Постанова № 20253872, 29.08.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/6486/2011

29.08.11

08 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Ватажок-Сташинській А.В.,

за участю:

прокурора Приходька Д.А. (за посвідченням),

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора Корсунь-Шевченківського району Черкаської області в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, сплачених як допомога по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Корсунь-Шевченківського району Черкаської області звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить стягнути кошти, сплачені як допомога по безробіттю в сумі 2399 грн. 08 коп. та як матеріальну допомогу на період проходження професійного навчання в сумі 433 грн. 66 коп., усього на загальну суму 2832 грн. 74 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», внаслідок чого незаконно одержав допомогу по безробіттю на суму 2832 грн. 74 коп.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача кошти, виплачені як допомога по безробіттю та матеріальна допомога на період проходження професійного навчання, усього на загальну суму 2832 грн. 74 коп. на користь Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості, з мотивів порушення відповідачем вимог ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зазначивши при цьому, що ОСОБА_2 як застрахована особа, зареєстрований в установленому законом порядку як безробітний, зобов'язаний своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, а саме ті, що на день надання статусу безробітного не вказав, що він був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

За цей період відповідачу була виплачена допомога по безробіттю та матеріальна допомога на період проходження професійного навчання, усього на загальну суму 2832 грн. 74 коп. А тому, вказані обставини є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення з відповідача внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання, з моменту виникнення таких обставин.

16.08.2011 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на адміністративний позов, згідно яких відповідач просить суд залишити позов без задоволення та застосувати до цих правовідносин наслідок пропуску позивачем законодавчо визначеного строку позовної давності, зазначивши, що він є особою, яка ніколи не займалась підприємницькою діяльністю і не отримувала доходів від цієї діяльності.

Відповідач до зали судового засідання не з'явився, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 звернувся до Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості і за його заявою від 28.03.2006 року йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», як застрахованій особі.

В своїй заяві від 28.03.2006 року про надання статусу безробітного відповідач вказав, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

29.03.2006 року наказом №НТ060329 відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю, у звязку із проходження безробітним професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням відповідно до пп.4 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та призначено матеріальну допомогу у період професійного навчання.

Наказом Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості від 30.06.2006 року № НТ060630 на підставі пп. 1 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю, у звязку із працевлаштуванням безробітного.

Перевіркою достовірності даних ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за N 232/16248 та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 проведеною у березні 2011 року було встановлено, що при звірці з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що відповідач зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець з 21.06.2001 року.

Таким чином, судом встановлено, що в період перебування на обліку в Корсунь-Шевченківському районному центрі зайнятості відповідач був зареєстрований як фізична особа підприємець.

З огляду на те, що позивачу стало відомо про порушення відповідачем вимог ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»у березні 2011 року, суд зазначає про відсутність правових підстав для застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст.99 КАС України.

За період з 28.03.2006 року по 30.06.2006 року відповідачу була виплачена допомога по безробіттю в сумі 66 грн. 67 коп., 2332 грн. 41 коп. матеріальної допомоги на період проходження професійного навчання та 433 грн. 66 коп. вартості навчання у ВАТ «Корсунь-Шевченківський ХПП»згідно договору №27 КШ 2006 від 24.03.2006 року, усього на загальну суму 2832 грн. 74 коп.

Згідно наказу Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості «Про повернення коштів»№ 2358/106 від 23.03.2011 року відповідача зобовязано повернути кошти в сумі 2832 грн. 74 коп., у тому числі 66 грн. 67 коп., виплачені як допомога по безробіттю за 28.03.2006 року та за період з 28.06.2006 року по 29.06.2006 року, 2332 грн. 41 коп., виплачені як матеріальна допомога на проходження професійного навчання з 29.03.2006 року по 27.06.2006 року та 433 грн. 66 коп. вартість навчання в ВАТ «Корсунь-Шевченківський ХПП» згідно договору №27 КШ 2006 від 24.03.2006 року за період з 29.03.2006 року по 27.06.2006 року.

Зазначений наказ згідно копії поштового повідомлення було одержано відповідачем 27.05.2011 року.

Суд зазначає, що при вирішені даного спору необхідно керуватися Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР та Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-III, та «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за N 232/16248

Стаття 4 Основ, як вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, встановлює страхування на випадок безробіття.

Зокрема ст.6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) передбачено, що застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 11 Основ встановлено визначення страхового випадку, як події, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 25 Основ встановлює види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до яких, зокрема, відноситься допомога по безробіттю та матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї.

Стаття 30 Основ передбачає, що сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803 (далі Закон № 803), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Згідно статті 2 Закону № 803 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою встановлюються права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, зазначається, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 122, 128, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Корсунь-Шевченківського районного центру зайнятості (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ювілейна, 17-а, код 21368425) кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 2399 грн. 08 коп. та як матеріальну допомогу на період проходження професійного навчання в сумі 433 грн. 66 коп., усього на загальну суму 2832 (дві тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 74 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий С.О.Кульчицький