Постанова № 2025609, 11.09.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.09.2008

Справа №2-21/6890-2008А

11 вересня 2008 р. о 14 годині 10 хвилин Господарським судом Автономної республіки Крим у складі

Головуючого – судді Чонгової С.І.

при секретарі судового засідання Останіної В.С.

розглянута адміністративна справа № 2-21/6890-2008А

За позовом Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9)

до відповідача Військової частини А2320 Міністерства оборони України (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 62)

про стягнення 24078,00 грн.

У судовому засіданні приймали участь представники:

Позивач Маслюк О.В., довіреність № 97/10-0 від 10.08.2008 р., головний державний податковий інспектор;

Відповідач Андросенко А.В., представник.

Прокурор Яковлєв О.О., посвідчення № 07171;

Сутність спору: Заступник прокурора міста Сімферополя звернувся до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим до Військової частини А2320 Міністерства оборони України про стягнення 24078,00 грн. заборгованості перед бюджетом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються у встановлені законодавством строки самостійно задекларовані податкові зобов’язання.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позов, вважає, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів повинні сплачувати саме власники, а все майно військових частин є державною власністю та належить військовим частинам лише на праві оперативного управління (аркуш справи 20).

Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, позовні вимоги не визнає.

Сторони відмовилися від послуг перекладача.

Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи сторонам, які беруть участь у справі, були вручені пам’ятки про права та обов’язки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, відповідача, висновок прокурора, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А2320 Міністерства оборони України зареєстрована 09.11.2004 р. за реєстраційним номером № 897 департаментом економічної діяльності Міністерства оборони України як суб’єкт господарської діяльності у Збройних Силах (аркуш справи 5).

Рішенням Держаної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 19.02.2004 р. № 514/15-1 відповідач включений до реєстру неприбуткових організацій (аркуш справи 7).

Відповідно до пункту 4.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує в податковій декларації.

Так, Військова частина А2320 Міністерства оборони України самостійно обчислила та надала до податкового органу 29.02.2008 р. (вх. № 355/25) розрахунок суми податку з власників транспортних засобів інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік (аркуш справи 9-10).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, а відповідно до пункту 5.3.1 зазначеної статті, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. статті 1 Закону).

Узгоджене податкове зобов’язання, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання, є податковим боргом (пункт 1.3. статті 1 Закону).

Податок із власників транспортних засобів і інших транспортних засобів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів на 1 січня поточного року. Нарахована сума податку вказується в розрахунку, що надається в податкові органи в термін, встановлений для річного звітного періоду (ст. 6 Закону України „Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів”).

Як свідчать матеріали справи станом на 20.05.2008 р. на балансі відповідача знаходилося 85 одиниць автотранспортних засобів, що є об’єктом оподаткування. Розрахунок податку за 2008 р. зроблений на 85 одиниць і наданий відповідачу 29.02.2008 р. за № 355/25 в сумі 96311,25 грн.

Станом на день розгляду справи, заборгованість Військової частини А2320 Міністерства оборони України перед бюджетом становить 24078,00 грн., що підтверджується даними особового рахунку платника податків. Узгоджену суму податкового зобов’язання в сумі 24078,00 грн. відповідач повинен був сплатити 15.04.2008 р.

Згідно статті 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” однією із задач органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Пунктом 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку (Закон України ”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів в реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)” від 12.01.2005 р. № 2322-1У).

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо звільнення від сплати податку з власників транспортних засобів, тому що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів повинні сплачувати саме власники, а все майно військових частин є державною власністю та належить військовим частинам лише на праві оперативного управління.

Військова частина А 2320 Міністерства оборони України вказує, що відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні сили України" він звільнений від сплати податку з власників транспортних засобів, а за наявних суперечностей між нормами Законів України "Про Збройні сили України", "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" та "Про систему оподаткування", пріоритет має Закон України "Про Збройні сили України" згідно з підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Однак, суд вважає помилковими доводи відповідача, оскільки згідно приписів статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" платниками цього податку є підприємства, організації, установи, які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені в статті 2 цього Закону як об'єкт оподаткування.

Відповідно до вимог статті 39 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено частиною 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними. Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для висновку, що оскільки платниками вищевказаного податку є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в тому числі й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в статті 1 цього Закону поняття "власні транспортні засоби" поряд з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" в редакції Закону України від 22.12.1998 р. № 333-ХІУ, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим, сільськими, селищними і міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правила співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з Військової частини А 2320 Міністерства оборони України податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 24078,00 грн. є обґрунтованими, такими що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову оформлено та підписано відповідно до вимог Кодексу Адміністративного судочинства України 15 вересня 2008 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 17, 18, 71, 86, 158, 160, 161, 162, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Військової частини А 2320 Міністерства оборони України (95006, АР Крим, м.Симферополь, вул. К. Маркса, 62, код ЄДРПОУ 24980339 р/р 35215001002087 в УДК у м. Сімферополі ГУ ДКУ в АР Крим) на користь місцевого бюджету Залізничного району м. Сімферополя (р/р 33214807700003 в УДК у м. Сімферополі ГУ ДКУ в АР Крим) 24078,00 грн. податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Постанова суду може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 185-187 Кодексу Адміністративного судочинства України протягом 10 днів з дня її проголошення або з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.