Постанова № 20256898, 12.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(письмове провадження)

12 серпня 2011 року № 2а-6106/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Грісвіт»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001342202 від 20.04.2011року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грісвіт»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Актом виїзної позапланової перевірки позивача № 89/22-02/33152450 відповідачем помилково встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», на підставі чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001342202 від 20.04.2011року, яким визначено позивачеві пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД на суму 37877,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду и. Києва від 4 травня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, проте суду не надано жодних письмових доказів чи заперечень.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 7 квітня 2011 року проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Грісвіт»з питань дотримання вимог валютного законодавства України згідно інформації ПАТ «Брокбіснесбанк»від 4 січня 2011 року № 0007, від 4 лютого 2011року № 0250 по контракту від 27 травня 2010 року № 1.

За результатами перевірки складено Акт № 89/22-02/33152450 від 7 квітня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23 вересня 1993 року по договору від 27 травня 2010 року, укладеному з компанією Trucks B.V.», Нідерланди.

Підставою для висновку відповідача про наявність вказаного порушення став той факт, що згідно виписок банку з рахунку № 260003016171410 ТОВ «Грісвіт», відкритого в ПАТ «Брокбіснесбанк», перераховано валютні кошти в загальній сумі 15000,0 євро як оплата по договору від 27 травня 2011 року № 1, нерезиденту Trucks B.V.», Нідерланди, наступним чином: 09 червня 2010 року 1000,0 євро; 25 червня 2010 року 9000,0 євро; 19 липня 2011 року 3000,0 євро; 25 серпня 2010 року 2000,0 євро. Проте, на момент спливу 180-денного терміну з моменту здійснення перерахунку коштів, надходження імпорту продукції (вантажного автомобіля ДАФ) не було.

Позивач не погодився із даними висновками перевірки, про що зазначено у самому Акті перевірки.

На підставі вищезазначеного Акту, згідно ст. 4 Закону № 185/94-ВР відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001342202 від 20 квітня 2011 року, яким позивачеві нараховано податкове зобовязання у вигляді пені за кожен день відстрочення поставки товару на загальну суму 37877,0 грн.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач керувався тим, що за результатами проведеної перевірки граничний термін надходження імпортних товарів в Україну, встановлених ст. 2 Законом № 185/94-ВР, для суми 1000,0 євро спливає 06 грудня 2010 року, для суми 9000,0 євро 22 грудня 2010 року, для суми 3000,0 євро 15 січня 2011 року, для суми 2000,0 євро 21 лютого 2011 року.

При цьому відповідачем зроблено висновок, що станом на 6 квітня 2011 року товар по договору від 27 травня 2010 року № 1 не надходив.

Проте, суд з такими висновками відповідача не погоджується з огляду на наступні обставини справи.

Згідно статті 1 Закону № 185/94-ВР імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями Україні, розташованими за її межами.

Відповідно ст. 2 вказаного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Згідно ст. 4 вказаного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до п.2 ст.1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з п. 23, п. 35 ст. 1 Митного Кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація; пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

За приписами ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. В ст. 70 Митного кодексу України визначено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до абз. 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що момент перетину товаром митного кордону України є моментом здійснення імпорту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інвойсу № 914318 від 11 січня 2011 року, на якому знаходиться відбиток штампу митниці товар надійшов на митну територію України 24 січня 2011 року.

Таким чином, факт щодо ненадходження товару станом на 6 квітня 2011 року, зафіксований в акті перевірки є помилковим.

Стосовно порушення термінів розрахунків, встановлених ст. 2 Закону № 185/94-ВР, суд встановив, що дані порушення допущено лише стосовно двох платежів, що відбулися 9 червня 2010 року на суму 1000,0 євро та 25 червня 2010 року на суму 9000,0 євро.

Таким чином, в ході перевірки позивача, відповідачем неправильно встановлено термін надходження імпортного товару, що призвело до неправильного нарахування податкового зобовязання у податковому повідомленні-рішенні № 0001342202 від 20 квітня 2011 року, що є підставою для його скасування.

У відповідності до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Грісвіт».

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, ч.6 ст. 128, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 20 квітня 2011 року № 0001342202 в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук