Постанова № 20255032, 14.12.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/7273/2011

14.12.11

16 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ільченко С.М.

за участю представників позивача Ліходькіна О.О., Гузь Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міський інформаційно-розрахунковий центр»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Міський інформаційно-розрахунковий центр»(далі по тексту ТОВ «МІРЦ»), в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, ставить питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2011р. №0000023500 в частині донарахування податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 27346,50грн. а також штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6836,63грн., а також про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2011р. №0000033500 в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10220,00грн. та в частині донарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2555,00грн.

Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та обґрунтовує позовні вимоги наступним. Так, згідно акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000023500, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем до складу валових витрат неправомірно віднесені витрати з оплати рекламних послуг за договором №09-03/10 від 01.03.2010р. укладеним з ТОВ «СК «Черкаси».

Щодо донарахування зобовязання з податку на додану вартість, в обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що згідно акту перевірки на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000033500, відповідачем помилково зроблено висновок, про те що позивачем безпідставно включені до складу податкового кредиту з ПДВ рекламні послуги отримані від ТОВ «СК «Черкаси»за договором №09-03/10 від 01.03.2010р., оскільки такі рекламні послуги не повязані з господарською діяльністю позивача.

В ході судового розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги. В останній редакції позивач ставить питання про скасування податкових повідомлень рішень в частині донарахувань, що стосуються укладеного договору з рекламних послуг від 01.03.2010р. №09-03/10, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0000023500 в частині донарахування податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 27346,50грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6836,63грн.;

- податкове повідомлення-рішенння №0000033500 в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10220,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2555,00грн.

Представник відповідача повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справ у судове засідання призначене на 14.12.2011р. не зявилась, причини неявки суду не повідомила.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України встановлено, що у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МІРЦ»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 25.02.2008р. по 30.09.2010р., про що складено акт №526/23-2/35754555 від 23.02.2011р. (а.с.13-43).

Висновками зазначеної перевірки встановлено наступні порушення допущені позивачем, а саме:

-п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого донараховано податок на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі - 33609,00грн.;

-п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, 5.3.2., 5.3.3, 5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 та п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в результаті чого позивачу донараховано податок на прибуток підприємств та штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі - 49103,00грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.03.2011р.:

- №0000033500, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 33609,00грн., в тому числі основний платіж 26887,00грн. та фінансові санкції в розмірі 6722,00грн.;

- №0000023500, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств розмірі 49103,00грн., в тому числі основний платіж 39282,00грн. та фінансові санкції в розмірі 9821,00грн. (а.с.9-12).

Як вбачається з заяви представників позивача про зменшення позовних вимог, вищевказані податкові повідомлення рішення позивач оскаржує лише в частині зобовязань що стосуються договору між ТОВ «МІРЦ»та ТОВ «СК «Черкаси»№09-03/10 від 01.03.2010р.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ серії АА №108377 видами діяльності ТОВ «МІРЦ»за класифікатором видів економічної діяльності є: оброблення даних; розроблення стандартного програмного забезпечення; консультування з питань інформатизації; інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення (а.с.85).

Судом встановлено, що підприємство позивача в перевіряємому періоді забезпечувало адміністрування єдиної розрахункової системи обліку та прийому платежів за житлово-комунальні послуги від населення на підставі укладених договорів із комунальними підприємствами.

В ході розгляду справи встановлено, що для здійснення своєї поточної господарської діяльності позивачем було укладено договір від 01.03.2010р. №09-03/10 з ТОВ «Спортивний Клуб «Черкаси», відповідно до якого позивач замовив у ТОВ «Спортивний Клуб «Черкаси»рекламні послуги: шляхом експонування рекламних матеріалів, наданих рекламодавцем (ТОВ «МІРЦ»), на рекламних носіях, що належать рекламісту, під час проведення домашніх матчів в спортивній залі Палацу спорту «Будівельник»у м. Черкаси.

Здійснення робіт підтверджено актами здачі-приймання виконаних робіт (а.с.14). Вартість зазначених рекламних послуг складає суму в розмірі 109386,00грн., товариством до складу валових витрат віднесено суму - 27346,50грн. по податку на прибуток підприємств, та відповідно включено, суму ПДВ в розмірі 10220,00грн. до складу податкового кредиту.

Законом України «Про рекламу»від 03.07.1996р. №270/96-ВР, визначено, що реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 08.12.1994р. №334/94-ВР у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зі змісту підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону вбачається, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 вище вказаного Закону до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Що стосується податкового кредиту до складу якого позивачем віднесено суму ПДВ за договором №09-03/10 від 01.03.2010р., суд зазначає наступне. Згідно пунктів 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон №168) (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У письмових запереченнях наданих до матеріалів справи представник відповідача вказала, що обставини вчиненого порушення ґрунтуються на взаємовідносинах позивача з ТОВ «СК «Черкаси»за договором про надання рекламних послуг, при цьому суми по даному договору безпідставно включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту, оскільки отримані рекламні послуги не повязані з господарською діяльністю ТОВ «МІРЦ». А отже, за твердженням відповідача, немає підстав для включення до валових витрат і податкового кредиту сум сплачених за договором №09-03/10 від 01.03.2010р.

З вище наведеним твердження відповідача суд не погоджується та зазначає, що з наведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Отже, з огляду на наведене, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не подано достатньо переконливих доводів що отримані рекламні послуги від ТОВ «СК «Черкаси»не повязані з господарською діяльністю позивача та не були ним використані у господарській діяльності, а також правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, що визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, в частині, що стосуються договору між ТОВ «МІРЦ»та ТОВ «СК «Черкаси»від 01.03.2010р. №09-03/10.

За таких обставин, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені, суд вважає вимоги позивача, необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 122, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Міський інформаційно-розрахунковий центр»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенння державної податкової інспекції у м. Черкаси від 10.03.2011р. №0000023500 в частині донарахування податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 27346,50грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6836,63грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішенння державної податкової інспекції у м. Черкаси від 10.03.2011р. №0000033500 в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10220,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2555,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міський інформаційно-розрахунковий центр»(18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, ідентифікаційний код 35754555) судові витрати в розмірі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Гриньковська

повний текст постанови виготовлений 19.12.2011р.