 12:58 № 2а-19196/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., вирішив адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»

доКанівської обєднаної державної податкової інспекції

проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

за участю представників сторін:

від позивача: Сайко Ю.В.,

від відповідача: Сало В.Д.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Канівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, оскільки при перерахунку платежів зі сплати податків клієнтів банку останній виступає фінансовою установою, а не платником податку, що виключає можливість в розрізі цих відносин прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржувані рішення прийнято в порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так як банком порушено строки перерахування зобовязань платників податків.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Канівською обєднаною державною податковою інспекцією проведено перевірки за результатами яких складено акти перевірки від 24 квітня 2010 року № 140/15-031/20057663 та від 24 квітня 2010 року № 139/15-031/27569472.

Актом № 139/15-031/27569472 від 22 квітня 2010 року про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання своєчасності перерахування Канівською філією АКБ «Національний кредит»узгодженої суми податкового зобов'язання - податку на додану вартість - протягом граничних строків сплати, встановлено порушення банком перерахування зобовязань платника податків ВАТ «Закордоненергокомплектбуд»за жовтень 2008 року та актом № 140/15-031/20057663 від 22 квітня 2010 року про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання своєчасності перерахування Канівською філією АКБ «Національний кредит»узгодженої суми податкового зобов'язання - податку на додану вартість встановлено порушення граничних строків перерахування банком податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнітприлад»за вересень 2008 року. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем встановлено порушення строку переказу коштів ВАТ «Закордоненергокомплектбуд»згідно платіжного доручення № 1651 від 24 листопада 2008 року (126631,00 грн. ПДВ за жовтень 2008 року) та ТОВ «магніт прилад», згідно платіжного доручення № 645 від 23 жовтня 2008 року (49978,00 грн. ПДВ за вересень 2008 року).

Податковим повідомленням-рішенням форми «С»Канівської обєднаної державної податкової інспекції № 0003251501 від 7 грудня 2010 року відповідно до акту перевірки № 139/15-031/25769472 від 22 квітня 2010 року за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість на підставі пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобовязано сплатити штрафні санкції у сумі 11635,66грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми «С»Канівської обєднаної державної податкової інспекції № 0003261501 від 7 грудня 2010 року відповідно до акту перевірки № 140/15-031/20057663 від 22 квітня 2010 року за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість на підставі пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобовязано сплатити штрафні санкції у сумі 24989,00грн.

Відносно позивача прийнято податковим органом рішення у формі податкового повідомлення-рішення форми «С», яким застосовано санкції в порядку пп. 16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі по тексту Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом (п. 1.9 ст.1 Закону № 2181).

З огляду на зміст вказаних визначень, суд погоджується з твердженням позивача, що податкове повідомлення-рішення може прийматися лише відносно обов'язків платників податків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Зазначений висновок суду обумовлений наступним.

Закон України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII (надалі по тексту Закон № 1251) визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) (стаття 4 Закону про оподаткування).

Відповідно до частини другої статті 12 Закону про оподаткування фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів у встановлений законом термін.

За результатом розгляду справи, суд констатує, що Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит»в контексті проведення спірних операцій та перерахування податкових зобов'язань клієнтів банку ВАТ «Закордоненергокомплектбуд»та ТОВ «Магнітприлад», не є платником податків і зборів (обов'язкових платежів), адже виступає фінансовою установою, на яку покладено обов'язок з перерахування коштів клієнтів, в тому числі з призначенням платежів як плата податкових зобовязань. Тобто у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача санкцій, встановлених пп. 17.1.7 п. 17. ст. 17 Закону № 2181, яким передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у визначених розмірах. Адже в розрізі спірних правовідносинах позивач не виступає платником податку на додану вартість, а є лише фінансовою установою (банком), що обслуговує платника податку.

Разом з тим, пунктом 16.5.1 статті 16 Закону № 2181 передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за № 268/5459 (Далі Інструкція) розроблена відповідно до Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про систему оподаткування», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Пунктом 2.5 Інструкції визначено, що податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків: сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобов'язання; сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів; таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних); сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання; сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження (далі - податкове повідомлення).

В той час як, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій - є рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за № 567/5758 (Далі Порядок), розроблено відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон) та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції).

Пунктом 7.1. Порядку визначено, що податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма «С»).

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук