Постанова № 20254692, 08.11.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року Справа № 2а/2370/7618/2011

08.11.11

15 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

суддів: Мишенка В.В., Паламаря П.Г.,

при секретарі Поліщук О.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Азот»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Азот»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 12.05.2011 року №00000342304 та №0000352304.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем всупереч вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем протиправно визнано операції, за рахунок яких сформовані податкові зобовязання контрагента позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Сумтеххім»нікчемними.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував повністю, посилаючись на обставини, зазначені в запереченнях проти адміністративного позову та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Публічне акціонерне товариство «Азот»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 14.07.1994 року, ідентифікаційний код 00203826, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.04.1997 року №32045235 зареєстроване платником податку на додану вартість, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців видами діяльності позивача є: оптова торгівля хімічними продуктами, діяльність у сфері моніторингу, інші види оптової торгівлі, виробництво пластмас у первинних формах, виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей та виробництво добрив та азотних сполук.

Співробітниками державної податкової інспекції у м. Черкаси проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась у грудні 2010 року, про що складено акт перевірки від 20.04.2011 року №1060/23-4/00203826.

Перевіряючі з урахуванням результатів перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сумтеххім», викладеними в акті перевірки від 17.03.2011 року №1571/23-620/33389442 дійшли висновку, що внаслідок порушень зазначених в даному акті перевірки ТОВ «Сумтеххім»зайво включило до складу податкових зобовязань податок на додану вартість операції по реалізації товарів позивачу, таким чином, відповідні операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Таким чином, перевіркою було встановлено, що позивач безпідставно сформував податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Сумтеххім» на виконання договору поставки товару від 03.12.2010 року №1220-430, які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на 62500 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 62500 грн., в наслідок зменшення відємного значення за грудень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки та на підставі встановленого порушення ДПІ у м. Черкаси прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 року №00000342304 про зменшення розміру публічному акціонерному товариству «Азот» відємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 62500 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000352304 від 12.05.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування публічному акціонерному товариству «Азот» з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 62500 грн.

Публічне акціонерне товариство «Азот»не погодившись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, скористалось правом адміністративного оскарження таких рішень та звернулось з відповідними скаргами до ДПА в Черкаській області та до ДПС України.

Рішенням ДПА в Черкаській області від 12.07.2011 року №17133/25-010 про результати розгляду скарги, яким позивачу відмовлено у задоволенні його скарги на податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 року №00000342304.

Рішенням ДПС України від 21.09.2011 року №1395/6/10-2115 про результати розгляду скарги, яким позивачу відмовлено у задоволенні його скарги на податкове повідомлення-рішення від 12.05.2011 року №0000352304.

Судом встановлено, що 03.12.2010 року між позивачем та ТОВ «Сумтеххім»укладено договір, згідно якого ТОВ «Сумтеххім» зобовязується передати, а позивач зобовязується прийняти та оплатити на умовах DDP Черкаси запасні частини до компресора КМ5 + КМ5 (циліндр 3-го ступеня компресора КМ5 + КМ5). Загальна вартість договору складає 375000 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 62500 грн.

Згідно п. 4 зазначеного договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахунку ПАТ «Азот»попередньої оплати у розмірі 100 % ціни договору протягом 10 банківських днів, з моменту підписання зазначеного договору.

10.12.2010 року на виконання умов договору ПАТ «Азот»здійснило попередню оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням від 10.12.2010 року № 116, після чого ТОВ «Сумтеххім»поставлено товар покупцю, що підтверджуються видатковою накладною від 27.12.2010 року №РН-0000004, довіреністю про отримання товару довіреною особою позивача № 8240 від 27.12.2010 року та прибутковим ордером від 29.10.2010 року №2089.

На підтвердження оплати одержаних позивачем запасних частин до компресора КМ5 + КМ5 (циліндр 3-го ступеня компресора КМ5 + КМ5), ТОВ «Сумтеххім»видана податкова накладна від 10.12.2010 року №4, яка має всі необхідні реквізити.

Отже, судом встановлено, що умови укладеного позивачем з ТОВ «Сумтеххім» договору поставки товару від 03.12.2010 року №1220-430 повністю відповідали характеру господарської діяльності позивача, а надані на його виконання послуги були використані саме в господарській діяльності позивача, що підтверджується вимогами №70, №175, №647 про переміщення товару по цеху, довідкою головного бухгалтера ПАТ «Азот»від 28.10.2011 року №102-1-21/653 про наявність на балансі підприємства компресора КМ5 + КМ5 та актом від 15.08.2011 року про фактичне встановлення позивачем придбаних за договором від 03.12.2010 року №1220-430 запасних частин до компресора КМ5 + КМ5 (циліндр 3-го ступеня компресора КМ5 + КМ5).

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), чинного на момент здійснення спірних господарських операцій, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, та згідно із п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),- дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину, є спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарська операція, яка фактично відбулася не може бути віднесена до нікчемного правочину, оскільки спрямована на реальне настання правових наслідків.

У податковій звітності підлягає відображенню господарська операція, яка фактично відбулася, отже, враховуючи наведене, ПАТ «Азот»мало право на отримання податкового кредиту за перевіряємий період.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про безпідставність посилання відповідача про нікчемність вказаного правочину, оскільки податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкової накладної отриманої від ТОВ «Сумтеххім» та інших доказів товарності господарської операції, які перераховані вище

ТОВ «Сумтеххім»на момент видачі податкової накладної було зареєстроване у встановленому податковим законодавством порядку, як платник податку і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Згідно з п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можливо дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинений завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, згідно ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Укладений між позивачем та ТОВ «Сумтеххім» договір не віднесений законом до нікчемного правочину, так як він не спрямований на порушення інтересів держави і суспільства, також відсутні судові рішення про визнання даного правочину недійсним.

Вирішуючи спір по суті, з огляду на наявні матеріали справи та аргументацію сторін, суд зазначає, що згідно пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачають обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (станом на час здійснення спірних операцій) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, визначено, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість - є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм, ВАТ «Азот»правомірно відобразило суму податкового кредиту та має право на отримання бюджетного відшкодування відповідно до п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується завищення ПАТ «Азот»суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 62500 грн., то суд зазначає наступне.

Пунктом 7.7.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума, в разі відсутності податкового боргу, зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього І пункту, має від'ємне значення, то, відповідно до положень пункту 7.7.2 статті 7 Закону України і „Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до положень пункту 7.7.11 Закону України „Про податок на додану вартість" не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Актом перевірки від 20.04.2011 року №1060/23-4/00203826 не встановлені обставини, які б позбавляли позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що публічне акціонерне товариство «Азот»на законних підставах відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 46532573 грн., відповідно, зменшення суми відповідачем податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 62500 грн., зменшення відємного значення за грудень 2010 року на суму 62500 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 62500 грн. є неправомірним та безпідставним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №00000342304 від 12.05.2011 року про зменшення розміру публічному акціонерному товариству «Азот» відємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 62500 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000352304 від 12.05.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування публічному акціонерному товариству «Азот» з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 62500 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Азот»судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О.Кульчицький

Судді В.В. Мишенко

П.Г. Паламар